Bogdan Grubich

Bogdan Grubich

Дон Хуйло і Санчо Пеніс

bg


#донхуйлоісанчопеніс

Вже сьому добу їхав Дон Хуйло зі своїм вірним слугою Санчо Пенісом по дорозі. Вночі вони спали просто на землі, бо дорога проходила там, де не жили люди, а вдень потихеньку пересувалися верхи. І ось, нарешті, вони досягли цілі своєї подорожі.

- Ваше донхуйловство, смотрітє, дракони! - перелякано заволав Санчо Пеніс. - Я ж казав, шо сєгодня доєдєм...
- Бачу, Санчо, бачу... Токо вони какіє-то подозрітєльниє. - Дон Хуйло приклав руку до відра, яке слугувало йому шоломом.
- Канєшно, а какімі же їм буть. - Санчо зліз з віслюка і потягнувся. - На то оні і дракони.
- Нє, тут шото не то, Санчо... - Дон Хуйло примружився. - Должно буть по одній, а там аж шість голів у каждого. І крутятся так подозрітєльно.
- Гг, як Бабкіна з хороводом, точно! - Санчо Пеніс тихенько хрюкнув.
- Так... А чим же протів ніх воєвать? - Дон Хуйло зліз з худорлявого коня і той блаженно вздохнув.
- Нууу, ваше донхуйловство, тут возможни варіанти. - Санчо почав загинати пальці на руці. - Можна закидать гамном, очінь ефектівная тактіка, мєжду прочім. Можна пойті з рогатіной, як на мєдвєдя. Но ето опасно. Єщьо можно...
- Хватіт, хватіт... Гамном, ото самоє оно. Я, ти, конь і осьол. За дєнь боєзапас собєрьом і впєрьод! А щас отдихать.

Смєркалось. Дон Хуйло і Санчо Пеніс розклали багаття і почали готуватись до сну. Вони пожували сухарів, випили якогось пійла і їм було харашо. Подув сильний вітер. Звідкілясь почулися дивні звуки.

- О! То дракони... Не спят, охотятся. - Санчо Пеніс закутався у ковдру.
- Страшні звєрі, Санчо, людоєди! - Дон Хуйло поправив відро на голові. - З ними нада дєржать ухо пістолєтом!
- Як дєржать?
- Пістолєтом. Так кажут...

Знову почувся странний звук, но уже ближче.

Докладніше

Нічні размишлізми на кухні.

bg

Ось і знову ніч ... Сиджу на кухні, п'ю смачну каву. Зварив сам, не кавоварка варила. Як завжди майже, кава збігла, тепер плиту мити. Що ж мені з цією кавою так не везе!? Чорт, ладно, вранці помию, зараз лінь. Дістав сигарету, закурив. Мої улюблені, Лакі страйк. Пора кидати палити, а я ніяк не зберуся з силами для цього вчинку. Ех, ладно, поки не буду думати про це. Дим від цигарки змішався з ароматом кави. Смачно
пахне ця суміш. Ну, мені подобається, наприклад, а більше нікого і немає в кухні. У кімнаті тихо бурмоче телевізор. Дурниці знову якісь крутять, але нехай собі створює масовку, не так нудно з ним. Глянув у вікно. Темрява. Та й не дивно, вже друга година ночі. Тільки самотній ліхтар світить жовтим світлом над дитячим майданчиком. Кожного разу, коли дивлюся на нього вночі, то задаюся питанням: "Навіщо ліхтар над дитячим майданчиком горить серед ночі? Там діти гратися будуть, чи що? Або це спеціально придумали, щоб молодь напідпитку збиралася там і дурними від алкоголю голосами підлітки волали пісні до ранку, дратуючи жителів будинку? "
Вікно моєї кухні виходило якраз на цей дитячий майданчик. Сьогодні там було тихо. Я знову затягнувся сигаретним димом і ковтнув кави. Завтра на роботу, а я не сплю. Набридла ця робота. Ніякого задоволення, крім зарплати. Та й зарплата мене не особливо влаштовує. Ось кину курити і кину роботу, до чортової матері! Давно хотів відпочити кілька місяців, всіх грошей не заробиш, а здоров'я не повернеш. Все, вирішено, місяць допрацюю і почну нове життя! Зрештою, мені вже 37 років, а чого я досяг у житті?
Ну, купив квартиру в кредит, однокімнатну, і виплачую вже шостий рік цей ненависний кредит... Сім'ї немає і не планується в найближчому майбутньому. Є кілька друзів, з якими їздимо на риболовлю і іноді збираємося попити пивка. Ах, так, в баню ще ходимо раз на місяць і в футбол побігати. Що ще? Подруга Настя. Ну, як, подруга. Подобається вона мені, а я їй. Вже багато років дружимо, спимо з нею періодично, але ні я, ні вона про ближчі стосунки не говорили жодного разу. А може і треба? Ось, кину роботу, кину курити і я буду говорити з Настюхою, точно!
Каву допив, цигарку загасив, пора в душ, почистити зуби і спати. А о 7.00 підйом і на роботу. Знову ця клята робота! Ні, однозначно, треба її кидати! І палити кидати!
Коли вже ліг на свій улюблений диван, то посміхнувся. Вкотре я будую собі плани, сидячи серед ночі на кухні з кавою і сигаретами, але ніколи ще не втілив в життя жоден з пунктів. Ні, ні, ні! От цього разу все буде по моєму! Мужик я, в решті решт, чи ганчірка безвольна!? І на цій позитивній ноті мій мозок відключився, а я провалився в сон, в міцний сон без сновидінь...

