Bogdan Grubich

Bogdan Grubich

Гдє-то в Крємлє...

bg

#кремлівськібудні
#хлотворєствобггг

Гдє-то в Крємлє...

- Жир, так шо ти там вєщал про образованіє? - Путін сидів на золотому троні і сьорбав якийсь синій коктейль крізь трубочку.
- Образованіє - ето зло! Развєлось всякіх умніков, ваше сіятєльство, как блох на собакє! - заверещав Жирік, розмахуючи руками. - Еті всє наукі... Всьо от нєчістого! 
- Істіну Жир глаголіт, бєсовскоє ето... - пробубнів Гундяй і перехрестився.
- Вот, даже церковь мєня понімаєт, а ви всьо нікак... - Жирік обіжено всівся на стілець.
- Паству нада держать в тєплє, но в тємнотє! - Гундяєв підкурив величезну сигару. - Не ладан, но тоже харашо пахне... 
- Вот імєнно! А то начитаются всяких умних кніг і потом рєволюциі устраівают. - Жирік налив собі у стакан водку. - Оно вам нада?
- А шо по етому поводу скаже наш міністр образованія? - Путін ковтнув свій коктейль і громко відригнув. - Маліной отдайот, а синє, хмм...
- Поддєрживаю! - Васільєва вскочила на ноги і зігонула. - Церковно-пріходскіє школи, духовниє сємінарії, інстітути рєлігіі... Надо скрєпно подходіть к етому вопросу!
- Бог вам в помощь, амінь! - Гундяєв випустив дим з рота. - Наш чєловєк!
- Да! І географію нада учіть по новому! - гаркнув Жирік, протівно чавкаючи копченим окорочком. - Как ви там казали, ваше височєство, шо Расія нє імєєт граніц! Вєсь мір - Расія!
- І Лунанаш, і Марснаш! - піддакнула Васільєва зігуючи. - Да што там, Всєлєннаянаш!
- Слався отєчєство нааашеее... - завив Гундяєв.
- Заткнись, Гундяй! - рявкнув Путін і поп вмить замовк. - Вот коли кітайцев в православіє навернеш, тогді і співать будеш, поняв, Кіркоров, блядь... 
- Ваше вискоблагородіє, горячєє подавать? - тихенько пискнув Пєсков, виглядаючи з-за спинки трона.
- Єслі увіжу там картошку, то пристрєлю нахрєн, Пєсок! У мене алєргія на неї... - Путін виплюнув коктейльну трубочку. - Неси давай... І, слиш, на сало тоже алєргія! 
- Золушка, запомні ето, гигиги! - дурнувато засміявся Жирік. - І водки єщьо принеси! Руской, московской і Путінкі!
- Жир, нахєра тобі аж три сорта? - удівльнно запитав Гундяєв. - Іх развє не с одной бочкі разлівают?
- С одной, но етікєтки так пріятно читать... - Жирік узяв ще один окорочок.
- Ти, Жир, читать умєєш, умний, да? - Путін витяг свій золотий пістолєт і хижо улибнувся. - Так шо ти там про умніков казав?
- Ваше сіятєльство! Не вєлітє казніть! Каюсь! Но я забуду азбуку, клянусь вам! - Жирік затрусився, кинув окорочок на тарілку і впав на коліна. - Клянусь богом, забуду!
- Амінь! - Гундяєв перехрестив Жиріка.
- Придурок, ти Жир, придурок і сцикун! Я ж пошутив, ахахах! - єхидно розсміявся Путін, розмахуючи пістолєтом. - Як би сказав Лавруша, дєбіл, бля...
- Шуточкі у вас, Владімвладіміровіч... Я чуть не обосрався! - Жирік витер рукавом піт з лоба.
- А может і обосрався... - Гундяй закрив носа пальцями. - Фууу...

В кімнату зайшов Пєсков. За ним двоє слуг в лівреях везли столик на колесах.

- Щі, ваше височєство! Ізвольтє отобєдать! - Пєсков схилив голову і щьолкнув каблуками.

Тошнотворно і гидко завоняло вареною кислою капустою. Гундяєв скривився, Жирік продовжив жувати окорочок, наче нічого не відбулося, а Путін звів затвор золотого пістолєта...

Докладніше

Гдє-то в Крємлє...

bg

#кремлівськібудні
#хлотворєствобггг

Гдє-то в Крємлє...

