Леся Полищук

Леся Полищук

Кінець вісімдесятих...

lp2

У пересічної білоцерківчанки показник достатку - золоті зуби і норкова шапка. Гроші щодня коштують менше, тому те, що в тебе не гірше ніж у людей можна довести тільки так. І знову ж і в зуби і в норку можна встигнути вкласти ті дешевшаючі щогодини клапті паперу під назвою карбованці. 
Місцеві дрібні злодюги теж розуміють мінливість часу і перестають витягувати гаманці, а починають знімати шапки. Жіночки ходять з супроводом і по світлому, злодюги чатують в провулках без світла і переходять на швидкісне зняття.
Свєтині батьки зарізали поросятко, продали м'ясце і сальце на базарі і тут же в сусідньому ряду, поміняли непевні папірці на, досить вагому і відчутну, норкову шапку для доці. Ну щоб все в неї було як в людей, тим більш що працювала Свєта в поважному закладі, в канцелярії місцевого МВС. Наступного ранку, Свєта настрашена батьками, щодо злодюг, йшла яскраво освітленою ліхтарями вулицею до зупинки тролейбусу, щоб їхати на роботу. Поскрипував сніжок, час від часу вона трішки підковзувала на замерзших калюжках, сніжинки живописно падали на новісіньку шапку. Краса. Але суворе повчання батьків не давало спокою, бо он там, за поворотом міг чатувати той вар'ят, який легесенько міг би зняти першу в житті, таку омріяну, норку. До тролейбуса лишалося метрів двадцять. Та он вже й видно було, як він під‘їжджає до зупинки, світячись покритими памороззю вікнами. І тут звук кроків позаду, величезна тінь огрядного чоловіка промайнула збоку, грубі руки схопилися за Свєтині плечі. Лід під ногами зробив своє діло і Свєта разом зі злодюгою опинилася на мерзлому асфальті. Шапка!! Свєта відчула вухами холод зимого ранку! Але не так її ростили батьки, щоб вона просто відмовилася від мрії! Свєта швидко вхопила шапку, що лежала на відстані витягнутої руки, схопилася на ноги, підбігла і встигла скочити між дверями тролейбусу, що вже зачинялися. Фуууух! Спасла!! Свєта гордо нап'яла норку на голову, але зауважила, що люди дивляться на неї дивно і з жахом. І тут до неї дійшло. Ще вчора ввечері, налякана татовими розповідями про злодіїв, що знімають шапки, вона зробила все що могла, щоб шапку не зняли раптово. А саме - пришила до шапки резинку, яку зранку зачепила за шию. І от стояла Свєта посеред тролейбусу, з чоловічою шапкою на голові і жіночою шапкою міцно пришитою до резинки, на спині.
Вона ще місяць перечитувала всі заяви, що проходили через канцелярію, чи нема серед них на молоду жінку, що зняла норкову шапку з чоловіка, перед тролейбусною зупинкою, а потім подарувала шапку батькові, виправдовуючись тим, що можливо, то таки злодій був і таким чином, його покарала доля!

Докладніше

Всі ж вкурсі, що в мене з Порохом...

lp2

Всі ж вкурсі, що в мене з Порохом сложні емоціональні стосунки? Бо іскрєннє щитаю, що маю право сказати що він робить хєрню, коли він на мою думку робить хєрню. І вопше він по мойму прєзідєнт нікакой. Його золоте місце в яком то посольстві. ("Хто єслі нє он", визиває в мене рвотний рєфлєкс) І я іскрєннє щитаю, шо він вже сильно загрався в царя і самодєржца. І не мало в цьому ставленні зіграли істєрічки з-за кордону і проча наймана ботоферма, яка мені не дає слова сказати і фігачить капслоком метрові комєнти на кшталт "а чєво дабілся ти" Кста під цим дописом таку фігню видалятиму. Маю свою думку, яку озвучую і не забороняю того робити кожному в СВОЇЙ стрічці. Менш з тим, те що відбувається в Києві вважаю тупістю. І вопше яким то странним дибільним оксюмороном. І не варто мене переконувати в зворотному. Оці толерантні мітінги очолювані грузинами і євреями нічого не дадуть. І 180 гривень на ліцо, ви вкурсі шо вони їх собі нашим коштом повернуть. Як і утримання нацгвардії теж ми оплачуєм. Прикольно так. Ми вкалуєм, щоб курви гралися в содатиків і мітінгів. Я не хо напрімєр, але мене не питають. Я хо щоб з моїх податків армію утримували і культуру з освітою. На цирк я грошей давать не підписувалась. 
І не нада мені нічо пояснювать. Я не просила, а очєнь даже проти коментів під цим постом.

