Bogdan Grubich

Bogdan Grubich

Ага, Бодя теж кілька слів нацарапає...

bg

Ага, Бодя теж кілька слів нацарапає про вчорашню схватку двох отважних діпутатов. Знаєте, камрадос, воно так завжди буває, коли у фермерському ставку повно їдла, а риба там вся така лінива, плаває, шото жує, булькає іногда шото... В общєм, скучно там рибам. От і тут таке. Від скуки взяли і побилися риба-лєщ з якимось толстолобіком. При етом обоє з одного маточніка, гг)) ) Ну, не побилися, а такоє, плавніками помотиляли, рибі-лєщу один відірвало, правда, но не больно, і всьо, на тому і закінчили. Як на мене, то нічого цікавішого від епічної піздюліни, яку отримав Ляшко від Бойка, за останні роки не було.
Слабаки, корочє говоря... Нєт, шоб устроїть побоїще, з кровіщою, з пробитими черепами, шоб мозги віздє, очні яблука вирвані з нєрвами, кишки, відірвані кінцівки й голови валялися... Сидить, напрімєр, Ляшко на грудях у Королевської, видрав серце і їсть, а воно ще б'ється, увесь в крові такий, глаза безумні, уффф! А ззаду до нього підбігає Парасюк і з ноги йому в голову, хуяк, а у Ляшка око вивалилося і висить таке, не понімає, шо случілось, крутиться по сторонам в полном ахує! А Парасюка хто-то стільцем по спиняці йобсь! А в того хтось телефоном в лоба як поцілить! Ну, і так далі... Ото було б зрєліщє, камрадос, не нада ніяких голівудських блокбастерів з дорогущими спецефектами, все б наживо знімалося і з першого дубля, хехе))) а в кінці всі умєрлі...

Докладніше

Скотиняки! Падлюки!

bg

#хлотворчєстбоггг
#ізжизнідепутатів

- Скотиняки! Падлюки! Та гори вона синім огньом та Америка! - Шляшко гупнув по столу рукою. - Осьо вам, віддуплився.
- А шо такоє, Шляшко, віза всьо? Хіхіхі... - Вона єхидно засміялась. - А ми от так! По троєчкам!
- Та закрили візу, ублюдки, представляєш, Юля?! Скотиняки... І даже не об'яснили! - Шляшко возмущьонно мотнув головою. - Вилами б їх та по сраці, американці прокляті! Буржуї!
- А я от тільки повернулася, да, з Дональдом бєсєдовала. Хароший дядько такий, обіщав помогать у всьому... Даже поцілувались на прощаньє. - Вона поправила окуляри. - Ну, ходи, Нестор, чого спиш?!
- Як Біл з Монікою? Чи як? - Шляшко аж почервонів.
- На язик тобі чиряк, Шляшко! Фу! У тебе токо про одне мислі... Ходи, уже, Нестор!
- Думаю... - Фуфліч почухав лоба. - І так не так, і так не в тєму... Ладно, сюди пятьорочку, хоппа! 
- Ти, Нестор, пятьорочками не розкидайся, хіхіхі... - єхидно хіхікнула Вона. - Бо так і на заставу не хвате...
- На яку ето заставу? На шо це ти, Юля, намікаєш? - Фуфліч підозріло зиркнув з-під лоба.
- Як на яку? А хіба Луцик тобі іще не дзвонив? Нє? Ну, то ждітє, він іде до вас, хіхіхі... - Вона ігріво підморгнула Фуфлічу. - Нєфіг було по Масквам їздить...
- От умієш ти, Юля, настроєніє іспортить... - Фуфліч обідився і надув губи. - Давай, ходи вже, Шляшко, не тягни кота за яйця.
- А ето, мєжду прочім, пріятно, да... - Шляшко хтиво улибнувся. - Гммм... А я ось так, знову дупля вріжу!
- Ти, Шляшко, скоро дуба вріжеш, якшо під ноги дивитися не будеш. - Фуфліч провів рукою по горлу. - Чи то ноги вже не держут, гг?
- Мальчікі, не ссорьтесь. Вот вам шістка. - Вона вдарила доміношкою по столу. - Чим атвєтіш, Нестор?
- Ха, а я вот так! Шах і мат! - Фуфліч задоволено хрюкнув.
- Який шах і мат, скотиняка ти така?! Ми козла забиваємо, а не в шахмати граємо! - Шляшко здивовано вивалив баньки.
- Тоість, риба! Я хотів сказать, шо риба! - Фуфліч розвалився на стільці.
- Ну і гадость, ета ваша залівная риба... - сказав Шляшко і потер пузо. - Хотя, коли ми з другом були у Тайланді, то там рибу вкусно готовили...