Докладніше

Дорога в вічність.

bg

Дорога в небо, дорога у нікуди,

дорога в вічність, у паралельний світ...
Дорогою тією ідуть люди,
які на цьому світі віджили свій вік.

Хтось йтиме довго, а хтось зовсім мало,
хтось, навіть, спробує вернутися назад,
але це буде, звісно, проти правил,
та зрідка виключення все ж бували, так...

Дорога в небо, дорога у нікуди,
вона чекає кожного із нас,
у кожного своя, хтось пройде шлях Іуди...
Всі колись підемо, але на все свій час.

Докладніше

Гдє-то в Крємлє...

bg

#хлотворчєствобггг
#кремлівськібудні

Путін тихо дрімав, сидячи на своєму золотому троні, коли пратівно запищав телефон. Сцарь всєя русні кинувся і, смачно матюкнувшись, взяв трубку.

- Один дєєєнь... Один дєєєнь... - прошипів гидкий голос.
- Не поняв шуткі юмора?! - Путін недовольно скривився. - Ето хто там, альо! Який дєнь?!
- Один дєєєєнь... - знову повторив голос.
- Шо за хєрня?! - Путін насупився. - Слиш, ти, шутнік, я щас тєбя найду і захєрачу там, гдє найду! Понял!

В трубці почулися довгі гудки.

- Пєсок, скатіна! Подь сюди! - рявкнув Путін і кинув телефоном в сплячого на коврику Пєскова.

- Што случілось, ваше вєлічєство?! - переляканий Пєсков вскочив на ноги і роззирнувся. - Хахли?! Піндоси?! НАТО?!
- Хуято... Мнє вот щас якийсь хмирь позвонив і гундів про один дєнь. - Путін поправив корону на голові, яка з'їхала набік. - Так от у мене два вопроса: хто ето і откуда у нєго мій номер?!

Уси Пєскова витяглись струною і задрожали.

- Щас всьо вияснім, Владімвладіміровіч, не ізвольтє беспокоітся! - Пєсок щьолкнув каблуками і зігонув.

Гдє-то в подвалах Крємля...

- Гииии... Как ми єго, а?! - Мєдвєдєв дурнувато либився і качав головою, як китайський болванчік. - Отето он злякався! Точно говорю!
- Дєбіл ти, бля, Дімка... Хто ж так пугає?! - Лавров випустив кільце білого диму. - Ботаксний і фільма етого не бачив...
- Та пофіг, он щас і тєні своєй сцит, гигии... Наливай, Кужугєтовіч, харош гризти ету куріную ногу. - Мєдвєдєв тицьнув пальцем в екран айфона. - О! Смотрітє, як закіпішував! Пєсок замєтався, визванює когото... Точно Бортнікову наярює.
- Хароша ідєя с камерой, хоть бачим, шо оно там дєлає... - Рогозін розплився в хижой ухмилці. - А давайтє єщьо позвонім, скажем, шо кітайскі жолтиє чєловєчкі Хабаровск отжалі. Вєжліво і культурно прішлі і отжалі, хии...
- Та ти шо, нєльзя. Оно ж йобнутоє, може і ядєрной боєголовкой туда хєракнуть. - Шойгу розлив по стаканам водку.
- І шо, тю? Одним Хабаросском больше, одним мєньше... Зато ж вєсєло! - Мєдвєдєв узяв стакан з водкой. - Давайте вип'єм за.... За... Забил...
- Дєбіл, бля... - Лавров теж узяв стакан. - Ти, Дімка, сразу думай, а потом говорі. А то будєт, як в Криму.

Докладніше

Такс, камрадос, драсьті вам))

bg

Сьогодні підписав Бодя ще декілька книжечок і вирішив порахувати, що ж там залишилося в ящику. А залишилося зовсім мало! 
Ну, по-перше, хто вже дав Боді координати, то не хвилюйтеся, відправлю. Просто все робиться дуже повільно, вибачайте вже і не зліться. Також є відкладені книжечки. І всьо... 
Отже, мучачоси, треба починати складати список тих, кому ще потрібна Бодіна книжечка. Мінімум - це 50 людей щоб було. Тоді будем думать про другий наклад і збирати гроші.
Як список скласти? Ну, давайте просто під цим постом і пишіть. Можна просто плюсік поставить.
Ага, як тільки назбираємо достатньо бажаючих, то тоді узнаємо ціну, бо може ж змінилася, хто зна... Минулого разу наклад у 100 екземплярів обійшовся у 2700 грн.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info