Докладніше

Так соромно. Вопше...

lp2

Я знову не справилась і пішла на шворці власної слабкості.. Господи, мені от цікаво, з якою метою ти мені показуєш шалені знижки на парфуми всюди, де би я не була? Всюди. В інтернеті, на вулиці, на вітринах крамниць. Я би ніколи не купила собі ті Дольче і Габана, якби вони не вартували вдвічи дешевше ніж в Брокарді! І навіщо ти Господи дав мені пакет з безлімітним інтернетом, за допомогою якого я відразу, порівнявши штрих-коди партії, точно дізналася, що це не підробка. Господи, навіть з п'ятидесяти відсотковою знижкою, ці парфуми занадто дорогі для мене! Чому ти не спаралізував тимчасово руку мою? Господи чому ти не послав чоловіку моєму поганий настрій, щоб він хоч вилаяв мене за це марнотратство? Щоб наступного разу злякалась я і втікла від тих пляшечок з мрією за шаленими знижками! Господи, тепер як хочеш, так і організовуй все. Ти міг багато чого зробити, принаймні шмарклі мені організувати разом з всією родиною, щоб не забити мені памороки тим казковим ароматом. А так... Не знаю Господи. Сам пояснюй то чоловіку моєму, бо ти не раз зауважував, що людина слабка, а ти всемогутній. Тепер зроби, щоб дали субсидію Господи, бо не потяну...

Докладніше

В кого п'ятниця тринадцяте...

lp2

В кого п'ятниця тринадцяте, а в мене чудовий день, що є логічним продовженням вчорашнього. Я знаю, що в цьому світі не досить доброти. Але вона є і раптово починає світити крізь морок, ніби промені сонця крізь густі хмари.
В Білій Церкві є дитячий будинок "Волошка". І от уявіть собі, тільки я думала, що потрібно трішки їм допомогти - в кабінет заходить Дашкевич Николай і каже
- Вчора мені друг, власник с/г підприємства нагрузив повну машину, більше тони овочів, яких тільки душа бажає. Та не простих, а відбірних, найкращих. І я завіз їх у "Волошку". При чому інший друг, взагалі без розмов і прохань сказав "Бери машину коли потрібно" Скажи чудові люди?
Скажу! Чудові! І хочу від імені всіх, кому небайдуже що буде з нашим світом і з нашим суспільством - ДЯКУЮ! Ви маєте пишатися собою. З вас мають брати приклад інші!
Я дякую Миколі Андрійовичу Римарчуку - керівнику Амарант Агро СГ ПП за щедрість і доброту. Дякую Vadim Marshalok за небайдужість до дитячої долі. Дякую Миколі Володимировичу, за те, що йому, як нікому - завжди болить чуже горе!
Будьте, як вони люди - світ змінюватиметься на наших очах!

Докладніше

Дивне неочікуване прохання, але таке болюче виявилось

lp2

- Лесь, на фірмі є тисяч сім грошей, які я хочу на благодійність віддати. Тільки знаєш, і діткам і інвалідам якось завжди знаходяться спонсори, у військових в Білій є офігенні волонтери. А от старенькі.. ну которі самотні, вони нікому не потрібні зазвичай бо.. ну на них навіть політики не піаряться, коли ті не можуть вже з дому вийти. Вони якісь забуті взагалі всіма.. Знаєш в Таращі є будинок пристарілих. Кажуть там жах.. Може туди? Але тре волонтер надійний. Знаєш я багато бачив, знаю який персонал в таких закладах. Або не в Таращу, пофігу, але саме стареньким. Знайди, Лесь ага?
А я й справді таких не маю. Діти, інваліди, інтернати, військові. Навіть тварини - доста знайомих. А старенькі... Не те щоб я не розуміла, хто голосує за гречку і ходить на мітинги. Але як раз такі собі ради дадуть і нам голову одгризуть одним укусом. А от ті.. Зовсім немічні.. Подекуди навіть діти ними не піклуються нормально. А якщо самотні - то взагалі... В кращому разі є ота, що зазвичай ходить за гречку на мітинг, а в вільний час заскоче перевірити, чи ще жива - звичайно за переписану квартиру. В самому кращому випадку працівники собесу приходять, але то ж лише час від часу, хрча й серед них є ангели. А інколи ці старенькі ще й мають, давно втрачену нами, аристократичність і гордість, і не звертаються за допомогою. То саме вони продають нехитрий скарб, зазвичай - старі книги, бегонію в горщику, дивну цукорницю з відбитою ручкою і, коли вже геть сутужно, хусточки з люрексом, що відкладали на похорон. 
Знайшла я.. Добре що знайшла, ще й виявилось вчасно, але... Вже третю годину не можу зібрати серце докупи.. Не потрібно мабуть думати над тим, чого не можеш змінити, бо стає соромно до болю в грудях. Але тішитись тим, що хоч якось допомогла не можу. Мало це.. Щось ми робимо не так люди, я от відчуваю, що щось ми з вами пропустили намагаючись творити добро..

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info