Тут скрипнули двері і зайшов Парубій.

- Аааа, так ось де ви, нігодяї! Отака у вас міжфракційна рада?! Прогульщики прокляті! Ану, бігом в зал, голосувати будемо! - рявкнув Парубій і витяг шкіряну пльотку.
- Галасуй, не галасуй, всьо рано получиш... - Вона тицьнула Парубію середній палець. - Не рви нєрв, начальнік, ща ідьом...

Докладніше

Сара

bg

Продовжую перекладати стареньке))

#чтивонаніч

Сара.

Сара була не зовсім звичайною дитиною. З самого свого народження дівчинка почала дивувати своїх батьків. Вона народилася рівно о дванадцятій годині, як раз в новорічну ніч, такий собі подарунок під ялинку батькам вийшов. Вже через кілька днів, коли її забрали з мамою додому, Сара поводилася так, немов чудово розуміла, що і хто їй каже. Її чорні, як бездонний космос, очі пронизували наскрізь і ніхто, навіть рідні батьки, не могли витримати цей погляд. Час минав, дівчинка росла. Батьки були задоволені, адже Сара практично не хворіла, не вередувала, була слухняною і до того ж дуже красивою дівчинкою. Все б нічого, ось тільки цей її погляд...
У сім років Сара залишилася без батьків і це сталося за досить дивних обставин. Вони загинули в автокатастрофі. Машина злетіла з дороги, врізалася в трактор, який стояв метрів за двадцять від узбіччя, а потім загорівся. Ніхто не вижив...
Погода тоді була прекрасною, дорога теж на цій ділянці була у відмінному стані, їхали вони вдень, батько Сари не вживав алкоголь взагалі і саме він був за кермом в той злощасний момент. Автомобіль батьки Сари придбали менше року назад і його регулярно перевіряли в автосервісі, тому зовсім незрозуміло, що сталося і чому.
Сара з дитинства любила грати не з ляльками, як більшість дівчаток, а з різними машинками, солдатиками, роботами... Мама Сари, Джулія, спочатку обурювалася, намагалася щось зробити, але потім кинула цю затію після одного випадку. Джулія подарувала Сарі три ляльки, дуже гарні, з цілим набором одягу для них, мрія будь-якої дівчинки, але Сарі вони не сподобалися. Наступного дня Джулія знайшла цих ляльок в сміттєвому відрі з відірваними руками, ногами і зі звернутими головами. На цьому спроби поміняти смаки дочки припинилися. Зате батько, Майкл, шалено радів, адже він хотів сина, а тепер можна було доньці дарувати все ті іграшки, що цікаві хлопчикам. І він дарував. Сара обожнювала грати машинками, їх у неї було багато, завдяки татові Майклу, цілий ящик!
Коли батьки Сари придбали новий автомобіль, а саме потужний джип, то Майкл подарував Сарі точно такий же, тільки іграшковий. Ця іграшка стала її улюбленою. Дівчинка навіть спала з цією машинкою, як зазвичай сплять з м'якими іграшками або ляльками.
А ще у Сари був кіт. Чорний, розкішний такий, пухнастий котяра. Він сам прийшов під двері будинку, де жила сім'я Сари, а прийшов не просто так, а в День Народження дівчинки. Сарі тоді виповнився рік. Майкл двічі відвозив кота аж на інший кінець міста, але той, як не дивно, повертався. Довелося залишити цю настирливу тваринку. Кот відразу облюбував собі місце в кімнаті дівчинки, прямо біля ліжечка. Його назвали Містером Блеком. Сара могла робити з котом все, що завгодно, а той тільки муркотів і мружився, світячи своїми величезними зеленими очима. Коли маленька господиня зовсім вже дошкуляла пухнастій, благородній тварині, той просто гордо тікав кудись і ховався, але ніколи, жодного разу не дряпнув дівчинку і не вкусив, хоча кігті і зуби у Містера Блека були дуже навіть вражаючі. Так вони і жили: Сара, її батьки і Містер Блек...
Того сонячного весняного дня батьки Сари вирішили з'їздити за місто, подивитися на невеликій котедж біля озера, який вони мали намір купити найближчим часом. Доньку залишили з нянькою, двадцятирічною Періс Мідлтон. Вона частенько виручала Майкла і Джулію, ніколи не відмовлялася посидіти з Сарою. Періс вчилася в коледжі, тому навіть невеликий заробіток був їй далеко не зайвим. Вони з Сарою знайшли спільну мову з першої зустрічі і з того часу Періс стала для неї нянею. Нічого, абсолютно нічого не віщувало біди в той день. Майкл подзвонив Періс і повідомив, що вони вже їдуть додому. Сара в цей час грала своїми іграшками. Джип, який подарував їй батько, їздив по всьому будинку, а Сара уявляла себе водієм. Кот гордо сидів на стільці і поблажливо спостерігав за тим, що відбувається, час від часу потягуючись і вмиваючись своєю величезною лапою. Раптом Містер Блек засичав, наче злякався чогось, його зелені очиська блиснули, як ті блискавки, а шерсть стала дибки. Сара обернулася і в цей момент її джип врізався в іграшковий трактор. Через півгодини Періс знову зателефонували, але в цей раз не Майкл, а поліцейський інспектор Гарріс, який і повідомив про трагедію, що сталася на дорозі...

