Світлана Яремчук

Світлана Яремчук

Пару днів тому ходили ми з Євою в Сільпо

sy

Сільпо як Сільпо, нічого особливого.
А навпроти Сільпо - клумба, що ділить дорогу на дві частини і служить кордоном між Сільпо і нашим шикарним базаром.

Ту клумбу, мабуть, закладали ше в Мезозойську еру, як і всі наші місцеві пустирі.
А витоптали іі ше мамонти, які якраз з Сільпо на базар і назад ходили, бо нічого крім вічного бур'яну там не росло. Та й той бур'ян ріс трохи злякано - місцями.

А тепер - нє. Нема бур'яну. Чи то планети зрушили з місця чи інша космічна катастрофа трапилась, але цього року засадив Київзеленбуд нашу клумбу трояндами.

Я ще в той день зустріла свою сестру Лєну, яка ці троянди садила і розповідала мені про сорти, про кольори, про догляд і і про те, скільки квітів в той самий день виривають і крадуть. І ше вони враховують, де люди звикли ходить і лишили їм доріжку (!).

І от виходимо ми з Євою ввечері з Сільпо з пакетами продуктів, спускаємось по східцях і втуплюємось очима в двох юних дівуль, які повільно і розважливо йдуть по клумбі.

Докладніше

Читала на лавочці сусідам власні вірші

sy

Баба Марія сьорбала носом і казала "Я ж тебе ше ось такою помню". 
Тьоть Клава з бабою Галькою перестали насіння лускать.
Дядько Толік питав на всю вулицю чого по тєліку всяких [email protected] показують, а мене ні. 
Батько мовчки курив.
А потім запитав:
- А чого любила-обрізали крила? Можна - любила-дулю скрутила!

Зарізали поезію, корочє.

Ех, не дарма до нас в село Тарас Григорович приїжджав. 
Люди в слові толк знають...

Докладніше

Оце чомусь озирнулася на своє життя...

sy

Оце чомусь озирнулася на своє життя,
Вжахнулась - таке буває - усе дарма!
Не встигаєш нічого в мільйонах справ - а все марно.
А може через то, шо не будувала плани?

Тому вирішую не відкладати надовго важливе - 
Пишу план дій, приміром років на сто, а мо й більше.
Значить, вирішую щодня писати вірші.
Лише не якусь фігню, а те, що торкає вічність.
І шоб коли то читатимуть люди,
У них терпли руки і щось німіло у грудях.

Докладніше

Баба Галька наша здає

sy
Ше літом бігала як спринтер, коли за нею сусідська корова Кармеліта гналась.

А з зими вже всьо. Дзвонить то сусідці Клаві, то невістці, хрипить в трубку "Кончаюсь" і требує всяких таблєток.

Вона їх в жизні ніколи не пила. Настойками домашніми лічилась. Особенно на праздникИ. А тепер не помагають, каже. Серце, забивається, каже, і в голові "круженіє".

А як потепліло, виходить баба Галька на лавочку, хекає, стогне і просить води. Сусідський онук Павло несе воду і апарат, шоб мірять давлєніє. Но баба Галька знає, що той апарат вже давно спортивсь, показує одне й те саме - 110 на 70.

- У мене, Галько, останній раз таке давлєніє було 50 год назад, коли я служить ішов, - заявляє їй сусід Віктор і примружує очі.

- Ти, Галько, не мороч мені голову! - говорить зпересердя Віктор. - Собралась кончаться - так кончайся! Місце найдеться! - і киває головою у бік старого кладбіща, біля якого вони живуть. - Бо мені ще города садить. А твого люцеркою засію.

Невідомо, що приводить бабу Гальку в чувство, - чи похилені хрести, чи чужа люцерка на її городі.

Баба Галька встає з лавочки, крутить Віктору гарну дулю - під самого носа! - і чимчикує додому.

Завтра города садить буде.
Так що кладбіще поки відкладається.

Докладніше

Хочу зізнатися

Я бачила Путіна з голим торсом 2 рази в житті.
Перший раз - коли якийсь актор у вигляді "врача" розігрував з напівголим президентом РФ сценку "дишитє-нє-дишитє". А всі російські (і не лише) ЗМІ це страшно поширювали.

Було чогось на це дивиться дуже невдобно, но страшно інтірєсно (а штани знімати будуть?).

Другий раз бачу на обкладинці журналу "Новое время".

Знов сильно невдобно.
Тіки штанів на знімайте - бо вже не інтірєсно.

Знайомтеся - президент Росії.

 

Фото Світланы Яремчук.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info