Bogdan Grubich

Bogdan Grubich

Гдє-то в Крємлє...

bg

#хлотворчєствобггг
#кремлівськібудні

Гдє-то в Крємлє...

Сцарь всєя русі сидів на своєму золотому троні і наспівував під ніс пісеньку.

- От маскви, да самих да акраін, многа в нєєєй лєсов, полєй і рєк, я такооой другой страни нє знаю, гдє так вольно дишит...
- Чєлавєєєєк... - унило завив Пєсков і погладив Путіна по нозі.
- От хто тебе просив, Пєсок? - Путін нахилився і стукнув Пєскова по голові. - Ти свій голос чув? Фу... Всю пєсню іспортив, Кобзон, бля... Так шо там с етімі каратєлямі укропскімі, шо замочілі того... Еммм... Ну, как єго, Гімі? Гілі?
- Гіві, ваше сіятєльство. - Пєсков почухав потилицю.
- Ага, точно... А каратєлєй как звалі?
- Тут не всьо так просто, Владімвладіміровіч... Понімаєтє, єсть двє вєрсіі. - Пєсков вмостився коло ніг хазяїна і продовжив. - Говорят, то билі однояйцевиє блізнєци, Зорян і Шкіряк лютиє каратєлі! Іх виростілі в спєциальном лагєрє для найомних убійц, вскармлівалі кров'ю дєвствєнніц, кормілі рускімі младєнцамі... 
- Ого, прямо как Кісєль вєщаєт... Ну, а вторая вєрсія? - Путін згриз ніготь, плюнув і попав на щоку Пєскову.
- Мнє она кажется болєє вєроятной, ваше височєство. - Пєсок взяв зі щоки ніготь і запхав собі до рота. - Проклятиє піндоси продали украм тєхнології і ті виростили в сєкрєтной лабораторії, которая находітся в карпатскіх лєсах, клона-бандеровца каратєля Зоряна Шкіряка. А шоб не путатся, то раздєлілі імя. Тепер один з них Зорян, а другой Шкіряк...
- Ох і імєна у етіх хахлов, язик зламать можна... - Путін грусно вздохнув. - Страшні люди, страшні...
- Шо с ніх взять, ваше вєлічєство, дікій народ... - Пєсков ковтнув ніготь і довольно улибнувся.

Докладніше

А колись, в далекому 2014 році, Бодя писав отаке... Хтось пам'ятає?

bg

#хлотворчєствобггг

Десь посеред незайманого австралійського лісу зібрались разом Утконос (він же Качкодзьоб), Коала, Кенгуру і Єхидна, і давай думу думать... Ну, думу ж так просто не думають, тому наварили якогось там австралійського борща, зробили австралійські вареники з сиром, сала австралійського нарізали, красівого такого, з м'ясцем посередині, а дікую собаку Дінго отправили за австралійським самогоном. Ждуть. Ну, пока ждуть, пиздять о наболєвшем, а воно одне щас, наболєвшеє і охуєвшеє, це Хуйло.

- Ну, так шо робить будем, а? - сказав Утконос, витириючи величезного дзьоба від борщу. - Оце миршаве вже весь світ дістало, а його ніхто не заїбенить...
- Та в нього знаєш, яка охрана! Огогого! - похнюплено прошамкотіла Єхидна. - Даже Скалапєндра, а вона ж спєцура, на мінуточку, і то підібратися не може!
- І шо? Охрана-хуяна... - Кенгуру сидів на своєму здоровенному хвості і гойдався, як на кріслі-качалці. - Мені б тіки на расстояніє удара підійти, я як йобну Хуйла хвостом прямий в ...
- От, блять, хвастун! - перебила Кенгуру Коала. - Хто ж тебе так близько до Хуйла підпустить, га?! 
- От імєнно... - глубокомислєнно проізньос Утконос і роззирнувся по сторонам. - Та де ж та бляцька собацюра, так і вареники захолонуть нахуй?!
- Борщ вже доїли на суху, блять... - зло сказала Єхидна і відкусила з шматка сала, що тримала в руках, чи то в лапах... - А може хтось на Тасманію мотнецця?
- А шо там такого, на тій Тасманії? Тасманійська мафія, гг? - Кенгуру продовжував ритмічно качатись на хвості. 
- Тасманський диявол там, крутий чувак, блять, шо піздєц. - відповіла Єхидна і многозначітєльно підняла очі до неба.
- Він не крутіший Скалапєндри, точно вам кажу. - Утконос смачно вилизав язиком тарілку з-під борщу, з грусттю глянув на неї, потім на макітру з варениками і матюкнувся. - От жеж блядство... Отак пошли цю йопану собаку за горілкою, так хуй потом дождешся... І так каждий раз! От нахуя ми її посилаємо?

Докладніше

День святого Валентина, або знову про кохання

bg

Продовжую перекладати))
#чтивонаніч

Пухкенький, невисокий чоловічок з білими крилами за спиною, важко опустився на дах двадцатиповерхівки. З одягу на ньому була тільки тряп'яна пов'язка на стегнах, а за спиною бовтався сагайдак з двома стрілами. В руках він тримав невеликий лук, перемотаний в кількох місцях синьою ізоляційною стрічкою. Чоловічок був неабияк напідпитку і постійно гикав. Напевно, цей дивний тип не боявся холоду, адже температура повітря чотирнадцятого лютого опустилася аж до двадцяти градусів морозу!

- І треба ж було мене турбувати... Іккк! Все цим людям не йметься, не мають терпцю зовсім, іккк... Любофф їм подавай, кохання, прямо все і відразу, іккк... Отримуйте, раз хочете, тільки потім самі розбирайтеся, іккк! - з цими словами чоловічок з крилами сміливо стрибнув з даху і завалився в круте піке.

