Адам Сковородка

Адам Сковородка

Пятничка і самольот.

Всігда людим хтілос літати, но чось у більшості ця мічта лиш лишаєси мічтою. Захтів я розібратиси чьо так. 

На мою скромну думку, всьо із-за отсутсвія логіки у керовніков. Бо получаєси, шо пиво подорожчає (нормальне зварене, а не порошкове) плюс вертати грошей за крєдіт доляровий тра меньчє. Тоїсть щас люди будут тверезіші і станут багатьчі. 
Я прідлагаю прийняти закон про відновлення сільської авіації і тогди кождий годен буде реалізувати свою мічту і злітати на храм до сусідського села на кукурузнику. А шо! Поля і так пустуют – мона вмєсто зльотної полоси іспользувати, бабло на деревйяний самольотік за щьот меньчих кредитів назбираєси. Всьо грає.
Сигодни у вечір п’янички мона підняти келих за цейво законопроєкт.
Щи сигодни у ніч п’янички мона політати на вєртольотіках! 
А вод завтра надо начинати сигнальні костри по периметру поля палити

Докладніше

Черновіци і село.

(навіяно статтями з месних і всеукраїнських газет)

Информаційний листок нашого виконкому, котрий ми регулярно ліпимо на паркан кольо церкви, назвав наше село окраїною землі, яку зараз одчиняє для себе Україна і закриває Європа.
А опшето, наше село – це невероятна концентрація сільської урбаністики в стилі доста раннього барокко. Фист модною «фішкою» нашего села являєси толерантність до мого сусіда-бувшого москаля. Наявність в него хрестика на груді і відсутність йєго самого на Паску в церкві многих ставить в тупік.
Знакомство з нашим селом тра зачинати з лавиці, йяка єдинов лишиласи після тего, як конбайн зніс єдінствєнну автобусну остановку. Єслі є час, мона на ній поспати, чим ригулярно користуєси півсела після шинка.
Тийєк трамваї нікогда в селі так і не ходили, про них нічьо не напомінає. Зато до сіх пор мона здибати фіру і пошті комфортно проїхатиси по селу.
Хотя, канєхо луччє пройтиси пішком – імєнно так мона обійти село за цілих півгодини і ход троха подихати свіжим повітрям.
Єслі від лавочки пройти сразу наліво, мона під ногами увидіти каміння, йєке розсипалоси з турецької фіри когди з Прута везли йєго на стройку турецкої бані в Черновіцах.
Пройшовши крутим спуском далі, мона здибати фіст кобили голови кольгоспу, йка вломила ногу на тему камінні.
Ще троха далі видко хату самого голови кольгоспу, в котрій по мєсним побріхенькам зупинявси на ніч цілий губєрнатор области, бо пробив колесо на уазіку служебному, а дроти мобільної связі нам тогди щи не провели і він не міг визвати іньчю машину.
Символом нашого села канєхо являєси «пйєна церква». І Пйєнов вона названа не тего, шо батюшка кагор люби, а тего, шо напроти сама главна достопрімєчатєльность – Шинок.
А щи в селі є дві файні площі. Перша – то стоянка перед бувшим консєрвним заводом, де машини чикали свої черги би розгрузитиси, а друга – то тік на фермі, де збіжжя звозили.
З скульптур в селі лишиласи лиш баба без весла коло стадійону, бо сусід по синці відбив його шоби переплисти став.
Більше нічьо аж капєц интиресного і німа в селі… Ну развє шо в лісопосадці когдис найшли кавалок гусениці і рішили шо там є танк прикопаний.
Ну і на закінчення цеї віртуальної екскурсії слід нагадати шо коло клюбу находиси цвинтарь. Ібо не культуров йєдинов живе нарід, але й без неї не годен.

П.С. А направду хочеси сказати – луччє приїзжайте в Черновіци, бо там є на шо подивитиси, а в нашому селі німа.

Докладніше

Четверь і зорька.

