Леся Полищук

Леся Полищук

Сидиш, така, дивишся на дощ...

lp2

Сидиш, така, дивишся на дощ, на околиці, на малечу, на сплячого Кота... Згадуєш родину, друзів. І думаєш ( не в образу атеїстам) чому є люди, які не вірять в Бога? Якщо вірити в нього, то стає зрозумілим, що можливості всі він дає, лише ми ними не користуємось. Тож якщо щось не так - до чого тут Він? Чому відразу Його заперечувати.? Бо комплекси меншовартості? Чи синдром Цезаря?)))) Чому не сприймати буквально вседозволеність Едему? До речі, з Едему Бог вигнав лише Адама. Єва могла і залишитись))) Але не схотіла. Придивіться! Не впізнаєте себе? Самі вирішили ще стопіісят тисяч років тому)))
На захист теології вам моє мамське.
Коли я приходжу з роботи - якщо бардак значить само собою. Якщо порядок - втрутився Кіт і всі прибирали))) А на землі ото всьо для людини само собою? Не смішіть маму зі стажем))))

Докладніше

- Знаєш, доню, мене давно мучило питання...

lp2

- Знаєш, доню, мене давно мучило питання, що то є "знову наступив на ті самі граблі"? Я навіть проводив експеримент. Ставив граблі і наступав на них. Нічого вражаючого, встигав підставити руку і щиро вважав, що значення виразу дуже перебільшене. Аж ось тиждень тому качки пролізли крізь тин в город, де я вдень сіно згрібав. Я звичайно почав їх заганяти, як то водиться - напівприсядки, розтавивши руки приговорюючи "пуль, пуль, пуль" Зконцентрований такий. Раптом - спалах і темно!!! Коли почало в очах розвиднюватись, я побачив збоку від себе граблі. Коли думки, скаламучені граблями прийшли трохи до ладу - я почав сміятись. Хоч і боляче було, хоч і кров текла, але спинитися не міг. Мати як побачила, що поранений "Що?!!!Хто?!!!" кажу "на граблі наступив, але тобі не понять" Так ось що я тобі скажу, доню. Якщо ти хоч раз наступив випадково на граблі, то тре бути рідкісним придурком, щоб після цього під ноги не дивитись. Я наприклад навіть в хаті тепер під ноги дивлюся, бо ну його нафіг, не дай Бог знов граблі.

Докладніше

Ви стикаєтесь з явищем бодішеймінгу?

lp2

Не в дописах у ФБ, а в житті. Бо одне діло, коли якусь невідому фотку на язиках тягають, а друге - коли тебе особисто шеймінгують?
Я все життя стикаюсь. Починаючи з малолітнього віку, коли приїздила до бабусі "Божечки, яке ж ти худюще, шо та мати собі думає?!! Глиста!" ви скажете, що всі бабусі такі, але в мене це ще й було неоспорюваним, бо я ж дійсно худа. Всі товсті тітки, яких я зустрічала впродовж свого життя мене намагались шеймінгувати. "Їж хоч щось, дивитись неможна" "Скілєт ходячий, взятись нема за що" "Як ти рожать (носить, кормить) збираєшся?" "Ти що наркоманка (хвора)?" "Ні сраки, ні цицьок, хіба ж ти жінка"
І радили "Їж!" і годували мало не силою "Ще одну ложечку, Леся, не вздумай ригать" "З'їж шото, тобі на пользу!"
Так от, коли я підросла і на подібні закиди сказала - "краще бути худою, ніж жирнючою як ти" на мене образились до сліз. "В мене організм такий, що я тільки нюхаю і вже поправляюсь, як так можна - це хвороба!" я відповіла "Хвороба ця називається - не можу перестати жерти! І лікується психологом, дієтологом і замком на холодильнику" Зі мною перестали спілкуватись. 
Я про що - толерантність як явище починається з себе.
Якщо мені скажуть "Ти така тендітна як билинка!" я відповім "Зате в тебе по справжньому жіночна фігура, яка більшості чоловіків дуже подобається" а якщо мені скажуть "Бльо ти така тоща!" я відповім "А ти жирна як свиня, що підійти гидко" Вловлюєте різницю?
А щодо ваги - кожен повинен почуватися комфортно в своєму тілі і від кілограмів це взагалі не залежить)))

