Адам Сковородка

Адам Сковородка

Камандіровка і мозги

Кождий хот раз в жісті, но був в камандіровці. Хтос по жіланію, хтос по примусу…

Камандіровка – це шос! Це особєнний статус для всіх: мужички начінают чуствувати сибе послами з фист надзвичайними полномочіями, а женьшіни – як мінімум принцесов Діанов перед тим як вона розбиласи, бо согласітси, шо хот це і трагічєски, но «нуфист романтічєски»…
Як правило камандіровка начинаєси десь на сороковому метрі від перону вокзалу, когди вже жінки з платочком не видко і хтос з будущіх братів по крові у купе каже «нушо…».
На другу днину важним моментом являєси процес вступлєнія в должность камандіровошного на чужій тириторії. Тут важно сразу разставити акценти по ієрархії – тіпа я вод такий приїхав вас тута провіряти і ви опше ніщєброди і засранці, єслі мині не вгодите і не будити цяцькатиси зі мнов.
Натрудившиси на славу днину днинску, вечором начинаєси саме интиресне – сразу мона оцінити рівень развращьонності мєсних колєг по тему як вони організувалиси на вечір. Або на оборот взнати шо вони думают про те, йкий ти ізвращєнєц.
Дес позавтрю камандіровошний нагадуєси, шо тра отчьот наклепати і милитиси додому. І добре, єслі відмилюватиси тра не в буквальному сенсі цего слова…
До чего я ційво фіглі вповідаю – була в мене камандіровка в дікийзапад. Так вод – я ніц такого не вітворяв і був чемний шо гет! Бо фист бабу свою люблю і всю розлуку без неї провів в смутку. Ясно, шо всіх більше интирисує не моя баба і мої чуйства, а те, чьо мине занесло на той дікийзапад. 
Розкажу чістісьньку правду: троха фіров, троха маршутков їхав я для обмєну опитом. Типер я навчений і зможу сам пересади ти сусіду мозги шоби таки він став май розумний і перестав селфі робити. Лишилося вібрати від кого пересаджувати – чи од кози чи од морскої свинки.

Докладніше

Журналіст і похоть

«Сигодни празник у дєвчат – сигодни віхидний,

Сигодни ломляси столи – од мняса і курий»

Вод я щітаю, шо правильно зробити сигодни вихідний для журналістів. Ну і шо, шо офіціятєльно празник завтра? Це ж свєто випадає на вихідний, тий все рівно полюбе начнут празнувати вже сигодни. Но я би щи зробив для журналістів понедівнок вихідним – бо ж неділя припадає після празника йякраз на неділю – тра тожи переносити.

Журналісти бувают всякі: одні щи молоді-зелені бояси перепитати правильно хвамілію, іньчі вже щітають сибе зубрами і заради як мінімум пульцерівської медальки і файного журналіского розслідування готові зробити інвалідність чи навід стать поміняти. І це все тому «добровільному» помощніку, йкий участвує в розслідуванні. А лиш подумайте, шо тогди вони готові з собов зробити…
Журналіст - як чакноріс – ні перед ким не ссить і може так з вєртушки засандалити, шо люди з посади вилітают.
А щи є журналіст-чакноріс вісімсятого левела – це редактор, йкого призначают або за рішенням суда або він віграє в карти. Лиш він годен для типографії чи оператора ефіру «етот міг мєжду прошлим і будущім» розтягнути на півтори години.
Варто поздравити і тих журналістів, які по паспорту записані як оператори, верстальники, корєктіровщики, адміни і всі-всі хто помагає донести до простої людини так новость, шоби тій забаглоси.
Не важно шо імєнно забаглоси: чи розірвати тего журналіста на катрани, чи на оборот розцьомати і оволодіти журналістом прям на вулиці. Бо главна задача журналіста не тіко донести йкус новость, а й визвати емоцію.
В кінці цего ошатного поста, хочу привітати всіх-всіх журналістів і побажати побільше ̶г̶а̶р̶я̶ч̶и̶х̶ ̶н̶о̶в̶и̶н̶,̶ ̶д̶о̶с̶т̶у̶п̶н̶и̶х̶ ̶ч̶и̶н̶о̶в̶н̶и̶к̶і̶в̶ ̶і̶ ̶с̶п̶о̶к̶і̶й̶н̶о̶г̶о̶ ̶н̶а̶ч̶а̶л̶ь̶с̶т̶в̶а̶ відпочинку і моцного здоровля.

