Леся Полищук

Леся Полищук

Компанія. Обступили мене...

lp2

Компанія. Обступили мене, а я раз в сто років розмовляю про політику з не сильно знайомими.
- Лесь, ну так хто? Тюлька?
- Спасиісохрани.
- Порох?
- Дякую, хватить, все що міг, вже спортив.
- Саакашвілі? 
- В Грузію, хай їде. На родіну.
- Гриценко?
- Замаратий.
- Тягнибок?
- Ви іздіваєтесь? Ніт!
- Кулявлоб шолі?
- Бугага, ще авакяна назви, щоб вопше флешроял з тих кого не можна до крісла)))
- Садовий?
- У Лємберзі хай порядок наведе спочатку.
- Так а хто тоді???
- А ніхто, десятки держав живуть без президентів і нічо так живуть.
- Та ти шо??? Як можна без президента?????
От про що можна говорити з людьми, які вважають що без президента всьо, всілєнна рухне? Навіть варіанту такого не розглядають... Якщо ти протів президента, знач за якогось іншого кандидата. І нікак іначє.
Порєбрик глибоко вкорінив оте довбане ідолопоклонство. Царя тре, як не називай його. Єдіновластіє і твьордая рука наше всьо... Д@біли бл@дь...
Пи.Си. я про конкретних людей в конкретній розмові, а то ще до себе припасуєте. Хоча подумайте гарненько, може і знайдете здоровий глузд.
Пи.Пи.Си. прохання за своїх любімчіков в коментах не топить і нічо мені про мою неправоту не пояснювать, бо я рік без відпустки, скоро школа і день міста. Ззім разом з кістками. Шонеясно.

Докладніше

- Мамо, якщо я стану президентом...

lp2

- Мамо, якщо я стану президентом, і якісь росіянці прийдуть з бомбою, щоб запропонувати мені або смерть мою або України, я оберу свою.
- А я тоді помщуся їм за брата, так, щоб і каменя не лишилося!
- А давай вдвох їх відразу розіб'ємо!
- Так, як зараз наші воїни?
- Так! Хоча знаєш, наші воїни їх раніше розіб'ють!
- А що робитимемо тоді ми, коли ти станеш президентом, Дмитро? 
- Мам, що?
- Для початку перезуйся, бо ти взув різні босоніжки, а потім побачимо, майбутній президенте)))
- Ой! Я трохи неуважний, як для президента, ще тре вчитись і вчитись.
- Потрібно, золоті мої, а поки що не переставайте любити Україну!
- Ніколи! Клянемось!

Зі святом!

Докладніше

#театр_абсурду

lp2

Сиділи Нікалаіч і Юхимович на лавці. Сорок років знали один одного і різний соціальний статус в минулому (Юхимович директор м'ясокомбінату, а Нікалаіч високоінтелектуальний слюсар-електрик) не заважали приятелювати, тим більше що всі минули заслуги губилися перед віком в сімдесят років і пенсією з усіма наслідками у вигляді модних онуків, неуважних дітей і вредних дружин.
- Я тібє гаварю Юхімовіч, што етіх рускіх нада всєх утілізіровать. Ти сматрі што дєлают, зазомбірованиє сволочі. Іх вапщє ніззя к нам пускать. Слиш, как дома здєсь наглиє такіє. Ех мнє би пісталєт какой, я би іх стрєлял тока би увідєл.
- Ти звичайно орьол Нікалаіч і всяке таке. Але ж як ти їх розрізниш тих руських. Чи паспорт питатимеш.
- Нє начінай, іх сразу відна, наглиє ані і гаварят так.. Знаєш.. Ну..
- По руські? Так он і ти по руські, хоч і сорок год вже тут живеш, а досі по їхньому говориш, то шо і тебе пістолетом? Та і наглих в нас доста. То як ти їх розрізниш?
- Нічєво ти нє панімаєш! А акцент?!!
Пи. Си. Пішла я по акценту мордорців розрізняти і пи@здити. Тут главне на рускоязичного патріота випадково не попасти, бо ті хто за акцентових аплодуватимуть за безакцентових і тих хто з нашим патріотичним акцентом заклюють к х@ям собачим. Ніхто ще дисертацію про акценти узького не писав? Не натрапляли ніде? Якщо натрапляли, скиньте, дуже тре!

Докладніше

Коли Дмитрик був ще немовлям...

lp2

Коли Дмитрик був ще немовлям, то міг довго і жалісно плакати, без причини. Перепробувавши все - поїти, замінювати памперса, годувати, брати на руки, качати, катати - я сідала в куток, охоплювала голову руками і неймовірно страждала від того, що не розумію чому моє дитя плаче і я не знаю як допомогти. 
Коли Дмитрик виріс виявилось, що плакати без причини - то його фішка. Він може нити просто так. Ну не зовсім просто так, а тому що хоче уваги, молока пташиного і он оту чужу цяцьку, а ще одноосібного володіння ноутом, телевізором, а ще щоб його не чіпали, а він щоб міг вмантулити. І от я з розуміла, чому діти народжуючись розмовляти не можуть, бо якби я знала дев'ять років тому, що він реально просто так ниє, то мабуть би прибила. А так звикла і зараз просто ховаюсь у куток, охоплюю голову руками і сиджу.
- Мам, а що ти там робиш?
- Люблю тебе сину, сильно-сильно, але ти краще близько не підходь.

Докладніше

Вчора з Котом ввечері...

lp2

Вчора з Котом ввечері, хвилин надцять спостерігали, як манісінький павучок зловив у павутину пристойного розміру осу. Він крутися по павутинкам навколо неї, працьовито совав лапками, підлазив то ближче то далі. Вона тріпотіла крилами і рази три була близька до того, щоб просто розірвати ту павутину, але він вчасно підплітав ще ниточок. Врешті він акуратно підповз до голови оси і ніби поцілував її. Оса затихла. Павучок діловито почав підтягувати, доплітати і обсотувати. Потім ми зайшли в хату, а за півгодини ні від павучку ні від оси ні від павутини і сліду не було. Ззів? На запас затяг десь? Хтось врятував? Що ж трапилось? Таке враження ніби під час перегляду "Анімал пленет" вимкнули світло!

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info