Bogdan Grubich

Bogdan Grubich

Рулетка

bg

Дуайт Клейтон програв у казино майже усі гроші. Не те, щоб йому було їх шкода, але неприємний осад таки залишився. Він узяв з собою останні дві тисячі доларів і програв з них рівно половину. Дві останні фішки по п'ятсот доларів Дуайт вирішив програти на рулетці. А можливо й не програти... Хоча Фортуна цього вечора явно не хотіла повертатися до Дуайта Клейтона своїм симпатичним личком. Та він був азартним гравцем і до останнього плекав надію на пристойний виграш.

"Дурість... Яка ж це дурість, Дуайте?! Тринадцять?! А чому не три, не сім, не дев'ять чи не двадцять два, наприклад? Чому тринадцять?"

Дуайт Клейтон підійшов до столу з рулеткою.

"А зеро? Колись тобі вже пощастило, пам'ятаєш? Став на зеро, хлопче!"

Окрім Дуайта біля столу з рулеткою стояло ще п'ятеро гравців. Одному з них явно щастило, на що красномовно вказувала чимала купа фішок і його аж занадто задоволене обличчя.

"Везе ж комусь... Чому не мені? Що я роблю сьогодні не так?"

Дуайт відвідував Лас-Вегас один раз на місяць вже на протязі шести років. Він зупинявся у готелі рівно на три дні, привозив з собою рівно п'ять тисяч доларів і грав. Інколи він повертався додому з виграшем, інколи ні, але справа була не в грошах, заробляв Дуайт доволі пристойно, йому потрібна була розрядка. 
Вперше його привіз у гральну столицю Америки Джим Пітерс, товариш і співробітник. Він вирішив відсвяткувати у Лас-Вегасі своє тридцятиріччя. Це місто причарувало Дуайта і з тих пір він став його рабом.

Докладніше

Гдє-то в Крємлє...

bg

- Вот щас начньотся! Вот скоро всєм і піздєц! - Путін глянув на годинник і його ботаксна морда розпливлася в хижій ухмилці. - Пару часов і наш Трампушка станєт лєгєтімним прєзідєнтом... Тогда всє у нас попляшут кантрі под балалайку!

- Ага, один лєгєтімний у нас уже єсть, а толку? - Лавров міряв шагами кімнату і димів цигаркою, як паровоз. - Єст, пйот і ніхєра не робить...
- Лавруша, ти ж не ровняй стєкломой з віскарьом... То отработаний матєріал, мусор. - Путін щьолкнув пальцями. - Пєсо - о - к! 
- Я здєсь, ваше вєлічєство! - Пєсков встав з коврика і потягнувся. - Што прікажетє?
- Отмєтіть надобно такоє собитіє, накривай поляну! - Путін погладив себе по животу. - І не скупись, шоб па-багатому всьо! Гамбургєри, картошка фрі, барбекю... І колу не забуть! А пить віскі будєм!
- Будєт сдєлано, ваше вєлічєство! - сладким голосом відповів Пєсков і пішов до дверей, вихляючи задом, як стара простітутка.
- Отмєтім і освятім, як положено. - пробубнів Гундяєв і потрусив кадилом. - Богоугодноє ето дєло, государь-батюшка...
- А почєму нас не пригласили туда? - обіжено спитав Мєдвєдєв. - Ми ж друзья, ілі как?
- Покашо ілікак... - Лавров випустив кільце диму. - Ну, а дальше видно буде.
- Так, лошадіна голова, ти отето не каркай! - Путін поморщився. - Трампнаш і точка!
- Мєня тєрзают смутниє сомнєнія, по поводу Трампнаш... - пічальна лошадь Лавров сховався в дим. - От Кримнаш, то да... А Сіріянаш, Домбаснаш, то не совсєм наш... І от етіх всєх НАШЕЙ токо одні проблєми. Боюсь, как би і Трампнаш тоже не став нам костью в горлє...

Докладніше

#нічніразмишлізми

bg

Колис давно, коли Бодя був молодим і жив в квартирі, у нього була одна забавка. Ну, як забавка, такоє шото... Вночі покурить на кухні або на балконі, коли тепло, та під каву чи чай, це ж самоє воно. Хто курив, той розуміє, ннда... Так от, сидиш такий, димиш цигаркою і дивишся на будинок навпроти. А він дрсить далеко стояв, до речі, такий довгий був, блочний, дев'ятиповерховий. Ніч, темно, а десь світяться кілька вікон. Хто там живе? Що зараз робить? А можливо, такий же як і ти, хтось сидить, курить і дивиться на твоє вікно... Цікаво було уявляти. А іноді хотілось взяти десь бінокль і заглянути у ті вікна. Це так, наче заглянути комусь в душу, нє? Але так і не дійшла справа до бінокля...

