Леся Полищук

Леся Полищук

Так бентежно. Маючи...

lp2

Так бентежно. Маючи декілька десятків років вже за спиною, бентежно зустрічати тих, кого знала лише в юності і втратила з поля зору на двацять років. Він був... Недосяжний, чи що. Впевнений в собі, маючий в знайомих впливових людей, амбітний і крутий. Він дивився на мене, дочку пролетаріїв, зверхньо і саркастично. Я не могла ні становищем в суспільстві, ні матеріальним достатком, ні красою відтінити його майбутнє. Те, що він не знущався з мене, як з інших подібних, мабуть було обумовлене, що не всі думали як він. Було декілька не менш мажорних прихильників мого розуму (бо ніщо інше таки не було притаманне мені з перерахованого), які легенько могли дати йому по безкінечному его, попасти в яке не ставало проблемою, враховуючи його безкінечність. Він мене терпів. Я до вчора навіть не сподівалася, що він знає моє ім'я.
Знає, виявляється. Він підійшов до мене на вокзалі і звертаючись по імені попросив "долгани сотню" спитий, знищений, як особистість, керований своєю хворобою (алкоголізмом) він вициганював у мене гроші, запопадливо нагадуючи про наше давнє знайомство. Він все ще був нахабний і зверхній, але прохаючи про гроші він відверто підлабузничав і прогинався. Він не сказав жодного слова правди, але був переконаний, що на мене подіє його харизма і апломб. Нижче опускатися ніж він, враховуючи стартовий майданчик, який він мав, не було куди...
Я добра людина, насправді, і розумію, що в житті все непередбачуване. Але я не втрималась. Дістала сотню з гаманця, взяла її двома пальцями, вказівним і середнім, підняла на рівень очей і випустила на долівку. Вона повільно падала і за нею невідривно стежили його очі. Потім він кинувся мені під ноги, схопив її і побіг в сторону "стєкляшки"
- Спасіба, зайка, за мною не заржавіє!, - крикнув він мені. А я подумала, що вже відкупилася. Він мені вже не винен. Я закрила ще один комплекс, який міг мені спотворити життя. Я побачила врешті, чого вартий тий, чийого схвалення я не мала двадцять років тому. Нічого не вартий. І не мало його схвалення визначати мої приорітети. Добре що пізно, а не ніколи, я це зрозуміла. А ви маєте шанс це зрозуміти вчасно. Думайте!

Докладніше

Дартан'янів прошу на вихід...

lp2

Дартан'янів прошу на вихід. Я жива, звичайна і маю безліч недоліків, як то мстивість, злопам'ятність і непоміркованість. Я нонконформіст. Я вважаю що маю право бути всякою. І на відміну від вас я бляха дуже щаслива. Мене не мучать тортури невизначеності чи неправильності шляху і дій. Чи саме то найбільш мозолить? Були б ви такі ахуєнні, як позиціонуєте себе, то не додумались би до моралізаторства. А мені або звичайні люди близькі, або ідеальні янголи. А і ще, я не вважаю вищеперераховане недоліками, лише ознакою людини що відчуває. Не дозволю користуватись відкритими коментами для тикання мене в вигадані кимсь колись правила. Тому по харошому, якщо реально думаєте, що ви Дартан'ян і ваша позиція єдино правильна - на вихід. В мене чималий досвід спілкування з психічно нестабільними. З мене вистачить. Я до вас не хожу виябуватись, в надії що це взаємно. Я помилилась. Виходячи з вищенаписаного, або ви нахуй, або я в коменти до вас, з тим самим настроєм, а я нагадую я мстиваі злопам'ятна. Думайте що ліпше

Докладніше

- Немає в нас, багінь, недоліків...

lp2

- Немає в нас, багінь, недоліків. Немає! Йок. Те що інші вважають недоліками, то не недоліки, то "інші" мають специфічні погляди. То - або не віруючі чоловіки (ніколи не звязуйся з тими, хто має неправильну релігію, тобто не визнає тебе багінею, вони пропащі, але пекло можна їм влаштовувати, навіть потрібно, абись знали, мо й схаменуться) або інші заздрісні багіні, ну тут все зрозуміло, їм по статусу положено, твої переваги виставляти недоліками. Ну скажімо ти пишна - недолік? Ні - перевага. Гарної багіні має бути багато. Ти багіня для сильних. Але якщо ти тонка і дзвінка, теж перевага - не всякий віруючий фізично витримає свою багіню на п'єдестал щодня виставляти, ти багіня для розумних, але не накачаних. Балакуча - багіня для цікавих, лише з тобою за п'ять хвилин всі місцеві новини і трішки державних. Мовчазна - багіня для відлюдників, вони за твоє мовчання молитви тобі казатимуть тричі на день, подумки. Горда - багіня для впевнених, їм подобається знати, що навіть ти до них зволила зійти з Олімпу. Скромна - для делікатних, щоб підтримувати в них самооцінку. 
Прижимиста для хазяйновитих, їм потрібна впевненість, що не підуть світом. Щедра, для добряків, знатимуть, що добро можна відчути. Чесна, для лякливих - ніяких сюрпризів. Брехушка, для зануд, лише так їм відкриються кольори всесвіту. Взагалі на кожну багіню є свій віруючий, що не бачитиме в ній недоліків - лише переваги.
Мало не забула, цей віруюючий має сповідувати монотеїзм. І головні заповіді "Єдина твоя багіня є в твоєму житті. Немає в твоїх очах багінь, крім неї. Не жадай багіні іншої ні подумки, ні в голос. Як права рука спокушатиме торкнутися іншої багіні, як спокушатиме лайкнути цицьки чи дупу чужої багіні - мерщій рубай собі праву руку, бо дізнається про то твоя багіня і одрубає те, чим ти в момент гріховного бажання думав!" 
Немає в багінь недоліків... Мстиві вони правда, але то теж не недолік, то спонукає нерозумних вірян тричі подумати, перед тим, як згрішить.))))

