Леся Полищук

Леся Полищук

Стабільність - це коли сонце встає щоранку

lp2

Всьо. Лише на цю стабільність я згодна. Все інше марудне болото. Життя має змінюватись, вигинати свої стежини, ставити перепони. Діти мають рости і віддалятися від нас. Погода має підкидати несподіванки. Робота ставити перед нами нові вершини. Люди мають з'являтися в нашому житті і зникати з нього. Життя це процес. Життя це постійні зміни. Не можна нам розслаблятися. Ми пліснявою покриємось. Бо навіть пліснява знає що життя то рух. Піднімаємо дупи, розправляємо плечі, патетично тицяємо дві дулі на північний схід і весело йдемо робити чергову фігню в нашому житті. Бо робити фігню - краще ніж не робити нічого.Ловіть промені енергії. Люблю вас. Цьом!!!

Фото Леси Поліщук.
 
Докладніше

Щоби там хто не говорив про гроші...

lp2

Щоби там хто не говорив про гроші, але щастя до них має досить опосередковане відношення. Гроші можуть як допомогти так і завадити бути щасливим. Але і дощ наприклад теж. І яскраве сонце. Тобто якщо ви хочете бути щасливим - шукайте мотиву і способу десь в глибині свого серця душі і мозку. Там і ховається неоціненний скарб. Я вчора була щасливою. З дивної, здавалось би, причини. Ви просто зробили те, що я попросила. Не вимагаючи пояснень (потім вже дехто питав). Це надзвичайно - знати що люди вірять тобі. А ще, ви всі вкотре довели, що з таким рівнем взаємопідтримки - Україні бути. Якийсь такий неполітичний некомерційний флешмоб довів це за одну добу! Ловіть промені довіри! Дякую вам за добу щастя. Люблю вас всіх. Цьом!

Фото Леси Поліщук.
 
Докладніше

Я вам писала про оскароносця нашого?

lp2

Я вам писала про оскароносця нашого? Ну одіозний місцевий депутат Володя який навколо себе створює цирк. Вчора на форумі тааааке було.. 
Вопшем помойму їх два близнюка. Один ходить на засідання міськради а інший на публічні заходи. Бо той що на сесії - верещить з трибуни маячню, задає дурні питання і нерівно дихає до мера, бо щоразу передає йому милі дрібнички. А той що на заходи говорить толкові речі і надає толкові пропозиції. Я вчора позад другого стояла і навіть виникло бажання поговорити. А в мене таке бажання не щодо кожного виникає. Вопшем не знаю що й думати. 
В мене є два варіанти. Або то близнюки, які приховують що їх двоє, або їх двоє в одному Володі. 
Всьо так неоднозначно в цьому всесвіті, але ж цікаво))))
Докладніше

Коли щось трапляється паскудне...

lp2

Коли щось трапляється паскудне і гірке в мене є три стадії проживання ситуації. Спочатку я хожу ніби мішком вдарена. Апатична і далека від всесвіту. Потім власне етап страждання, він спочатку інтимний, а потім я волаю всесвіту про те як мені боляче чи важко. А потім наступає етап дій. При чому він розповсюджується на все що мене оточує. 
Кажуть страждання роблять людину м'якшою. Мене теж. До своїх. А інших я перестаю толерувати, навіть тих кого толерувала. Тому що власні страждання піднімають нашу свідомість вище і дозволяють бути об'єктивнішими. 
А ось між всіма етапами я сплю. Я можу просипати по десять, дванадцять годин на добу. Перезавантажуюсь. Так ось я зараз піду спати. А завтра - діяти! І вважайте що толерантності в мене на наступні пару тижнів нуль, а на етапі дії я - танк. Боронь Боже вам в цей час когось небайдужого мені образити. Я просто попереджаю, поки ще толерантна.
Докладніше

Я хочу мати пульт...

lp2

Я хочу мати пульт. Такий всемогутній. Щоб можна було відкрутити життя назад. Або хоча б прокрутити вперед. Назад, туди де все ще можна змінити. Або вперед, туди де вже не болить і саме страшне позаду. 
Вона завжди була така. Весела, хихотушка, гарно одягнена і доглянута. А коли ми ще були юні, то Алла могла гуляти зі мною до ранку, співати в караоке, їхати на річку опівночі, бити разом зі мною нашого майбутнього кума знятими з ніг босоніжками, спати поруч під докірливий буркіт тьоті Олі "Дєвочки, ви ж дєвочки. Хіба можна так напиватись?"
А потім, за пару років, годувати немовлятко Настю під читання мною чергової книжки Комаровського вголос, яка лежала на моєму дев'ятимісячному пузі, під сміх дяді Жені "Ну що час розкидувати каміння минув дівчата, тепер прийшов час збирати"
І пізніше, коли з моїм братом сімейне життя не складалося і довелося розлучитись, зі мною не розлучилася. "Кума, давай може десь рвонемо, як колись?" "Льогко"
І лише одне не підпадало під загальний образ моєї компанейської куми, невістки і подруги. Вона могла, коли відчувала що їй вже дуже досить, зникнути. Мовчки встати, підти додому і лягти вдома спати вимкнувши телефон. А я оберталася, не бачила її поруч, телефонувала їй слухаючи "абонент знаходиться поза зоною.. " шукала. Потім телефонувала на домашній і чула дядь Женіне "Півгодини тому прийшла, вмилася і вирубилась. Закінчуйте без неї. Її вже не буде"
І ось тепер знову зробила так само. Прийшла з роботи лягла спати, а поки всі спали... пішла... Пішла кудись, де ми її вже не знайдемо. Молода, неймовірно красива і неймовірно весела. А ще є Настуня... Яка навряд чи зрозуміла, що мама зникла. І що життя вже зміниться. Її тато, що любить її але не знає навіть в скільки будити, щоб не запізнилась в школу. Її бабусі що живуть одна в селі а одна в далекій Чехії. І я, яка колись давно казала "Так це ж чудово що ти Алусік вагітна від Сергія, поженитесь, а якщо він там що, то у тебе ж є я. Візьмеш мене кумою і можеш бути впевнена, що це дитя я ніколи не кину." Але зараз я оглядаюся навколо і не розумію, куди телефонувати? Хіба Господу. Щоб він взяв слухавку і сказав "Недавно прийшла, вмилася, відпочиває. Закінчуйте без неї. Її вже не буде"
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info