Світлана Яремчук

Світлана Яремчук

Цього року мій племінник...

sy

Цього року мій племінник Діма пішов в перший клас звичайної київської школи, що на Виноградарі.
А з ним ше зграйка таких же малих та жвавих горобців.
Кожен зі своїми сподіваннями, цікавістю та пустощами.

Один з них - 7-річний Владік Поліщук - вже не ходить до школи. Восени в нього діагностували гострий лейкоз.

Я не знаю, чому так трапляється в житті. Ніхто не знає.

Ця страшна хвороба повністю змінює життя. Тепер у Владіка і його батьків довга, важка, щоденна боротьба. 
Повірте, я знаю, про що кажу.

Друзі, прошу вас всіх допомогти молитвами та грошима.
Бо Владіку й батькам потрібні сили і гроші.
Кожне слово та кожна гривня - важливі.

Реквізити для переказу:
Приват 5168 7555 2301 9269

Контакти батьків:
Поліщук Сніжана 097 863 3859 - мама,
Поліщук Олександр 068 840 83 88 - тато.

Якшо зробите переказ, маякніть в коментах.

Всім вам вже дуже дякую.
І прошу репосту.

Докладніше

В США Трампа обрали Президентом

sy

"What's the f@ck?! " - питала себе Америка, дивлячись в дзеркало, шукала по хаті пусті пляшки з-під віскі і скручені долари в білому порошку.

Усьо було чисто. Розум вимагав помутнєнія. Америка достала віскі і випила з горла.

Рязань бухала. В городі оголосили вихідний.

Перелякані Гаваї почали гребти од материка і тихо рішали - до Коста-Ріки чи, мо', аж до Австралії?

Тула бухала. В городі оголосили 2 виходних.

Аляска чухала потилицю і дивилась у бік сейфа. Сходили на ведмедя. Не попустило. Випили віскі, достали з сейфа прапор Канади і рішили звонить Трюдо.

Камчатка дивилась в сторону Аляски, дихала перегаром і кричала п'яно "Вона тапєріча ти гдє у мєня!" і крутила дулі.

Канада обсуждала чи строїть стіну від емігрантської навали.

Європа чухала жопу (то їсть голову). Голова сильно чесалась од дурних мислєй. 
"Може знов чим-то обработать?" - думала Європа, щоб відволіктися од дурних прєдчуствій.
На столі вже десять минут звонив телефон. "Знов Ердоган зі своїми подй@бками" - думала Європа і дивилась в сторону бара. - Вино чи віскі?" Взяла віскі.

Дядь Гриша з дядь Кольой Марадоной сиділи на літній кухні і закусували не віскі малосольними гурками.
- Так я не поняв, він чий плем'яник? - ікнув дядь Коля.
- Та не він, а вона. По прабабі моїй покойній, Хіврі. Її на честь баби і назвали - Хілларі, - ообстоятєльно об'ясняв дядь Гриша і плямкав свіжим салом.
- Так звони тоді Хіврі, узнай телефон Трампа, - ікнув дядь Коля. - Отношенія налажувать нада.

Дощило.

Докладніше

Колеги по нещастю...

sy

Колеги по нещастю переглядали викладені декларації колег по нещастю. 
- Нє, ну коли він встиг, 24 квартіри намутить! Я ж помню, як він ше двір підмітав! Нє, ну не падло!

- Сережки вона задєкларіровала! Знаю я ці сережки і її стіль троєщинський! Наче вона в брюліках тих понімає! Що вона з себе тут строїть!

- Картіни в нього, бля! Виставка Ван Гога, бля! Да він кроме дулі на заборі нічо не бачив, бля! Даже цього..., як його..., чорний квадрат од білого не одлічить!

ЄС краснів, стіснявся і пробував позичити гроші в МФВ для купівлі 95 квартир, щоб говорить з Україною одною мовою і відчував себе ніщєбродом.

Крістін Лагард вчила з репетитором нове слово "на@бали".

Трамп пробував зробить з кубла на голові оселедця. Клінтон ходила на зустрічі з виборцями у хустці з люрексом і з мискою вареників.