*******

Минуло два роки. За цей час Сара трохи прийшла до тями. Вона дуже любила своїх батьків, тому важко перенесла їх втрату. На щастя, дівчинка виявилася сильною і їй вдалося впоратися з таким важким ударом долі, хоча така рана не загоюється до кінця ніколи. Сара на довгі місяці пішла в себе і замкнулася, немов равлик в своїй мушлі. Після того, що сталося її забрала до себе бабуся, мати батька, Барбара Трентон. З собою дівчинка забрала і кота, Містера Блека, а також і свої улюблені іграшки. Барбара знала, що онука терпіти не може ляльок і щоб трохи відвернути її від сумних думок подарувала Сарі величезну іграшкову залізницю. О, як Сара тоді зраділа! Вона годинами гралася, забуваючи про все на світі, і тільки Містер Блек не відходив від Сари ні на крок.
Сара, як і всі діти її віку, ходила в школу. Навчалася вона дуже непогано, тільки от не дружила ні з ким і надзвичайно важко йшла на контакт з учителями. Не дивлячись та це претензій до дівчинки у викладачів не було, а бабуся пишалася своєю онукою, коли її хвалили за хорошу успішність.
Одного разу Барбарі терміново потрібно було поїхати до Лос Анджелеса, вирішити якісь там питання зі своїм адвокатом. Вона хотіла взяти з собою і Сару, але потім передумала і звернулася за допомогою до сусідки, щоб та взяла малу до себе на кілька днів. Та погодилася, звичайно ж, адже вони були подругами вже багато років. Але Сара не погоджувалася, поки їй не дозволили взяти з собою її улюблену залізницю. А ось Містера Блека довелося таки залишити вдома на самоті, хоча той був і не в захваті від такого рішення. Але нічого вдіяти не міг, кота просто закрили в будинку.
Барбара впоралася зі справами і їхала додому в чудовому настрої. Поїзд мчав з величезною швидкістю, у вікні одні пейзажі змінювали інші, розмірено гули електродвигуни, заколисуючи такими звуками пасажирів, які сиділи у зручних кріслах. А в цей час Сара гралася своєю залізницею...

*******

І ось що хотілося б додати. Кілька років тому відбулося кілька дуже дивних смертей. Буквально в один і той же час, в тому місті, де жили батьки Сари, три дівчинки, школярки, кращі подруги, покінчили життя самогубством. Найстрашніше в цьому те, що вони кинулися під машини, під величезні вантажівки, по черзі. Страшне то було видовище, скажу я вам, ці покалічені тіла, відірвані руки, ноги, кров і кишки на асфальті, жахливо, просто жахливо...

Докладніше

Привітос, камрадос!))...

bg

От не зря Бодя любить маленьку п'ятницю, середу по вашому)))
Небайдужі обітатєлі фісбука сьогодні увесь день смакують новину про капрала Сластіку, тоість про полковніка Гіві, друга чєлавєкв-тіліфона Мотороли, якого, в свою чергу, не так давно убив подлий ліфт-маньяк, шо він погіб від смертельного укусу шмєля. Нє, хароша новина, камрадос, не спорю, но краще б таких, як цей ублюдок, бачити на лавці підсудних у Гаазі. А так, то просто пацаки підтерли чергове гімно наждачкою і все. Нецікаво... 
Ну, Бодя не онолітєг, але і сліпому видно, шо Хуйлуша підчищає прєдводітєлєй "руццкой вєсни", підчищає жорстко і грязно, похуй на все... По ходу, Захряченка і його друга Плотніцкого теж чекає шото подобноє. І тут виникає питання, а навіщо це все робиться? Ще й такими темпами. Мабуть, камрадос, назріває щось... Подивимся, на кого Карабас змінить своїх зіпсовпних ляльок. Таке враження, що друге Придністров'я може бути, нє?

