Світлана Яремчук

Світлана Яремчук

Ферма. Про любов і зраду.

sy

Він прийшов в нашу хату - великий двоногий.

Баффі зустріла, насторожено обнюхала, потім стрибнула на коліна. Чоловіча рука її погладила.

І всьо.

Тепер вона треться об його ноги, ніжно мурликає на руках, вилизує долоні.

І технічно мене ігнорує.

Вона обганяє мене між ніг, як Роналдо, дивиться йому запопадливо в очі - просить їсти.
А потім на мене - зневажливо - "А ЦЯ шо хоче?".
І нічого не їсть з того, що я їй кладу.
Сидить, Його чекає.
Наче не я її годувала 16 років.
Наче й не було мене в її житті.

Докладніше

Ферма

sy

На території нашої київської квартири крім нас – двоногих – проживають кішка Баффі (16 год, а старість ніяк не вхватить), черепашка Міні (яка то тоне, то спить, то не їсть. Але живе), рибка Фоксі-2 (Фоксі-1 упокоїлась з миром через два тижні життя на нашій фермі. Да, у нас виживають сільнієшиє) і хом*як Джордж (хоча спочатку його представили, як хомячиху Марго, але потім знайшли пісюна і по цьому случаю зраділи мужику в хаті).

Так от, Єва вимагає Джорджу пару. Грозиться привезти від тітки нєвєсту Жоріку.
Я тримаю оборону.
Крім, як
прибирати акваріум у Міні і Фоксі (у кожного персональний), 
годувать і прибирать у Баффі, яка робить мені одолженіє, живучи зі мною (кішки вміють показать ху-із-ху на цьому світі, да),
доглядать за Джорджем,
працювати акушером у хом*яків я не підписувалась.

Докладніше

Іздили з батьком на базар...

sy

За давньою звичкою на вєліках.
Ледве пробились серед Лексусів, Тойот і других внєдорожніков до самого базару.
- У нас всєгда було багате село, - багатозначно мовив батько, ведучи за руль стару "Україну".

Ударились в покупки.

- Беріть, у мене, мужчина, розсаду, - каже активна сива тьотка, обкладена з усіх сторін ящиками з зеленими паростками, синами-помічниками і покупцями.
- А родить? - питає батько.
- Мужчина! - гримить на весь базар тьотка - Я тут сто год продавала і ше, дай Бог, сто год продаватиму (хреститься). Так якшо у Вас не вродить, прийдете і плюнете мені межи очі. А якшо у Вас руки із сраки виросли, то не зпихуйте на мою розсаду!

Тітчин залізний аргумент трансформувався у помідори, перець, капусту і базилік.

- Дєвушка, - кричить мені жвавий продавець. - Купіть в мене шото, бо вже похмелиться хочеться!
- Я б купила, - дивлюсь на його квіткову розсаду, - тіки у Вас здачі не буде.
- Дєвушка, я для Вас і найкращі квіти виберу і всі гроші розміняю! Тіки купіть!
- Я тебе похмелюсь, Ірод! - відштовхує плечком балакучого продавця жінка в яскравий жовтій хустці з люрексом. - Я Вам зара розкажу, які у Вас квіти ростимуть. Бо квіти вони такі, садіть іх хоч сто раз, но якшо Ви їм не понаравились, ніколи не виростуть.

Докладніше

Пару днів тому ходили ми з Євою в Сільпо

sy

Сільпо як Сільпо, нічого особливого.
А навпроти Сільпо - клумба, що ділить дорогу на дві частини і служить кордоном між Сільпо і нашим шикарним базаром.

Ту клумбу, мабуть, закладали ше в Мезозойську еру, як і всі наші місцеві пустирі.
А витоптали іі ше мамонти, які якраз з Сільпо на базар і назад ходили, бо нічого крім вічного бур'яну там не росло. Та й той бур'ян ріс трохи злякано - місцями.

А тепер - нє. Нема бур'яну. Чи то планети зрушили з місця чи інша космічна катастрофа трапилась, але цього року засадив Київзеленбуд нашу клумбу трояндами.

Я ще в той день зустріла свою сестру Лєну, яка ці троянди садила і розповідала мені про сорти, про кольори, про догляд і і про те, скільки квітів в той самий день виривають і крадуть. І ше вони враховують, де люди звикли ходить і лишили їм доріжку (!).

І от виходимо ми з Євою ввечері з Сільпо з пакетами продуктів, спускаємось по східцях і втуплюємось очима в двох юних дівуль, які повільно і розважливо йдуть по клумбі.

Докладніше

Читала на лавочці сусідам власні вірші

sy

Баба Марія сьорбала носом і казала "Я ж тебе ше ось такою помню". 
Тьоть Клава з бабою Галькою перестали насіння лускать.
Дядько Толік питав на всю вулицю чого по тєліку всяких [email protected] показують, а мене ні. 
Батько мовчки курив.
А потім запитав:
- А чого любила-обрізали крила? Можна - любила-дулю скрутила!

Зарізали поезію, корочє.

Ех, не дарма до нас в село Тарас Григорович приїжджав. 
Люди в слові толк знають...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info