Мільйонна армія сирійських мігрантів пробувала прокопати тунель напряму з Алеппо в Київ, минаючи убогу Європу.

Редакція Форбс чесала голову і дупу, міняючи усталений список найбагатших. Список лежав в обмороку.

Дядь Гриша й дядь Коля-Марадона сиділи в літній кухні, хекали свіжим перегаром і думали про вічне.

- А в мене, крім Лиски й задек..., зайдек..., нічого за душею нема, - сказав дядь Гриша, кивнувши головою у бік сарая.
- У тебе ше й жінка є, - сказав меланхолійно дядь Коля-Марадона і закурив приму.
Дядько Гриша сплюнув і налив ше по чарці.

Холодало.

Докладніше

А всі батьки такі "розумні", як я?

sy

Колись я в приступі ностальгії ляпнула "отби зараз прогулять, як у школі".

Єва запам*ятала це краще, ніж таблицю множення, вірш Шевченка і своє власне ім*я/по-батькові.
Тепер наш ранок може починатись так:
- Мам, не можу йти в школу. Ну, не можу! - фраза супроводжується тяжким театральним зітханням. На опущених плечах лежить весь тягар світу.
- Мам, можна я прогуляю?
- Ну... - вагаюсь я і Євині очі вмить загораються в надії. І вже наче й плечі готові розправитись. І вже, коли вона подумки робить колесо і шпагат високо на стелі, я відповідаю:
- А який в тебе сьогодні графік?
- Шість уроків, танці і додаткова математика. Мам, я з усіма передомовлюсь і перероблю уроки - юний переговорщик уже подумки сидить за компом.
- Дивись, доця, це твоя зона відповідальності, - кажу я десь підслухану красіву і розумну фразу. - Але, потім...
Пауза після "Але потім..." грозить пропущеними кінотеатром, суші, піцею і остальними неприємностями.

Потім вона йде до школи. Тягне того рюкзака на плечах, як невільник...
А в школі стрибає вище Тамари Іванівни, як і всі 30 однокласників.

І я чомусь не кажу Єві "Ось я в твоєму віці...". Згадую тільки, як ми всім класом через вікно пішли з музики у футбол гулять. І кнопки вчительці російської підкладали. А в 5-ому ганяли з Ігорем в квача по всій старшій школі, поки завуч не впіймав. Три рази. І контрольні прогулювали, а потім всім класом двояки отримували. І... Ну, про це я не буду.

Да, як кажуть, є що згадати, тільки розказати нічого.
:)

 

Докладніше

Гуцульщина - хароший край

sy


На день Яремчі на каждом углу продавали медовуху. Я, як опитна, щоб не взять фігні, підійшла до одного статечного дядька, біля якого відбувався нескінченний "круговорот" покупців.

- А, яку пані хоче, ось-то, дивітся, послабше, 35 градусів, ось-то, силніша, а ось-то для крепких чоловіків - 50 градусів.
- Мені послабше, - кажу скромно, - я ж жінка.
- То я й поняв, - каже дядько й наливає спробувати на дно стакана слабенької.

- Дякую, - кажу я після проби хекаючи, - но я ше не акліматизувалась, перший день, адресу проживання не вивчила і, вопше, я з дитиною.
- То й шо? Дасте телефон господаря, Вас довезут! - щиро пообіцяв дядько.

Я не знаю, яка в них медовуха кріпка, якшо слабка зразу "бере". Але чогось повірила, шо "довезут".

А в кафе в Коломиї мені порадили смачну каву по-ірландськи - з віскі. А коли принесли і я спробувала, то поняла, шо то справжнісіньке ірландське віскі замасковане кавою і вершками. І через хвилину мені була пофігу сьогоднішня спека, вчорашній дощ і купа всього іншого. І рука тягнулась "повторіть, будь-ласка", якби Єва не нагадала час відправлення з автовокзалу.
Бігли.
Встигли.
Хароший край - Гуцульщина. 
)))))

 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info