Рєпкаабошонеясно

На території нашої київської квартири крім нас – двоногих – проживають кішка Баффі (16 год, а старість ніяк не вхватить), черепашка Міні (яка то тоне, то спить, то не їсть. Але живе), рибка Фоксі-2 (Фоксі-1 упокоїлась з миром через два тижні життя на нашій фермі. Да, у нас виживають сільнієшиє) і хом*як Джордж (хоча спочатку його представили, як хомячиху Марго, але потім знайшли пісюна і по цьому случаю зраділи мужику в хаті).

Так от, Єва вимагає Джорджу пару. Грозиться привезти від тітки нєвєсту Жоріку.
Я тримаю оборону.
Крім, як
прибирати акваріум у Міні і Фоксі (у кожного персональний), 
годувать і прибирать у Баффі, яка робить мені одолженіє, живучи зі мною (кішки вміють показать ху-із-ху на цьому світі, да),
доглядать за Джорджем,
працювати акушером у хом*яків я не підписувалась.

За давньою звичкою на вєліках.
Ледве пробились серед Лексусів, Тойот і других внєдорожніков до самого базару.
- У нас всєгда було багате село, - багатозначно мовив батько, ведучи за руль стару "Україну".

Сільпо як Сільпо, нічого особливого.
А навпроти Сільпо - клумба, що ділить дорогу на дві частини і служить кордоном між Сільпо і нашим шикарним базаром.

Ту клумбу, мабуть, закладали ше в Мезозойську еру, як і всі наші місцеві пустирі.
А витоптали іі ше мамонти, які якраз з Сільпо на базар і назад ходили, бо нічого крім вічного бур'яну там не росло. Та й той бур'ян ріс трохи злякано - місцями.

А тепер - нє. Нема бур'яну. Чи то планети зрушили з місця чи інша космічна катастрофа трапилась, але цього року засадив Київзеленбуд нашу клумбу трояндами.

Я ще в той день зустріла свою сестру Лєну, яка ці троянди садила і розповідала мені про сорти, про кольори, про догляд і і про те, скільки квітів в той самий день виривають і крадуть. І ше вони враховують, де люди звикли ходить і лишили їм доріжку (!).

І от виходимо ми з Євою ввечері з Сільпо з пакетами продуктів, спускаємось по східцях і втуплюємось очима в двох юних дівуль, які повільно і розважливо йдуть по клумбі.

Баба Марія сьорбала носом і казала "Я ж тебе ше ось такою помню". 
Тьоть Клава з бабою Галькою перестали насіння лускать.
Дядько Толік питав на всю вулицю чого по тєліку всяких долб@бів показують, а мене ні. 
Батько мовчки курив.
А потім запитав:
- А чого любила-обрізали крила? Можна - любила-дулю скрутила!

Оце чомусь озирнулася на своє життя,
Вжахнулась - таке буває - усе дарма!
Не встигаєш нічого в мільйонах справ - а все марно.
А може через то, шо не будувала плани?