Докладніше

Саме тоді, коли пояснюєш дітям...

lp2

Саме тоді, коли пояснюєш дітям загальноприйняті правила, до тебе доходить їхня абсурдність.
Не кричи. Чому не кричи? Що поганого в тому, що дитина голосно проявляє свої емоції? Їй добре в цей момент. Або погано. Чому не кричати? Ну зрозуміло, що в кав'ярні чи в кіно, де люди відпочивають. В маршрутці теж зрозуміло. В замкненому просторі - зрозуміло. А на вулиці? 
Не бігай. Якщо немає машин і знову ж немає замкненого простору, чому б не побігати? Хоче дитина, енергія в неї. Здорова вона, а здорова дитина бігає і кричить. І шкоду робить. На дерево наприклад лізе. Чи розбирає іграшку на запчастини. Здорова дитина взагалі торба з проблемами. Ментально і фізично здорова дитина галасна і вредна. І саме вона є найбільшим дратівником для навколишніх поміркованих і серйозних дорослих. Вони своїх не так виховують. Мовчимо тільки про те, що з тими дітьми за десять, двадцять років стає.
Страшно коли дитина мовчить і її не видно. Мені принаймні. Для мене це означає, що в процесі роблення граааандіозної шкоди, чи ... хворі.
Так галасні діти проблема. Оточуючи дивляться на тебе з осудом. Але діти це взагалі проблема, не зважаючи на те, що вони неймовірне щастя. З моменту їх приходу в цей світ вони проблема, якщо вони здорові. Якщо вже приходять хворими це біда, а не проблема.

Докладніше

Ви багато знаєте людей, що йдуть своїм шляхом?

lp2

В мене забагато знайомих копіпастерів. Починаючи з мами "шоб як у людей" закінчуючи розумним знайомим "базуючись на досвіді розвинених країн"
Чому рідко кому приходить думка, що сліпе наслідування приречене на провал? 
Більшість проривів, шалених успіхів, видатних подій - наслідок унікальних дій. Так, щоб прорахувати орбіту супутника, потрібно вивчити цифри для початку. Але йдучи протореними шляхами неможливо дійти до інакшої мети, ніж та до якої вже хтось дійшов. Та і то не факт, що маєте таке саме міцне взуття і здорове серце.
Ви можете шукати землю обітованну за складеними кимось картами, а прийшовши туди, в райський сад оповитий пахощами лілей, виявити що на пилок лілей у вас алергія.
Не розумію навіщо люди купують рожеве плаття шикарного крою, якщо ненавидять рожеве. Можна купити зелену тканину і пошити таке ж плаття, але кольору, що ви обожнюєте.
Не розумію, чому люди сперечаються про ту чи іншу модель держави, якщо можна взяти з декількох найбільш нам підходяще і створити унікальну, власну, в якій ми будемо щасливі.
Копіпаст наше всьо. І нас підштовхують до нього дуже вперто.
Он Людка гамселить свого і нічо, відмінник. Он Петрович 35 год на заводі слєсарєм і нічо, пенсія 3000. Он Ковалі теж не мільйонери і нічо, ремонт роблять. Он Василівна без освіти і нічо, кіоск тримає і заробляє. І воно ніби і нічо, але ж ти хочеш бути щасливим, а не як усі. А твоє щастя - лише твоє, унікальне. Бо ти унікальний. І якщо думати логічно, то і шлях до нього має бути унікальним. Хоча ходити, як всі, доведеться навчитись)))

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info