Докладніше

Ми звичайно тут всі поза обговореннями...

lp2

Ми звичайно тут всі поза обговореннями, бо про присутніх не чіпають. Але коли виходимо з ФБ на вулицю, нас перемикає. Мене теж, до речі
- Бооооже, шо вона напялила?!
- Мамочки, вона що в дзеркало не дивиться?
- Оспаді, та хіба мона так жерти?
Моє любіме ( в змісті, що сама бурчу) 
- Дівчино, а ви коли нарощеними в шість рядів віями шидко махаєте, то левітуєте? Чи ними навіть повільно щоб кліпать, тре м'язи спеціальні на скронях качати?
А потім задумалась сама собі, а навіщо оте хейтерство? Вони ж, жертви моди, апетиту і стилістів з відсутністю смаку, вони мають ціль і впевнено рухаються до неї. 
Просто ми проектуємо на них власні цілі. Мать моя хоче, щоб всі знали, що вона хазяйка (ой як смачно, ой як чисто, ой які діти вгодовані, ой які поросята грубі) і що в неї є все що в сусідів (хата, в хаті, золото, шуба, новий ремонт, плітка в ванній і куточок в кухні). Норм, вона стрємилась вона досягла (я трохи підпортила, бо тоща була, но мать відбріхувалась, що часто хворію). Але всі свої хотєлки вона спроектувала на мене і трапився в неї когнітивний дисонанс. Бо реалізуючись як вона, я мала б прагнути поправитись і кухонний комбайн, а я чомусь почала курити і хотіла книжку за скажені в ті часи гроші. Її це мучить, але я невблаганна. І вона мене хейтить. Моралями своїми. Але то таке. От я прикинула, зрозуміла і змінила своє ставлення.

Докладніше

Ми помірковані звичайно, певною мірою

lp2

Ми - жінки середнього віку, що мають в послужному списку весілля (а то і не одне) дитину (теж може і декілька) нормальну роботу або власний бізнес, успішного чоловіка, у якого ще попереду багато що (принаймні все так виглядає) І ми працюємо. На роботі, над стосунками, над своїм виглядом і звичайно над репутацією. Бо в середньому віці репутація багато важить. І розслабляємось ми дуже рідко, переважно в дуже обмеженому колі гарних знайомих. Але настає час "ч". Зазвичай це якийсь день, який є святковим для всіх - державне свято чи хоча б день міста. А ми ж втомлені, виснажені і спраглі відпочинку. В цей день, оскільки ми ж блін успішні і дуже соціально активні, ми зайняті організаціями, презентаціями, домовленостями, вирішеннями і перевірками. Будь чого, починаючи від прикрашання офісу, закінчуючи організацією концерту для громади. Але звідкись, не знаю звідки, з'являється він - друг (чи подруга) який припаркував машину десь в тихому непомітному місці (яким дивом вони знаходять те місце в час коли люду на вулицях прорва - загадка) і що саме головне, дуже поруч з місцем вашої безпосередньої відповідальності. Цей друг (чи подруга) підходять весело і таємничо тягнуть вас у той провулок, де машина. Там вже зібрались такі ж як ви - успішні, помірковані і вічно зайняті, з підозрілими стаканчиками в руках. І ви розумієте, ось зараз ви успішна поміркована і зайнята, будете втягнуті в таке антисоціальне дійство, як розпиття спиртних напоїв посеред міста, посеред білого дня і з пластикових стаканчиків, ніби ви прищавий підліток, що ховається з пляшкою портвейну від дорослих. Ви противитесь. Пластику і портвейну ви дуже противитесь, бо і те інше то хімія хімічна і шкода здоров'ю, яке ви сумлінно бережете. І тут вам раптово відкривається страшна істина - звикла успішна поміркована людина, що знайшла таємне місце посеред білого дня, посеред людних вулиць, для того щоб бухнуть - здатна на неймовірні речі. І вона вам настільки гарний друг, що маючи на меті напоїти вас стає невблаганною, непоступливою і з-біса винахідливою. Та то і не дивно, якщо навколо тієї машини вже стоять десять таких, якими ви були за п'ять хвилин до того як на ваше - "ні в якому разі, ніколи з пластику, я не п'ю портвейн" - вам дістають паперовий, картонний і кришталевий стакани і коньяк, шампанське, віскі чи французьке вино на вибір. 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info