Леся Полищук

Леся Полищук

Я вам писала про оскароносця нашого?

lp2

Я вам писала про оскароносця нашого? Ну одіозний місцевий депутат Володя який навколо себе створює цирк. Вчора на форумі тааааке було.. 
Вопшем помойму їх два близнюка. Один ходить на засідання міськради а інший на публічні заходи. Бо той що на сесії - верещить з трибуни маячню, задає дурні питання і нерівно дихає до мера, бо щоразу передає йому милі дрібнички. А той що на заходи говорить толкові речі і надає толкові пропозиції. Я вчора позад другого стояла і навіть виникло бажання поговорити. А в мене таке бажання не щодо кожного виникає. Вопшем не знаю що й думати. 
В мене є два варіанти. Або то близнюки, які приховують що їх двоє, або їх двоє в одному Володі. 
Всьо так неоднозначно в цьому всесвіті, але ж цікаво))))
Докладніше

Коли щось трапляється паскудне...

lp2

Коли щось трапляється паскудне і гірке в мене є три стадії проживання ситуації. Спочатку я хожу ніби мішком вдарена. Апатична і далека від всесвіту. Потім власне етап страждання, він спочатку інтимний, а потім я волаю всесвіту про те як мені боляче чи важко. А потім наступає етап дій. При чому він розповсюджується на все що мене оточує. 
Кажуть страждання роблять людину м'якшою. Мене теж. До своїх. А інших я перестаю толерувати, навіть тих кого толерувала. Тому що власні страждання піднімають нашу свідомість вище і дозволяють бути об'єктивнішими. 
А ось між всіма етапами я сплю. Я можу просипати по десять, дванадцять годин на добу. Перезавантажуюсь. Так ось я зараз піду спати. А завтра - діяти! І вважайте що толерантності в мене на наступні пару тижнів нуль, а на етапі дії я - танк. Боронь Боже вам в цей час когось небайдужого мені образити. Я просто попереджаю, поки ще толерантна.
Докладніше

Я хочу мати пульт...

lp2

Я хочу мати пульт. Такий всемогутній. Щоб можна було відкрутити життя назад. Або хоча б прокрутити вперед. Назад, туди де все ще можна змінити. Або вперед, туди де вже не болить і саме страшне позаду. 
Вона завжди була така. Весела, хихотушка, гарно одягнена і доглянута. А коли ми ще були юні, то Алла могла гуляти зі мною до ранку, співати в караоке, їхати на річку опівночі, бити разом зі мною нашого майбутнього кума знятими з ніг босоніжками, спати поруч під докірливий буркіт тьоті Олі "Дєвочки, ви ж дєвочки. Хіба можна так напиватись?"
А потім, за пару років, годувати немовлятко Настю під читання мною чергової книжки Комаровського вголос, яка лежала на моєму дев'ятимісячному пузі, під сміх дяді Жені "Ну що час розкидувати каміння минув дівчата, тепер прийшов час збирати"
І пізніше, коли з моїм братом сімейне життя не складалося і довелося розлучитись, зі мною не розлучилася. "Кума, давай може десь рвонемо, як колись?" "Льогко"
І лише одне не підпадало під загальний образ моєї компанейської куми, невістки і подруги. Вона могла, коли відчувала що їй вже дуже досить, зникнути. Мовчки встати, підти додому і лягти вдома спати вимкнувши телефон. А я оберталася, не бачила її поруч, телефонувала їй слухаючи "абонент знаходиться поза зоною.. " шукала. Потім телефонувала на домашній і чула дядь Женіне "Півгодини тому прийшла, вмилася і вирубилась. Закінчуйте без неї. Її вже не буде"
І ось тепер знову зробила так само. Прийшла з роботи лягла спати, а поки всі спали... пішла... Пішла кудись, де ми її вже не знайдемо. Молода, неймовірно красива і неймовірно весела. А ще є Настуня... Яка навряд чи зрозуміла, що мама зникла. І що життя вже зміниться. Її тато, що любить її але не знає навіть в скільки будити, щоб не запізнилась в школу. Її бабусі що живуть одна в селі а одна в далекій Чехії. І я, яка колись давно казала "Так це ж чудово що ти Алусік вагітна від Сергія, поженитесь, а якщо він там що, то у тебе ж є я. Візьмеш мене кумою і можеш бути впевнена, що це дитя я ніколи не кину." Але зараз я оглядаюся навколо і не розумію, куди телефонувати? Хіба Господу. Щоб він взяв слухавку і сказав "Недавно прийшла, вмилася, відпочиває. Закінчуйте без неї. Її вже не буде"
Докладніше

Я проходила повз нього...

lp2

Я проходила повз нього безліч разів цієї зими. Щоразу зауважувала, які ж все таки жорстокі можуть бути люди. Що він зробив їм, чим завадив? Він молодий ще, геть невеличкий, ріс собі посеред закинутого пустирю біля річки. Далеко від доріжки, якою ходять люди. Кущ. Я в них не розбираюсь, у диких. Але вразило те видовище, обломана майже кожна гілочка, кора подерта. Він, поки був цілий, мабуть десь по пояс мені мав бути. Просто він стояв сам один, серед снігу і кидався в очі. І не полінувався хтось, пройшов метрів п'ятнадцять снігом, щоб спотворити і спаплюжити. Та ще й так, що шансів вижити тому не лишити. Мало не до кореня обламав оті гілочки, що схожі взимку на переплетіння чорного дроту. Сьогодні знову йшла тією дорогою. Думала побачу висохлий корч і мало не обімліла від побаченого. 
Він став меншим набагато, втричи мабуть, десь прямо з коріння повилазили зелені гілочки вже обсипані смарагдовими листочками. І посеред того смарагдово листя там, ніби сміючись з усього на світі, розквітла рожева квіточка. Одна, але така неймовірна. Мабуть то якась дика вишенька. 
Сиділа біля того кущика навпочіпки, дивилася і думала, який же яскравий приклад незламності у прямому сенсі цього слова. Нам ще вчитися і вчитися. Торкнулася листочків легесенько долонею. "Бувай", - кажу - "я ще прийду". А квітка з посеред зелені вигляда так ніби кущ дивиться на мене. І одне око просто закрите. Підморгує. "Витримаємо, не зламаємось"
Докладніше

Що є Великдень? Символ відродження.

lp2

Після будь чого. Навіть після смерті. Умова лише одна - любов. До ближнього, до рідного, навіть до ворога. Не є обов'язковим любити все і всіх, той же Спаситель, казав що прийшов з мечем. Але любов має бути в серці, інакше не буде і відродження. Тому оберніться навколо. Поруч є ті хто буде запорукою вашого відродження. Ваші рідні, близькі, ваші улюбленці тварини, ваша діляночка біля дачі чи хати. Бережіть любов у серці. Відроджуйтесь і воскресайте через них. Була колись давно людина, що воскресла через любов до кожного з вас. Чи був би Христос Богом, якби не любив людство? Чи міг би він воскреснути, якби не любив? Ні. 
Ось моє продовження життя після смерті. І може, те що я писала до Вас з любов'ю теж житиме після мене. Тому я і кажу сьогодні - Люблю вас всіх. Любіть і ви. Бо любов це життя! 
Христос Воскрес!
Фото Леси Поліщук.
 
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info