Леся Полищук

Леся Полищук

Ненавиджу їх...

lp2

Тих, що не перебирають методами, тих, що готові на підлість і злочин, аби не працювати тяжко, а відразу і все. 
Вони ж впевнені...
Навіщо створювати репутацію собі роками добрих справ і важкої праці, якщо можна брехнею, одномоментно спаплюжити репутацію опонента?
Навіщо їхати і мерзнути в окопах, наражаючи себе на небезпеку, якщо можна побути тиждень в теплі й добрі у штабі і все одно називатися "хероєм"?
Навіщо витрачати власні гроші, якщо є доступ до "корита"?
Навіщо ходити на роботу, створювати власний бізнес, розвиватись і ризикувати, якщо можна піти і грабанути ювелірку?
Навіщо відповідати за власний злочин, будучи впізнаним, якщо можна одним пострілом прибрати охоронця?
Вони впевнені, що це норма... Що їхня зручність буття варта всього... 
Коли вони це роблять на телебаченні, в політиці, в структурах - вони вбивають державу...
Коли вони це роблять в моєму місті, вони вбивають людей.
Герой захищав державу в АТО, ризикуючи власним життям і вижив. Він приїхав в мирну Білу Церкву і пішов заробляти гроші чесно, тим, що вміє і його застрелили.
Ось так просто, бо зручність буття одних важливіша ніж життя інших.
Ненавиджу їх...

Докладніше

Комунікаційні інструменти...

lp2

"Комунікаційні інструменти для побудови репутації" - Леся вчиться завжди))) 
А ще Леся задає питання викладачу на кшталт:
- А курс про руйнування репутації буде?
- А існує в програмі курс для відновлення репутації жінок за 30, якщо репутація зруйнована вщент? Чи простіше так, без відбудови?
- Ось наступне заняття "Людина як бренд. СамоPR." а якщо я скромна, то не буде виглядати самопіар, як публічна мастурбація, чи в медіа це вже норма?
- А можна знаннями скористатися, щоб "оріфлейм" продавать?
- А ось через тиждень буде заняття "Секрети успішних кампаній", то чи допоможе воно мені наступного року перебити кампанію "Садимо картоплю родиною" кампанією "Леся має злітати на відпочинок" і чи метод самопрезентації себе жертвою тяжкої роботи мені в цьому допоможе? 
Коротше.
Вперше в житті побачила викладача, що матюкнувся на занятті перед аудиторією.
"Ви ж Учитель!" вирвалось в мене, після того, як вирвалось в нього. Йому стало соромно, а мій світ більше ніколи не буде колишнім.....

Докладніше

Бувають люди, що вміють правильно їсти устриць...

lp2

Бувають люди, що вміють правильно їсти устриць, хоч і їдять наразі картоплю в лушпинні. Що однаково елегантно носять і Прада і масмаркет з Китаю. Що навіть у великій фінансовій скруті виглядають, як герцогиня у вигнанні. Але то не про наш "бомонд"
З тими виникає враження, що їх на червону доріжку нагнали в якості масовки з троєщинського базару.
І навіть дівчата з силіконовими цицьками і губами варениками в своїй оголеності на продаж виглядають більш природньо. Бо вони росли зметою продатися ототому бомонду, а значить на їхній смак виглядають доречно. А "бомонд" післябальзаковського" віку у шанелі і версачі, висмажений солярієм до стану курки-гріль і розмальований в стилі пікасо - з їхніми складками під обтягуючим і люрексовими піджаками на сивіючому волоссі на грудях - кров з очей. Якщо пощастить послухати, що вони говорять, то і з вух. І починаєш думати хто під кого косить - тьотя Рая з базару під Вольнову, чи все таки навпаки. Тому ліпше вже на силіконових курв дивитися. Аби лишень не за обідом. Бо моторошно стає дивитися як одна устриця їсть іншу. Хоча навіть це видовище в порівнянні з червоною доріжкою, як діскавері в порівнянні з "полє чюдєс".

Докладніше

Нє ну а шо? ...

lp2

Так, майже чотири ранку. Так, не сплю. Так, тре було воїнів зустрічати і мусіла о першій випити еспресо, то тепер що, з голоду помирати, чи шо? Ну і шо, шо сардельки дітям на завтра на сніданок. В тих сардельках одне гмо, а дітям корисно молочне. І хай радіють, якшо я спати зараз ляжу, бо якшо не ляжу, то і молоко вип'ю. І сир з'їм. І ковбаси шматочок, що Кіт заникав, наївний, думав я не знайду. Знайшла, тепер гіпнотизую її. Думаю чи сильно верещатимуть всі зранку, коли зрозуміють що холодильник пустий. Нє, з Котом ліпше не ризикувати... Ні, не репну, ні нічо мені зробиться. Так, як у прірву, але то всьо генетика. 
О, макарони вчорашні! Радійте нещасні! Буде вам і молоко і шмат ковбаси. Сиру не буде, бо шо ними тими макаронами пустими давитися, чи шо? Вложіть хтось мене, га? Я вночі не їм тільки якщо сплю, нахіба мені те еспресо було?

Докладніше

Діти-квіти...

lp2

Найдорожчі виїдачі нервів. Наймиліші вар'яти. Найпотрібніші розвалювачі простору. Може комусь і пощастило з спокійними і поміркованими, а в мене як і в більшості, вредні-шкідники. 
Данило вигадає (збреше, але все-таки вигадає) мільйон болячок, щоб не йти в школу. І живіт у нього болить і ніс забитий і в горлі дере. Сьогодні трагічно повідомив, що не міг заснути до п'ятої ранку. "Мамо, от і секунди не спав, крутився, тепер такий сонний, що боюсь на ходу засну" Бідна дитина просто не знала, що мама заснула о восьмій, а тому в три, як штик, дринзяла по хаті, перманентно вкриваючи Данила - нісекундинесплячого, і перевертаючи його на ліжкові, бо чомусь подушка під ногами була. 
Розказала йому. Думаєте засоромився? Зараз осьо. "Мам, ну ти ж розумієш, так хочеться разочок школу прогуляти. Може сама дозволиш?" "Іншим разом сину, тільки без трагічних вистав, ага?" "Добре, домовились"
А Дмитро. Тільки закінчуються уроки, йому дуже треба зателефонувати. Перший раз - повідомити, що уроки закінчились. Другий, що вже зі школи вийшов. Третій що вже йде додому. Четвертий, бо згадав, що в школі "таке трапилось!" П'ятий, бо "ой, а знаєш, що Ліза розказала?!" Шостий, сьомий, восьмий. З перервою в півхвилини. А в мене три статті пишуться і онлайн нарада в ноуті. І роботи, понад голову. І я кажу, що вдома все вислухаю і що якщо ще раз безтолково зателефонує - я його покараю. І за десять хвилин знову дзвінок. "Мамо - сніг пішов! Сніжинка так легесенько кружляє і прямо мені в руку! Мамо, вона неймовірна, така ніжна і крихка ніби зі скла! Мамо, ти ж мене не покараєш, це ж не безтолковий дзвінок? Це ж про красу!"
Так соромно. Оці болячки вигадані і оці двісті дзвінків - їм же страшенно не вистачає вічно зайнятої мами, яка витрачає свій час і нерви на чужих людей, дітей, проблеми. Хіба розуміють вони, що мама відчуває відповідальність за цілий всесвіт, тоді коли двоє її найрідніших вигадують хвороби і телефонують їй сто разів, аби щось розказати. Вони не мусять того розуміти, це маю розуміти я!

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info