Вовк

Вовк

Кобзарська сотня

vovk

...це трапляється щороку. 9 березня. Рівно за годину до опівночі. Ви маєте звичку дивитись у вікно? не дивіться. Вас може побачити Кобзарська Сотня.

У всьому власне винен покійний археолог Опанас Дмитрович Чучка. Саме він розкопав знаменитий Чорний Кобзар Петлюри. І відшукав на полях дивні знаки нанесені трипільським тайнописом. Опанас Дмитрович десять років сушив голову над шифром, а далі розгадав його і відшукав Таємний Вірш Шевченка. Вірш був розділений на окремі слова і розкиданий по всім віршам збірки. А коли професор склав його докупи то одразу запостив на Учан і помер. І перші 99 юзерів, що його прочитали також померли. Так з'явилася Кобзарська Сотня.

Щороку, незадовго до опівночі Сотня вирушає шукати Чорний Кобзар.

Куди саме запропала містична книга не знає ніхто. Ходять чутки, що внуки професора розпродали всю професорську бібліотеку, а самі емігрували до Америки. Усі букіністи, що торгували професорські книги також давно мертві. Але книга досі не знайдена.

Тому щороку Сотня вирушає шукати книгу. І в першу чергу вона шукає її у блогерів.

Вони читають вас, шановні. Читають цілий рік, уважно і прискіпливо. Часу у них багато.

А 9 березня вони чекають ваших постів про Шевченка. І якщо ви не запостите про Кобзаря - вони подумають, що книга у вас.

Чуєте кроки за дверима? Вони йдуть по книгу.

Ще є час запостити.

Втім, може ви хочете в Кобзарську Сотню? В холодній землі завжди є вакансії. Ви ж хочете, зайчики?

Постіть поки не пізно.

Піду почитаю Кобзар.

Докладніше

Чорний фейсбук

vovk

... перше правило Чорного Фейсбука - не потрапляти в Чорний Фейсбук. Втім, якщо ти це читаєш, знай - він уже поруч. Бо я там був.

Прочитай цей пост дуже уважно - він може врятувати твоє життя. Своє я вже не врятую.

Усе починається з лінка. Короткої ссилки на невідомий сайт. Зазвичай це російські новинні сайти, котрі так люблять перепощувати наші блогери. Одна ссилка зі ста зазвичай бита. Вона не веде на жоден з існуючих сайтів, не має доменного імені і не прописана на легальному сервері. Вона веде прямісінько в Даркнет.

В Даркнеті усе майже так само. Тільки там усі свої. Жодних дискусій. Тому що усі за тебе. Хочеш - закликай різати пархатих і носатих. Хочеш - пости дитяче порно. Хочеш - кради на камеру бурштин. Ніхто не скаже ні слова. Бо всі свої. Всі за тебе. І усі давно мертві. Тільки замість сердечок - черепи. Ти ж уважно дивишся на лайки?

Докладніше

Аркадій і Афанасій

vovk

Дракон Аркадій жив у квартирі номер 27.

Наживо Аркадія ніхто не бачив, бо був він кишеньковим, розміром з йоркширського тер'єра. Вдень Аркадій спав в коробці від черевиків, а увечері хазяйка Анжела пускала його політати.

Анжела була стриптизерка і хотіла дітей. Але діти не дружили з професією, тому прийшлося купити ігуану через інтернет. Продавець попутав лоти і дракон замовлений гонконзькою тріадою полетів до Харкова, а сам дилер - у місцеве водосховище.

Про існування Аркадія здогадувався тільки Афанасій. Йому часто втрапляла в око хижа стрімка тінь, що ширяла попри його власне вікно. Але Афанасій був кіт і гидував балакати з людьми. Іноді дракон особливо наглів, сідав на підвіконня, блимав на Афанасія жовтими зміїними очиськами і дряпав шибку. Афанасій торсав закриту кватирку, шипів і тужливо нявкав чим сильно хвилював Юхимівну. Юхимівна була відставна вчителька, ветеран праці і хазяйка Афанасія. А ще вона ненавиділа піаніста дядю Жору з будинку навпроти.

- Сексуальний маньяк він, Афоня - жалілася вона коту. - Знасилувати мене хоче, по глазам видно. Ти вже пильнуй, дорогенький.

