Вовк

Вовк

У диких вудуїстських негрів

У диких вудуїстських негрів Південної Америки шаленою популярністю користується міф про Ешу.

( Для дєтєй природи, Ешу - то таке зле божество, типу диявола але меншої вагової категорії. Чортенко Щезник Антипкович по нашому)

Так от, згідно цього вашого міфу жила була сім'я богів - тато-громовержець, мама-океаніда, разномастні брати-сестри і ̶В̶а̶н̶ь̶к̶а̶-̶д̶у̶р̶а̶к̶ отой ваш Ешу, самий молодший брат. Був він не самий умний, але меткий, пронозливий, гнув підкови, підіймав бичка-третячка, грав м'язами, танцював фламенко і чуть шо бив братів-богів в гризло. І от виріс він, в плечах роздався, чорний вус запустив та взявся всякі бешкети робити. Подумали боги всією родиною та й рішили його женити. Спекла матір оболтусові колобка та сорочку з рушником в дорогу вишила та й попростував бєздєльнік долю свою шукати. А за рік і вернувся.

Докладніше

90 тисяч багнетів

Нас звідусіль оточують патріоти. Юнаки в камуфляжі та зі скриньками для пожертв. Чиновники в вишиванках, козацьких вусах та майбахах. Письменники з сексотським минулим та рухівською риторикою. Ветерани КДБ з синьо-жовтими депутатськими значками. Та десятки тисяч Вартових Українського Інтернету. Червоно-чорні аватарки, цитати з Донцова та Міхновського, Бандера замість Пушкіна наводить порядок, вічний пошук ворогів та люба серцю традиція кидатися лайном у всіх - від Кролєга до надмірно грамотного брата-юзера. Проте, є в цих чубатих-вусатих патріотів один недолік. Далеко не всі з них готові воювати за Неньку до остатньої краплі крові.

Докладніше

У московитського миротворця Валерія Пермякова все буде добре.

Не далі як за кілька днів його таємно вивезуть на військовому транспортнику. В Чкаловському аеропорту руського витязя зустрічатимуть міністр Шойгу, письменник Прілєпін, режисер Міхалков та політолог Кургінян. Президент Путін ніжно притисне героя до грудей та почепить золоту зірку. Зведений духовий оркестр зіграє туш.

Докладніше

Огірок та живопис

‪#‎дітям_до_16_не_читати‬

Коля та Діма любили женщін, а Пєтя - водку та футбол. Тому коли в город приїхало Динамо Пєтя пішов рвати глотку на трибуні та пиздитись з заїзжими киянами, а Коля та Діма підчепили продавщицю Анджелу і повели на каву в гуртожиток.

За два часа на футболі Пєтя хлопнув дюжину бутилок пива, дав в вухо сусіду Аліку, получив в бубен від азербайджанців за то шо пробував пісяти на них з трибуни та вовсю викричався на мєстного защітніка, сфолившого на Реброві. Коли матч закінчився Пєтя пішов обмивать нічию в ганделик, а потім заснув прямо на лавці. Коли перші краплі дощу збудили Петра Іванича до жизні надворі вже вовсю буяла духмяна українська ніч. І тут Пєтя побачив прапор. Прапор рідного футбольного клубу заклично майорів над входом до стадіону і триметрова висота не видавалася перепоною. Пєтя з другої попитки таки вибрався на стіну, зняв прапора і кроком Олекси Береста побрів до рідного гуртожитку.

Докладніше

Дядя Коля гарно співає та декламує...

Дядя Коля гарно співає та декламує. Тому щороку його беруть до Вертепу. А цьогоріч він спізнився і тому став москалем. Дядя Коля сварився, торгувався, шморгав носом і гупав кулаком по столу. Нагадував Петі-чорту, як вони разом ганяли мєнтів. Об'яснявся в любві козі Галі. Запитував у Фєді-жида, коли той верне 200 євро. Погоджувався бути негром, циганом, білорусом, волом та віслюком. Проте, поспільство було непохитне - Вертеп потребував москаля. Дядя Коля з важким серцем погодився. А напередодні Різдва упав біля привокзального кіоску і вивихнув ногу.

Аби не підвести добре товариство дядя Коля видзвонив швагра Мітю. Мітя заробляв на прожиття рубаючи м'ясо на місцевому ринку, але в душі вважав себе митцем. Ходив до театру, відвідував літературні вечори, читав Коельйо і Муракамі. Пропозицію дяді Колі він радо прийняв і взявся вживатися в роль по всіх відомих театральних системах від Меєрхольда до Таїрова. Найбільшу увагу Мітя приділив костюму.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info