Леся Полищук

Леся Полищук

Мабуть прийшла пора зробити те...

lp2

Мабуть прийшла пора зробити те, чого не робила ніколи. Почистити френд лист. Все більше вкурвлює виринаюче нізвідки мордорське творіння у будь якому його вигляді. Або... Знаєте я ніколи не нападала на друзів, навіть бувших, публічно. А що вже якщо на них нападали, то готова була публічно їх захищати, не зважаючи ні на що. Бо друзі ж. Це потім в особисті рефлексувала, а публічно.. Ну в мене специфічне розуміння дружби.. 
І однією сракою на два стільці я розівчилась. Людина, особистість недоторкана, а от її погляди можу засуджувати голосно. Погляди, не акцентуючи на людині увагу. Ми всі прекрасні в середині своїх сердець, але не вистачає моїх чарів щоб витягувати те прекрасне з усіх підряд, особливо з тих, хто шалено рветься однією сракою на всі стільці, або тих хто не думає власною головою. 
Так що соррі...
Докладніше

- Альо, доню, привіт.

lp2

- Альо, доню, привіт.
- Привіт па.
- Що робиш?
- У фейсбуці сиджу.
- А що ж ти там робиш?
- .... балуюсь по моєму.
- Давно?
- ...з Різдва по моєму.
- Ну і шо?
- А хоч би шо.
- Успіхи є?
- А холєра його знає, але весело то точно)))
- А може про серйозне подумаєш?
- Ну паааа...
- Тобі скоро сорок, а ти "нупапаєш" взросла жінка..
- Па, от ти щас як мама..
- Упаси Господі! Скажеш таке! Я не так, я про то що в тебе є рівно один день подумать, що мені на день народження подарить.
- То може сам скажеш?
- Нікагда, це должен буть сюрприз! І я должен розгорнути яскравий пакуночок і страшенно удівитись, коли побачу там всередині красіву люльку і пачку тютюну, ароматного такого. Так шо думай доню, думай, пока!
Докладніше

Мабуть все таки тре вилізти з-під ковдри

lp2

Щось ви тут без мене всяку чепуху на язиках перемелюєте, а так напишу щось мімімішне - зайняті, читаєте, лайкаєте. Або напишу щось провокативне - всі відразу в бойову стійку, мечі витягуєте і махач влаштовуєте. 
Махач діло благородне, звичайно, але без залізобетонних власних принципів взагалі втрачає свою високу мету. А ви що? )) Тут благородний махач, не на життя а на смерть, а тут в лєнті замість гордих тризубів - мімімішні котики з ру.)
Непослідовні ви браття з сестрами. Непослідовні. Я так думаю, якщо вже боретеся, то на сайти катсапські не ходіть, а якщо ходите, ще й постите, то боріться мовчки. А то без трусів в хрестикові якось не те... Не надихає взагалі.. 
Пи Си. Як я умудрилась за вихідні так хату засрати, я ж з ліжка не вилазила???
Докладніше

Коли ти зненацька сама собі вже господиня

lp2

Коли ти зненацька сама собі вже господиня, коли вже не проходить "До мами, вона наготує" і ти готуєш кутю і навіть наближуєш кількість страв до дванадцяти і починається традиція... 
І молитва і віншування і запрошення до куті. І ти забуваєшся, що ти доросла скептична жінка, в горлі стає клубок, ти переповнена якимсь стародавнім прастрахом перед Богом, що переростає в тремтливе очікування чуда, а потім у впевненість, що чудо неодмінно трапиться. І саме в такі моменти мене потрібно запитувати "Чи віріш ти в чудеса? " бо я настільки щиро відповім "Так" що і ви обов'язково повірите...
Докладніше

Гостя..

lp2

Святвечір бринів чистотою і спокоєм у його квартирі. Ну немає родини, так склалося. Ялинка є, цукерки є, мандарини є, навіть кіт рудий пухнастий є, а родини немає. Батьки померли давно, він у них був одинак, тому ні племінників, ні братів, ні братових. Та і не потрібні вони були йому досі. Жив Олег сам по собі для себе. 
А позавчора прийшов він - кіт. Як опинився на балконі дев'ятого поверху, хто зна? Але опинився якось і заявив про свою присутність голосним нявканням. Як не впустити? А руда величезна пухнаста скотина зайшла з балкону в квартиру, повільно і гордовито, задерши хвоста. Так, ніби все життя цей кіт провів ходячи по цьому килимові, сидячи на цьому дивані і дивлячись в цей телевізор. Кіт виявився чемним, але наполегливим. Тобто він знав, що їдять в кухні, сплять у спальні, а в туалет ходять у туалеті, але його надзвичайно обурювало, що там нічого не прилаштовано для нього, а лишень для хазяїна квартири. Тому чемно, але наполегливо він залазив на стіл, коли новий господар їв, лягав прямо на подушку, коли господар намагався прилягти і шкрябав двері вбиральні, як тільки господар туди заходив. 
Через день Олег зрозумів, що доведеться купити все для кота, бо спокійного життя той йому не дасть, а йти з квартири він не збирається, бо за два дні жодного разу навіть близько не підійшов до балкону.
Де можна щось купити для котів у Святвечір, навіть не уявлялося, але ж завжди знайдуться у мегаполісі ті, хто так як він, не особливо святкують, тому Олег почав одягатися. Раптом у двері постукали. Він виглянув у вічко.. і нікого не побачив. Але стукіт пролунав знову. Відчинивши двері він побачив дивну гостю.
Малесенька дівчинка, з каштановими кучериками, що обрамляли її пухке обличчя, років чотирьох, дивилася на нього величезними ясно-блакитними очима.
- Добрий вечір. А ви не знаєте де я живу?
- Ні дитино, зайди і розкажи що трапилось.
- Мені мама забороняє до чужих заходити. Ми сюди недавно переїхали, а наша сусідка, бабуся Маруся кота згубила, а я вирішила їй на Різдво подарунок зробити, бо в неї нікого немає і пішла його шукати. А тепер ні кота не знайшла, ні свого поверху.
Дівчинка почала плакати. 
- Не переживай, зараз знайдемо твою квартиру, ось тільки взуюсь.
Олег зайшов до коридору, лишивши двері відчиненими. Раптом з кімнати пролунав гучний гуркіт. Олег побіг до вітальні і побачив, що в нього вже немає ялинки. Прикрашене дерево лежало на підлозі, іграшки валялися по килиму розтрощені, а біля ялинки сидів кіт, що заплутався в гирлянді і тепер миготів різнокольоровими вогниками від голови до кінчика хвоста. Хоча потрібно віддати йому належне – сидів гордо і чемно, не ворушачись і спостерігаючи за кімнатою крізь примружені зелені очі.
- Мурчику! Ось ти де!, - дівчинка стояла в дверях вітальні і усміхнено дивилася на кота.
Олег видихнув з полегшенням.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info