Докладніше

#шотовкусне

bg

От давно Боді хочеться приготувать щось таке, щось неймовірно красіве і смачне... На жаль, сам Бодя не може, але мислі то крутяться, снують, фантазія работає))) 

Отак взять велику сковорідку, ніж, продукти і вперед! Картопельку порізать кубіками невеличкими,а сало брусочками. І сало щоб з м'яском було, обов'язково. Кинуть сальце на сковорідку і хай там шипить і підсмажується собі. Ага, цибульку порізать міленько ще треба. Коли піде жирок, то картопельку можна вже сміливо викладати на пательню і перемішати. Коли підсмажеться до золотистого, додаємо цибульку, перчиком присипаємо за смаком. Пахне! О, так! Тепер, витримавши паузу, вкидаємо на сковорідку консервовану квасольку. Не забуваємо мішати! Трохи томатного соку ще нам треба для повноти картини... Уффф, як гарно! Перед самим фіналом посолити і присипати порізаною зеленню. Хто любить, то і часничку можна, не завадить. Хоппа! Кришкою закрили на хвилинку і готово. Не знаю, повинно бути смачно, як на Бодю))) Хто ризикне і приготує, мм?

Докладніше

Фінал

bg

#чтивонаніч


Чорний, важкий револьвер став ще важчим. Френк тримав його в руці і йому здавалося, що той важить кілька кілограмів, не менше. Гарний пістолет, надійний... Френк вже тричі приставляв холодне дуло до скроні, але так і не наважувався натиснути на гачок. Він зарядив лише один набій в барабан і вирішив зіграти в російську рулетку. Нехай сліпий випадок вирішить його долю. Холодний піт неприємно стікав по спині. Сорочка стала зовсім мокрою. Спітніли і долоні, та Френк все одно не випускав револьвер з рук. Ще одна спроба... Але не в голову. Френк заплющив очі і уявив, як його мізки і кров розлетяться по всій кімнаті, заляпають стіни і підлогу, а можливо і стелю. А голова? Вона ж перетвориться на гарбуз з двома дірками. Одна маленька, вхідний отвір, а інша, звідки вилетить куля разом з частинками черепу і мізками, буде величезною і потворною. Сорок п'ятий калібр, все ж таки, то серйозна річ. Ні, це неестетично, краще стріляти в серце.

А серце калатало в грудях, наче скажене. Кров пульсувала в скронях, у вухах стояв гуркіт, як від ударів пневматичного молота... Френк глянув на повну пляшку, що стояла на столі поряд. До віскі він так і не доторкнувся. Якщо помирати, то краще на тверезу голову. Револьвер став ще важчим. Френк уважно подивився на нього, а потім узяв ще чотири набої і вставив їх у барабан. Навіщо гратися? Коли вже надумав, то треба зробити діло, та й по всьому! Френк звів курок. Сухе клацання здалося аж занадто гучним. Френк аж стріпонувся від цього звука. Раптом від відчув, що йому не вистачає повітря. Він кинувся до вікна і розпахнув його навстіж. Свіже, холодне повітря начебто аж обпікало обличчя Френка. Він хапав його ротом, як та рибина, що викинулася на берег. Так минуло кілька хвилин. Напад паніки закінчився і Френк, надихавшись досхочу, зачинив вікно. З-за хмари визирнув місяць. Його блідо-жовте світло залило кімнату. Френк посміхнувся. Але то була посмішка приреченості. Оце й все. Жити далі немає сенсу, та і бажання теж немає. Все, що Френк мав, він втратив, разом зі своєю гідністю. Ще раз зваживши пістолет у руці, він глибоко вдихнув і приставив холодне, чорне дуло до грудей. Дев'ять, вісім, сім, п'ять, чотири, три, два, один...

Менеджер придорожного мотелю почув гучний звук, схожий на постріл. Він здригнувся. Що це було? Невже стріляли? Чи почулося? Він вимкнув телевізор і вийшов зі свого офісу надвір. Прислухався. Тихо. Тільки холодний, пронизливий вітер безжально знущався з голих і беззахисних гілок кількох дерев, що росли поряд з мотелем. Менеджер махнув рукою. Таки здалося. Він постояв ще кілька секунд і повернувся в теплий офіс дивитися якесь дурнувате шоу.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info