- Жир, так шо ти там вєщал про образованіє? - Путін сидів на золотому троні і сьорбав якийсь синій коктейль крізь трубочку.
- Образованіє - ето зло! Развєлось всякіх умніков, ваше сіятєльство, как блох на собакє! - заверещав Жирік, розмахуючи руками. - Еті всє наукі... Всьо от нєчістого! 
- Істіну Жир глаголіт, бєсовскоє ето... - пробубнів Гундяй і перехрестився.
- Вот, даже церковь мєня понімаєт, а ви всьо нікак... - Жирік обіжено всівся на стілець.
- Паству нада держать в тєплє, но в тємнотє! - Гундяєв підкурив величезну сигару. - Не ладан, но тоже харашо пахне... 
- Вот імєнно! А то начитаются всяких умних кніг і потом рєволюциі устраівают. - Жирік налив собі у стакан водку. - Оно вам нада?
- А шо по етому поводу скаже наш міністр образованія? - Путін ковтнув свій коктейль і громко відригнув. - Маліной отдайот, а синє, хмм...
- Поддєрживаю! - Васільєва вскочила на ноги і зігонула. - Церковно-пріходскіє школи, духовниє сємінарії, інстітути рєлігіі... Надо скрєпно подходіть к етому вопросу!
- Бог вам в помощь, амінь! - Гундяєв випустив дим з рота. - Наш чєловєк!
- Да! І географію нада учіть по новому! - гаркнув Жирік, протівно чавкаючи копченим окорочком. - Как ви там казали, ваше височєство, шо Расія нє імєєт граніц! Вєсь мір - Расія!
- І Лунанаш, і Марснаш! - піддакнула Васільєва зігуючи. - Да што там, Всєлєннаянаш!
- Слався отєчєство нааашеее... - завив Гундяєв.
- Заткнись, Гундяй! - рявкнув Путін і поп вмить замовк. - Вот коли кітайцев в православіє навернеш, тогді і співать будеш, поняв, Кіркоров, блядь... 
- Ваше вискоблагородіє, горячєє подавать? - тихенько пискнув Пєсков, виглядаючи з-за спинки трона.
- Єслі увіжу там картошку, то пристрєлю нахрєн, Пєсок! У мене алєргія на неї... - Путін виплюнув коктейльну трубочку. - Неси давай... І, слиш, на сало тоже алєргія! 
- Золушка, запомні ето, гигиги! - дурнувато засміявся Жирік. - І водки єщьо принеси! Руской, московской і Путінкі!
- Жир, нахєра тобі аж три сорта? - удівльнно запитав Гундяєв. - Іх развє не с одной бочкі разлівают?
- С одной, но етікєтки так пріятно читать... - Жирік узяв ще один окорочок.
- Ти, Жир, читать умєєш, умний, да? - Путін витяг свій золотий пістолєт і хижо улибнувся. - Так шо ти там про умніков казав?
- Ваше сіятєльство! Не вєлітє казніть! Каюсь! Но я забуду азбуку, клянусь вам! - Жирік затрусився, кинув окорочок на тарілку і впав на коліна. - Клянусь богом, забуду!
- Амінь! - Гундяєв перехрестив Жиріка.
- Придурок, ти Жир, придурок і сцикун! Я ж пошутив, ахахах! - єхидно розсміявся Путін, розмахуючи пістолєтом. - Як би сказав Лавруша, дєбіл, бля...
- Шуточкі у вас, Владімвладіміровіч... Я чуть не обосрався! - Жирік витер рукавом піт з лоба.
- А может і обосрався... - Гундяй закрив носа пальцями. - Фууу...

В кімнату зайшов Пєсков. За ним двоє слуг в лівреях везли столик на колесах.

- Щі, ваше височєство! Ізвольтє отобєдать! - Пєсков схилив голову і щьолкнув каблуками.

Тошнотворно і гидко завоняло вареною кислою капустою. Гундяєв скривився, Жирік продовжив жувати окорочок, наче нічого не відбулося, а Путін звів затвор золотого пістолєта...

Докладніше

Подивився засідання Радбезу ООН

bg

Ну, що сказати, нічого нового. Тотальна брехня Чуркіна, його апелювання до Мінських угод, нахабство і повна впевненність у безнаказанності. Бляцтво, коротше кажучи. Йому плюють в очі, а він каже, що дощ іде... 
Цікавим було те, що це чмо зачитало з методички про знищення ВСУ житлових кварталів Донецька. Їх ще ніхто не нищить, а ота пиздота вже гавкає. Ну, йобнуло там шото, кажуть, склад з БК знову рвонув, але ж то аж ніяк не масований обстріл артою ВСУ. І увесь день мешканці міста пишуть про евакуацію жителів Київського району і розміщення там важкої артилерії і "ураганів". Та і журналіздов із соотвєцтвцющих ЗМІ там повно, позліталися, як мухи на гівно. Совпадєніє? Не думаю. 
Не знаю, що там буде, чи не буде, але про провокацію наш постпред повідомив, отже очко Чуркіна пішло з засідання не підмившись. Слідкуємо за ситуацією, не панікуємо, не гонимо хвилю. Наші хлопці там теж не сємкі плюють, а добре відрацьовують по оркам. Дай Бог їм сил!

Докладніше

Продовжую перекладати стареньке)))

bg

Дивакувакість містера Форестера.