Четверь – це сама ляпша днина на тижню. Щи мама моя покійна казала, а їй її мама, шо у четверь добре зачинати нову справу. Переїзжати тоже добре. Опше, все шо хочиси зробити з нуля – варто стартувати імєнно в четвер.

От і ми з сусідом рішили у четверь зробити нове діло – спробувати кинути пити. Єслі рахувати од ранку то вже четверту годину тримаємоси. За п‘яту годину тра вже давати мідальку як в мераканских кінах. 
А началось всьо щи вчора, когди ми з сусідом після дтп рішили, шо тра стрес зняти. Ібо так положено. Навід женьшіни наші не сильно всердилиси і напражили нам барабулі. Оказалоси, шо наш поріг стресоустойчівості доста низкий і прийшлоси не однов банков стрес знімати. 
Всі, хто сістєматічєскі сьорбає чарівного напою, мали стикатиси з таким унікальним явлєнієм як «зорька алкоголіка». Це когди ти йкогос біса просинаєшси в четвертій і не годен заснути вже до ранку. Крутишси, мучаєшси і проклинаєш тего мєндєлєва. Зорька алкоголіка як явлєніє, опше не досліджене монгольськими учьоними, за шо їм великий мінус до карми. 
Отаково я не виспаний і больний сліжу сигодни за сусідом, бо чуствую, шо він, мерза така, можи не дотягнути до мідальки за п’яту годину і дес вничку похмелитиси.

Докладніше

Вівторок і тєлєхвон.

Після вчорашнього посту із серії «любовная любов» доста прогнозовано наступив вівторок. І я опйять зібравси до Черновіц. Сигодни я приїхав, бо за традиційов у вівторок базарьна днина. А не сходити на базарь у базарьний день – це пошті шо не віпити сотку за день до імєнін.   

Хот на базарі мині лиш замка тра було, бо зломивси в дверях до літньої кухни, но рішив я трохи походити щи:  подивитси на людий, послухати як обстановка.

Шо вам сказати… Німа вже того базарю, шо був когдис – люди йкіс злі, циганів не видко, шавурми поменшало, вивісок про оверлок пошті не замітно (і шо то таке той оверлок – до сих пір не понімаю). Зато свадібних сукенок – море! І похоронних прибамбасів на кождому кроці. Таке впічатлєніє, шо люди лиш родилиси, сразу женяси і після першої  брачної ночі вмирают. Відий розстроюютси через те, шо пустих конвертів принесли більше чим повних.

Докладніше

Понедівнок і любов.

Прийшлоси мині завітати сигодни з самого рання у Черновіци. Файне місто після дощику в понедівнок: асфальт блистит, ружі цвітут, мужички на автостанції неквапливо з пивом начинают обзор політічєскої сітуації за віхідні, бабусі на зупинці всерйоз переймаютси чи меркельша даст отстрочку лінивим грекам, а дівчата так повібрінджувалиси, шо так і хочиси зарізати когута, зварити студенцу і йти свататиси.

Но ніззя, бо я вже давно і глубоко жонатий і фист люблю свою бабу. Я всігда був занятий – я любив її!

Сімєйна жість різна – буває і щастя, бувают і сварки. Но, навід якщо ми сваримоси – я всігда бабі кажу, шо не хочу в цему участвувати. Най собі свариси сама. Когби ж то наші жіланія ісполнялиси, ага, щас…

А в місто я приїхав, бо вчора така любов на мене накатила, ніби в мене пубертатний вік і я перший раз цицьку увидів. Подививси я вчора на бабу свою і рішив, шо хочу женитси на ній. А тут бац, незадача - я вже на ній жонатий. Як це прекрасно!

Так вод, приїхати то я приїхав, но цейво – не знаю шо мині робити: чи йти до загсу розводитиси і опять женитиси, чи йти до дохтурів би йкес успокоїтєльне віписали, чи ляпше до воєнних піти брому набрати…

І опше я щітаю, шо женьшін злити не тра, бо вони когди злі - перестают пироги з сиром ліпити і приходиси один хліб з салом їсти.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info