Леся Полищук

Леся Полищук

Я і велосипед - це історія...

lp2

Я і велосипед - це історія великого взаємопоглинаючого кохання в масштабах провінції. Воно почалося, як і зазвичай це відбувається в Білій Церкві, на літніх канікулах в селі. Що нам провінційним дівчатам потрібно від хлопців в період шкільних вакацій? Правильно. Щоб дорослий, красивий і шебутний. От я собі таке кохання і вибрала. Дідів велик був значно старший від мене, семирічної, красиво блимав світловідбивачами і миготів різнокольоровим дротом накрученим навколо спиць і керма. І він був без гальм. Від слова "зовсім". Моє дитяче серце не витримало такого співпадіння всіх основних критеріїв супер мачо і я вирішила, що один раз живемо. Їздити я не вміла, але теорію приблизно бачила в кіно і на прикладі знайомих. Власне все як і в звичайному коханні. Щоб це було захопливо, я вирішила їхати з гори. Бо яке ж то кохання, якщо не на всю? Я сіла в сідло, відштовхнулася і навіть рази чотири крутнула педалі. Дарма я то зробила. Мій велик, як тільки відчув, що я в його владі вирішив показати все на що він здатний. Він летів не шукаючи легкого шляху, попадав у кожну ямку на дорозі і розігнався до такої шаленої швидкості, що навіть зістрибнути мені було однаково що з літака. Все що я могла це безпомічно прокручувати педалі назад (бо гальм же не було) і тихенько шепотіти "Ой мамочки, мамочки, мамочки" Як і в звичайному коханні, рано чи пізно до дівчат повертається здатність логічно мислити. Я прикинула, що якщо не з'їду з щойно заасфальтованої дороги, яка ще кілометри три буде йти під нахилом, то невідомо чи повернуся я взагалі додому, навіть якщо лишуся жива. Тому мною було прийняте сакраментальне рішення з дороги з'їхати. Дуже вчасно я побачила відчинені ворота до подвір'я тітки Марусі.
Докладніше

Білоцерківська маршрутка. Ранок.

lp2

Сонні люди, на яких ще не встиг подіяти кофеїн, їдуть на роботу. Дітлахи зграйками в школу. Оленка почула противний звук вібрації мобільного. Ну звичайно думки були типу "Ну кому я з самого ранку знадобилася?" Взяла телефон. Дисплей темний. Знову вібрація. На сидінні поруч лежав і вібрував смарт. Новенький і недешевий. Оленка взяла його в руки. Замовк. 
- Пане водій. Тут хтось телефон загубив, - пішла вона по проходу до водія.
Народ заворушився, прокидаючись. Смарт знову завібрував.
- Давайте я відповім, може хтось близький, то скажемо де забрати - провів пальцем по дисплею сусід, чоловік середнього віку, - ало.
Зі смарту почувся голосний і невтішний дитячий плач. Мабуть власниця, опам'ятавшись, зателефонувала з телефону подруги.
- Не плач, тут твій телефон.... У маршрутці... Та не плач, підійди на зупинку, де ти виходила і забери у водія... Та не плач же.. - він поклав слухавку і передав телефон Оленці, - Візьміть, віддасте їй, то ж ви знайшли.
- Та нехай водій віддасть, - Оленка передала телефон водієві.
Маршрутка під'їхала до зупинки біля тринадцятої школи. Народ потроху просувався до дверей, а на зупинці, пропускаючи тих хто виходив, стояли три дівчинки, років дванадцяти. Одна гірко плакала, закривши обличчя долонями, а дві інші пильно вдивлялися в відкриті двері.
Докладніше

Є такі жінки, які ніби народжені жити в гніздечку

lp2

Вони не те щоб толерують, але спокійно сприймають те, що на них накладені певні обмеження і обов'язки. Вони не просто з цим живуть, а навіть отримують від цього насолоду. Від чистої вітальні, запашної випічки, вив'язаного кардигану і від встигання на вісім секцій з дітьми. 
А є ті що народжені для свободи. Тобто будь який обов'язок, крім громадянського, ними сприймається, як наруга над особистістю. Вони воліють самостверджуватись і досягати вершин. 
Але і першим інколи потрібна свобода і другим інколи хочеться затишку. Все залежить від обставин в які вони попадають. 
Темперамент - справа генетики і гормональної системи. Якщо вона легка на підйом, то вона або встане о п'ятій і все переробить у першому випадку, або зірветься на конференцію в Новій Зеландії у другому. 
Характер залежить від зовнішніх факторів. Якщо жінка постійно бреше, значить у першому і другому випадку її змушують життєві обставини. І якщо пиляє - теж. І якщо допомагає людям. Тому якщо ви хочете змінити характер жінки, яка поруч з вами - змініть обставини, які її оточують. 
І ви побачите, що домогосподарка готуватиме страви на камеру на каналі у Ютьюбі з мільйоном підписників, а залізна леді нестиме вам в ліжко запашну каву з щойно спеченим круасаном. Все ж залежить від обставин, які ви для нас створите))) Ну таку то дрібницю заради жінки вашої мрії вам зробити не важко? )))
Докладніше

Попит народжує пропозицію

lp2

Хочете тепла? Ось у нас є газ для нього. Потрібна електрика? У нас є вугілля. Потрібна революція? Нате вам підтримку музикою і чаєм. Потрібен однотуровий президент? У нас абсолютно випадково є такий. Потрібна люстрація? Нате вам показовий арешт. Потрібна платформа для чесних закупів? О, ми як раз розробили. Потрібен мовний закон? Нате вам аж два.
Фігня в тому що пропонують все одні і ті самі люди. А ми замість того щоб шукати альтернативу просто берем, що дають.
Не перебірливі.
Коли мене дістає фармацевт щоб я купила саме "воду мертвого моря" за 140 гривень, для промивання носа, бо вона унікальна, я відповідаю "Давайте фізрозчин, за 17 гривень або йдіть в дупу з своєю крамничкою"
А вам не здається, що ми вже і так занадто переплатили?
Докладніше

Плачу...

lp2

Тому що усвідомлюю свою беззбройність перед ВЕЛИКОЮ брехнею.. Немає в мене нічого, крім правди, а вона лишень одна і не піддається варіаціям... А брехня велика і безмежна. Нею можна крутити як циган сонцем. Вона нічим не обмежена. Ні законами, ні правилами. І відчуваю себе як маленька дівчинка, що сидить перед великими озброєними дядьками. Що мені їм казати? Вони показують папери де чорним по білому написано "Ти - Анжела" ось підпис, ось печать. Я знаю, що я Леся, всі знають що я Леся, але мовчать. Бо там є підпис, печать і коментар відомого блогера...І що? Погодитись? Ні!!! Я знаю хто я є! Нехай я маленька, слабка дівчинка, але ця дівчинка має більше самоповаги, ніж відомі і обтяжені владою чоловіки. І навколо неї безліч таких людей! Чесних, свідомих, непідкупних. Це моя карма і моя спокута. Біля мене - найкращі, інші відсіюються з часом. Дякую всесвіту, що ви всі в мене є. Люблю вас всіх. Цьом!
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info