Докладніше

Гдє-то в Крємлє...

bg

#кремлівськібудні
#хлотворєствобггг

Гдє-то в Крємлє...

- Жир, так шо ти там вєщал про образованіє? - Путін сидів на золотому троні і сьорбав якийсь синій коктейль крізь трубочку.
- Образованіє - ето зло! Развєлось всякіх умніков, ваше сіятєльство, как блох на собакє! - заверещав Жирік, розмахуючи руками. - Еті всє наукі... Всьо от нєчістого! 
- Істіну Жир глаголіт, бєсовскоє ето... - пробубнів Гундяй і перехрестився.
- Вот, даже церковь мєня понімаєт, а ви всьо нікак... - Жирік обіжено всівся на стілець.
- Паству нада держать в тєплє, но в тємнотє! - Гундяєв підкурив величезну сигару. - Не ладан, но тоже харашо пахне... 
- Вот імєнно! А то начитаются всяких умних кніг і потом рєволюциі устраівают. - Жирік налив собі у стакан водку. - Оно вам нада?
- А шо по етому поводу скаже наш міністр образованія? - Путін ковтнув свій коктейль і громко відригнув. - Маліной отдайот, а синє, хмм...
- Поддєрживаю! - Васільєва вскочила на ноги і зігонула. - Церковно-пріходскіє школи, духовниє сємінарії, інстітути рєлігіі... Надо скрєпно подходіть к етому вопросу!
- Бог вам в помощь, амінь! - Гундяєв випустив дим з рота. - Наш чєловєк!
- Да! І географію нада учіть по новому! - гаркнув Жирік, протівно чавкаючи копченим окорочком. - Как ви там казали, ваше височєство, шо Расія нє імєєт граніц! Вєсь мір - Расія!
- І Лунанаш, і Марснаш! - піддакнула Васільєва зігуючи. - Да што там, Всєлєннаянаш!
- Слався отєчєство нааашеее... - завив Гундяєв.
- Заткнись, Гундяй! - рявкнув Путін і поп вмить замовк. - Вот коли кітайцев в православіє навернеш, тогді і співать будеш, поняв, Кіркоров, блядь... 
- Ваше вискоблагородіє, горячєє подавать? - тихенько пискнув Пєсков, виглядаючи з-за спинки трона.
- Єслі увіжу там картошку, то пристрєлю нахрєн, Пєсок! У мене алєргія на неї... - Путін виплюнув коктейльну трубочку. - Неси давай... І, слиш, на сало тоже алєргія! 
- Золушка, запомні ето, гигиги! - дурнувато засміявся Жирік. - І водки єщьо принеси! Руской, московской і Путінкі!
- Жир, нахєра тобі аж три сорта? - удівльнно запитав Гундяєв. - Іх развє не с одной бочкі разлівают?
- С одной, но етікєтки так пріятно читать... - Жирік узяв ще один окорочок.
- Ти, Жир, читать умєєш, умний, да? - Путін витяг свій золотий пістолєт і хижо улибнувся. - Так шо ти там про умніков казав?
- Ваше сіятєльство! Не вєлітє казніть! Каюсь! Но я забуду азбуку, клянусь вам! - Жирік затрусився, кинув окорочок на тарілку і впав на коліна. - Клянусь богом, забуду!
- Амінь! - Гундяєв перехрестив Жиріка.
- Придурок, ти Жир, придурок і сцикун! Я ж пошутив, ахахах! - єхидно розсміявся Путін, розмахуючи пістолєтом. - Як би сказав Лавруша, дєбіл, бля...
- Шуточкі у вас, Владімвладіміровіч... Я чуть не обосрався! - Жирік витер рукавом піт з лоба.
- А может і обосрався... - Гундяй закрив носа пальцями. - Фууу...

В кімнату зайшов Пєсков. За ним двоє слуг в лівреях везли столик на колесах.

- Щі, ваше височєство! Ізвольтє отобєдать! - Пєсков схилив голову і щьолкнув каблуками.

Тошнотворно і гидко завоняло вареною кислою капустою. Гундяєв скривився, Жирік продовжив жувати окорочок, наче нічого не відбулося, а Путін звів затвор золотого пістолєта...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info