Краса буває різною і у кожного своє поняття прекрасного. Наприклад, для містера Форестера не було нічого кращого у світі, ніж різноманітні болота і трясовини. Здавалося б, що такого гарного і красивого можна було знайти в самому звичайному болоті? А ось містер Джон Форестер міг годинами милуватися цими убогими, як вважає більшість людей, пейзажами і отримуючи при цьому неймовірне задоволення.
Таку дивакувакість, якщо це можна так назвати, Джон помітив за собою ще в далекому дитинстві. Якось вони з батьком поїхали в село, де жив його один давній товариш. Недалеко від його будинку на кілька квадратних миль розкинулося величезне болото, яке місцеві жителі обходили десятою дорогою через його погану славу. Маленький Джон тоді поїхав кататися на велосипеді і стежка привела його прямісінько до цього страхітливого, неприємного місця. Те, що хлопчик там побачив, просто таки причарувало його!
Трясовина представляла собою просто дивовижне видовище. Сонце вже котилося до заходу, відкидаючи останні косі промені крізь пропливаючі повз хмари. Легкий серпанок, який завжди, висів над болотом, мав якийсь незрозумілий, але шалено красивий, золотисто-рожевий колір. У променях призахідного сонця раз у раз мелькали різні мошки, комарі, бабки і навіть метелики, які, як не дивно, чудово себе почували у цих згубних місцях.
Діло було в перші дні осені. Погода стояла відносно тепла і бідна болотна рослинність ще не встигла перетворитися на неприємну погляду, однорідну, сіру масу. Місцями пейзаж доповнювали самотні, трохи потворні карликові дерева і кущі, що якимось дивом змогли прижитися на цьому, м'яко кажучи, недоброзичливому грунті.
А ще будь-яке болото чи трясовина вміли розмовляти. Так, так, саме розмовляти! І це були не просто гучні пісні місцевих жаб або цвірінькання якихось болотних пташок, а справжні звуки, від яких холола в жилах кров! Іноді ті звуки нагадували виття гієн, або собак, а іноді зовсім фантастичні, ні з чим незрівнянні, які виходили з самих найпотаємніших надр трясовини.
Джон тоді не дуже прислухався до цих загадкових і дивних звуків, він тільки мовчки дивився на все, відкривши рота від подиву, мало звертаючи увагу на все інше. Так маленький Джон Форестер і простояв на одному місці, немов зачарований, практично до самої темряви, забувши про все на світі і повністю загубившись в часі. І ось тоді хлопчик зрозумів, що немає нічого прекраснішого в світі, ніж ці незрівнянні, казкові, чарівного вигляду творіння природи - болота...

Докладніше

Розмова ні про що

bg

"Розмови ні про що і ведуть в нікуди..." (с)

- Звідки ти прийшов?
- А тобі навіщо знати?
- Та так... Просто запитав.
- Нічого не буває просто так. Тобі дійсно цікаво?
- Ні. Яка вже різниця, прийшов же?
- Різниця є. І велика різниця! То хочеш знати?
- Ні, не кажи... 
- Чому? Ти ж чомусь запитав?
- Бо ти зла істота.
- Хто тобі таке сказав?
- У тебе очі такі. Злі вони, недобрі...
- А що таке зло?
- Зло, воно... Це...
- Не знаєш? А добро? Що таке добро?
- Добро протистоїть злу!
- Та невже? Он як. Цікаво. А якщо я тобі скажу, що не існує ні добра, ні зла...
- Я тобі не вірю! То все від диявола! Йди до пекла!
- І його не існує. Рай - теж вигадка. І Бога немає, і диявола...
- Ти... Ти... Згинь!
- Але ж ти сам мене погукав. Я не можу піти з порожніми руками...
- То хто ж ти таке?!
- Не хто, а що. Вірніше, Ніщо. Вам, людям, це важко зрозуміти, вам потрібні ідоли, боги, якісь химерні місця... А цього всього немає!
- Маячня! Йди до біса, геть!
- Піду, але заберу те, що належить мені.
- Душу?! Не віддам!
- Залиш собі, той непотріб тільки вам важливий. Закрий очі...
- Ти мене вб'єш? Забереш життя?
- Ні. Закрий... І мовчи.
- Оце й усе? Шарлатан!
- Можливо. Бувай. Іншим разом, коли надумаєш мене кликати, хоч приготуйся. Бо навіть випити нема чого.
- Так що ти взяв?
- Як тобі сказати... Цінне для тебе, але ти його не вважаєш цінністю. Час. Тільки трохи більше, бо мій час і ваш, то є різні речі. Вічність не має часу, як такого, а я житиму вічно... Подивись зараз у дзеркало і добре подумай, чи варті безглузді розмови того часу, який ти на них витрачаєш... А тепер прощавай, мене кличуть...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info