Адам Сковородка

Адам Сковородка

поїзд і прошутто

Поїзд і прошутто.

«Огій на тебе», сказав мині проводнік перед поїздом. Відий, я його чимос стривожив. Гейби мині баба чемно в дорогу  до Кийова не пакувала сумки з самогонков і курями живими… Чьо той проводнік на мене з‘ївси?

«Шо ти мині триндиш», запитав я йєго і він пойняв шо ляпше мине пустити і дати чаю чим сваритиси. Зайшовши другий раз в своїй жісті в купе, я пойняв, шо нічьо не помінялоси – красіва скатертинка на столику врадувала мине і вже кагбе намікала, шо всьо буде файно…

Всьо таки було фист файно – сусід хропів, бабулька харкала і студентка (явно глубока заочніцца)  співала у навушніках про валєру…   

На ранок сталоси чудо – когди я дістав з сумки мнясо італьянське, яке мині  внук передав. Зразу же вес вагон збігси розказувати мині, шо не варто дідові їсти прошутто – бо воно негативно вліяє на желудок.

Я всіх фист канєшно культурно послав,  шоби вони себі бетонували місце на своїй алеї звьозд і мине не трогали. Не повірили гади моїм словам – прийшлося заспівати «групу крові на мойом рукавє».

Нє, я не жадний, но прошутто нікому не віддам ніколи )))

Докладніше

Рісторан і кури.

Рісторан і кури.
Мав я честь побувати у ваших Черновіцах в цілому Рісторані на вісіллю. Но файне то є місце. Здалоси мині шо я до музею золота древніх ацтеків попав — так всьо блистит і світиси, шо аж страшно дихати вголос. Мой, навід гардєробщиця віглядає як соня лорен в молодости. Мав я з самого початку цурис, як у віходок зайшов: я лиш присідати — а воно начило гудіти і крутитис, відкис вилізло полотенцє папіряне на сідало. Подумалоси мині, шо газди тего віходку лічно засіли за стінов і наблюдают через вічко, а коли хтос зайде — сразу начинают отуво карусель крутити.

Докладніше

Магазін

Сказала моя баба мині сигодни валити до магазину, бо скінчиласи гречка в хаті. Звісно ж, шо бабі своїй я відказати не годен — повалив помалу. Наш магазин то спецефічєске місце канєшно. Всі, хто туди заходя, не годні без интиресних новостей вийти. Деколи мині здаєси шо наш магазин — то є чорная діра, в якій люди можуть пропасти пошті на сутку.

Докладніше

Сєпарітісти на городі (полумічта-полусказка).

Сєпарітісти на городі (полумічта-полусказка).
Як і люба казка, починаєси моя вповідка про теє, шо жили-були два сусіда: Тарасик і Віталік. Фист добре жили, мед-горівку пили. У всему любили справятиси разом. Город мали спільний – разом обробляли. Один-одному помагали за худобиною дивитси, навід навчилиси хропіти в унісон. Когди служба в церкві - співали в церковному хорі, коли забава в селі –співали на мєсній «естраді». Фист любили отую співанку про «марічку чічєрі». Обидвоє були ще не жонатими і мічтали здибати свою Марічку. (от спитатси любого мужика – яка в нього мічта після вісілля….)

Докладніше

Гєній в зеркалі і теля

Гєній в зеркалі і теля.
Когди мужички з "мацьоньким" пивним жівотіком підходя до зеркала, одразу кажуть самому собі, шо "я - як мінімум гєній".
Да, гєніальність це круто і пріятно. Особєнно, когди гєніальність проявляєси в зрєлому возрасті. Бо імєнно в зрєлому віці мона вже не встидатиси і показувати всім який в тебе гєній вєликий внутрі.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info