У декількох метрах від землі він таки примудрився викрутитися і спланував головою у найближчий замет. Обтрусившись від снігу, Купідон, а це був саме він, дістав з сагайдака стрілу, натягнув тятиву і прицілився. Зробити це було не так вже й легко, адже крилатого п'яницю гойдало з боку в бік, немов він стояв на палубі судна в п'ятибальний шторм. Його мішенню була симпатична дівчина, років вісімнадцяти, яка йшла по тротуару до зупинки. Зібравши всі свої сили, Купідон таки вистрілив! Стріла, немов маленька блискавка, вп'ялася дівчині прямісінько в лоб і тієї ж миті розсипалася дрібним золотим пилом. Дівчина від несподіванки скрикнула, схопилася руками за голову і, похитнувшись, зупинилася, розгублено оглядаючись на всі боки.

- От чорт ... Прости, Господи! Ікк, так і знав, що не поцілю з першого разу! - вилаявся чоловічок з крилами і знову прицілився, поки дівчина стояла на місці. - Ось так, розумниця, стій на місці, іккк... Зараз я тебе підстрелю і повернуся до своїх друзів допивати вірменський коньяк, іккк... А то шашлик без мене з'їдять, вони такі...

З цими словами він знову вистрілив. На цей раз стріла потрапила точно в ціль, а саме в груди, прямісінько у серце. Дівчина, забувши про все, усміхнулася, немов згадала щось приємне, очі у неї заблищали, і побігла до автобуса, який вже відчинив свої двері для пасажирів.

- Ех, люди, як же мало вам для щастя потрібно, ікк... - Купідон задоволено хмикнув, кілька разів змахнув крилами і тут же зник, залишивши після себе лише слід в сніговому заметі та кілька білих пір'їнок.

14.02.2014

Докладніше

Вигідна угода

bg

#чтивонаніч

Ліза Сміт - приваблива блондинка з довгим, гарним волоссям, тридцять два роки, зріст сто шістдесят сім сантиметрів, успішний агент з продажу нерухомості або іншими словами ріелтор, незаміжня.
Так можна коротко описати молоду жінку, яка сиділа зараз за столиком в барі "Синій носоріг" і зі швидкістю звуку знищувала текілу. Ліза вже була добряче напідпитку, але, по всій видимості, зупинятися на досягнутому вона не збиралася. І на те у неї була вагома причина...

Почалося все зі звичайного телефонного дзвінка. Черговий клієнт хотів швидко продати свій будинок. Звичайна робота, не більше того. Ліза попросила залишити контакти і домовилася про зустріч.
Вона приїхала за зазначеною адресою трохи раніше, не любила запізнюватися. Красивий, не дуже старий двоповерховий котедж. Ліза навіть посміхнулася. Такий будинок легко продати і заробити на угоді пристойні гроші. Як називала свій заробіток Ліза, чайові. Вона підійшла до вхідних дверей і хотіла подзвонити, але дверний дзвінок був відсутній. Ліза постукала кісточками пальців. Руки замерзли, адже ще зима, кінець лютого, як не крути. Не минуло й хвилини, як за дверима почулися кроки.

- Секундочку! - Пролунав за дверима низький чоловічий голос.

Ліза мимоволі поправила своє шикарне волосся кольору стиглої пшениці, натуральне, між іншим. Масивні дерев'яні двері з тихим скрипом відчинилися. На порозі стояв високий, приємний на вигляд чоловік середніх років. Він був одягнений в синій махровий халат і посміхався на всі тридцять два зуби.

- Доброго дня, я Ліза Сміт. Агент з продажу нерухомості. - ріелтор простягнула руку з красивим манікюром. - Ви мені дзвонили вранці.
- Так, так, я пам'ятаю. Проходьте будь ласка. - чоловік легенько потиснув руку молодій жінці і відійшов в сторону. - Проходьте, роздягайтеся. Ви трохи раніше прийшли, тому вибачте за зовнішній вигляд. Ви можете оглянути будинок, а я поки перевдягнусь.

Докладніше

Ага, Бодя теж кілька слів нацарапає...

bg

Ага, Бодя теж кілька слів нацарапає про вчорашню схватку двох отважних діпутатов. Знаєте, камрадос, воно так завжди буває, коли у фермерському ставку повно їдла, а риба там вся така лінива, плаває, шото жує, булькає іногда шото... В общєм, скучно там рибам. От і тут таке. Від скуки взяли і побилися риба-лєщ з якимось толстолобіком. При етом обоє з одного маточніка, гг)) ) Ну, не побилися, а такоє, плавніками помотиляли, рибі-лєщу один відірвало, правда, но не больно, і всьо, на тому і закінчили. Як на мене, то нічого цікавішого від епічної піздюліни, яку отримав Ляшко від Бойка, за останні роки не було.
Слабаки, корочє говоря... Нєт, шоб устроїть побоїще, з кровіщою, з пробитими черепами, шоб мозги віздє, очні яблука вирвані з нєрвами, кишки, відірвані кінцівки й голови валялися... Сидить, напрімєр, Ляшко на грудях у Королевської, видрав серце і їсть, а воно ще б'ється, увесь в крові такий, глаза безумні, уффф! А ззаду до нього підбігає Парасюк і з ноги йому в голову, хуяк, а у Ляшка око вивалилося і висить таке, не понімає, шо случілось, крутиться по сторонам в полном ахує! А Парасюка хто-то стільцем по спиняці йобсь! А в того хтось телефоном в лоба як поцілить! Ну, і так далі... Ото було б зрєліщє, камрадос, не нада ніяких голівудських блокбастерів з дорогущими спецефектами, все б наживо знімалося і з першого дубля, хехе))) а в кінці всі умєрлі...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info