Докладніше

Медаль за Заслуги

vovk

Хрещеним батьком останньої медалі сержанта Петренко став Велівіс. Латиш приклався до сержантського подвигу посмертно. Який нечистий поніс кухаря під німецьку кулю знали тільки бог і товариш Сталін. Але бога не існувало, Сталін сидів у Москві і допитатися правди не вдалося. Тому куховарити поставили новобранця Назипова. Старшина Максімов був зі старих комуністів і вбив собі в голову, що всі узбеки гарно готують. Назипов протестував, пояснював що він казанський татарин і просився в кавалерію. Але останні кавалеристи другої світової вже п'ятий рік догнивали в сирому польському грунті. Тому нащадку ліверантів та конокрадів видали ополоника, ефрейторські лички та норму продуктів. І відправили годувати солдатів.

З годівлі нічого путнього не вийшло. Улугбек-ага не крав і не відкладав собі ліпших кавалків. Але каша в нього підгорала, м'ясо смерділо, а зупа мала такий смак, наче в неї сцяв зведений батальйон Анненербе. На четвертий день Улугбека розжалували в рядові. А на третій у сержанта Петренко скрутило живіт..

Рота стояла у щойно захопленому селі. Фронт котився на захід і в околицях вже не стріляли. Тому сержант побіг рятуватися за стодолу. І впіймав німця.

Німець носив окуляри, форму обозної служби та руку не перев'язі. Горопаха відстав від своїх і ховався в копиці сіна. Окуляри заблищали напроти сонця, якраз коли сержант знімав штани. Петренко не розгубився, підняв автомата, крикнув "Хенде хох" і захопив окупанта в полон. Німець ще годину сидів у імпровізованому ротному штабі, розказував про рідний Баутцен, призов піврічної давності і подробиці служби при харчах. В кишенях у військового злочинця знайшли кисет з тютюном та гаманець з трьома рейхсмарками і фотографією сумної жінки з білявою дівчинкою на колінах. Під вечір приїхали особісти та забрали полоненого. А наступного дня сержант отримав рану в живіт, котра за місяць вилилася в медаль за заслуги, а ще за три - в повну демобілізацію.

Докладніше

#чорний_айфон

vovk

Кум мій, Діма, в офісі на Березняках сторожував. Бува прийде, закриється і всю ніч в ігри грає та вконтактику сидить. А офіс той нехороший був, ніхто там довго затриматись не міг. То з вікон клерки скакали, так шо грати прийшлось набити, а то й омон набігав і половину персоналу з переляку відстрілював. Паскудне місце було, старі люде казали, що там Булгакова петлюрівці за пияцтво виїбли, так шо він потім всіх українців зненавидів.

І от сидить Дімка, в Героїв ріжеться, а тут йому мейл приходе. Мовляв айфона ти виграв, соколе ясний, вводи адресу ми тобі сьодні ж завезем. А Дімка тоді молодий був, глупий та й назвав того адреса. Години не пройшло, аж чує - крокує хтось коридором, мяко так і тихо, як кіт за щурякою крадеться. І в двері так легко стука. Виглянув Діма - а там баришня. Чорнява, вертка і цицьката, а на щоці правій - родимка в формі серпа і молота.

- Відкривай, Дмитро Сергійович. - каже баришня лагідно. - Забирай свій приз і мене в придачу, акція у нас тута.

І вже хотів Діма вийти, аж тут Петровича, сторожа бувшого згадав. Петрович опитний був, тому нікого пускати не велів, а як вкрай треба то в свисток на дверях висящий дунути.

Дунув Дімка в свисток і заграв тоді гімн України. А в баришні голова від нього лопнула, а на її місці мармиза Сталіна показалась - в крові, з іклами до підборіддя і язиком роздвоєним.

Взлостився Сталін і давай по коридору бігати і в двері гупати. А Дімка двері шафою загородив, під стіл заліз і давай дзвонити в усі сторони. Але ніхто трубки не брав, тільки гімн союзу з телефона чуть було.

А Сталін втомився гупать і давай чаклувать, так що весь офіс почорнів і з моніторів кров потекла. Але нічо не вичудив гаспид червоний, бо двері в офісі отець Петро з УГКЦ на 12 службах святив. Здер тоді сталін вуса з мордяки і запустив їх у вентиляцію. Залізли вони в офіс і давай Дмитра лоскотати. Біга він горопашний, криком кричить, а відбитись не може. Аж тут прибиральниця Юхимівна прийшла офіси мити і пітуха з собою на борщ принесла. А пітух почув рейвах на горі і давай кукурікать. Злякався сталін тоді і втік, так шо вуса навіть забув і коробку з Айфоном. А Дімка в той же день звільнився, вуса сталінські Корчинському продав, а айфона у Дніпро викинув.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info