Докладніше

Апарат і чубок

Є в селі вещь, яка являєси незамєнімов в одному важному процесі. Назвем поки шо цю вещь Апаратом.
Цей Апарат є настілко важним, шо аби кому його навід не зичут. Декогди навід не всі родичі заслуговуют на хот би короткочасну оренду. Налічіє собствєнного Апарата в господарці автоматично переводи його власника в касту куркулів.
З Апаратом поводяси дуже акуратно і бережливо. Зберігаєси він подальше від чужих глаз, луччє всего в стодолі в сухому сіні.
Когдись давно, внук мій дав Апарат без дозволу попользуватиси сусідові. То я такий на него лихий був шо гет. Заків я дійшов до сусіда забирати свій Апарат, він умудривси канєшно же його зломати. Ох, яких він прокльонів наслухавси: «би тобі земля пукла під ногами», «би ти штири дни у віходок не ходив», «би тобі руки повсихали як краки на старій колоздрі».
Він, ненза така, лиш плечима пожимає і каже шо не віноват, «нічьо не ківав-воно само». Я хот і фист злий був, но понімав шо німашо взяти з недолугого моцкаля. Тра було думати як віходити з ситуації. Новий в магазині канєшно не продаєси, а старий Апарат після сусіда ремонту не підлягав. Та щий сусіда наказати мус.
Рішивси я погратиси в кулібіна і змайструвати самому новий Апарат. Забрав в сусіда савдеповску стіральну машинку – як наказаніє йму – най стірає руками. Помучивси я недільку і таки склепав новий Апарат. Фист я ним довольний, бо зробив я електрічєский, би руки більше не трудити. Типер маю тереблячку з проізводітєльністю дві путні шульків в мінуту. Можу півкошниці за днину стеребити.
Да-да, це не самогонний Апарат, а тереблячка для курузів.
А сусідові шоби в мозок полєзна інформація вливаласи, вібрив голову і лишив один чубок. І заставив таково рік ходити. Вродє і на пользу пішло, але як подальша жість показала не перестав чудити.

Докладніше

Сторож і слівочне масло.

Когди наш колгосп ще лиш начинав вігравати грамоти на обласних сорєвнованіях по надоях — мій сусід рішивси завоювувати повагу серед сільських чоловіків і влаштувавси сторожем на трахторну брігаду.

Я коли це вчув, тим же вечором до него пішов би шульків курузів наломити. Сусід, понабиравши купа слойків їди з мого підвалу, не міг мині відказати і пустив на поле коло бригади ломити. Я оказавси не один в тему полі — всі іньчі сусіди навід не питалиси дозволу. Но біда всіх нас чикала одна: сусід, заступивши перший раз на зміну, не знав сам шо надо нас попередити про псів, які охраняли те поле. Такі круги ми всі дружно намотували по тему полю, шо з космоса здавалоси шо то інопланєтна миска приземлиласи!
На ранок зібрав нас голова кольгоспу і наказав роздітси від пояса (знав гад гадський, шо таки пси йєго вспіють покусати нас). Но сусід не розстєрявся і переключив вніманіє голови на те, шо пропав міст від стопіїсятки.... 
Зря він це зробив — бо голова кольгоспу вже другий місяць сам шукав крана шоби вивезти той міст. А тута оказалоси, шо якісь двоє мужичків умудрились його через паркан перекинути і здати на металлолом за півгодини...
На другий день своєї зміни сусід мій набравси наглости і потрєбував від голови фонарік, свисток і дубінку. Канєшно, шо з него всі посміялиси і начили називати “спецзназовцем”.
Сусід начив понімати, шо кар'єра сторожа йєго не фист удачно складаєси і рішив проставитиси. Наказав жінці принести мняса, би шашлик нажарити. Всьо було б добре, но не стало йому дров той шашлик жарити і він рішив підлити до мангала масла переработаного від трахторя.... 
Шо вам сказати... так бігли ми до ялиць після тего мняса ніби нас осьмеро копали під сраку. Навідь навігатора не треба було!
На тому кар'єра сторожа в сусіда скінчиласи. 
Могла би скінчитиси канєшно поломаним ребром і позором на всю жість, но сусід вголос об'явив шо вміє слівочне масло робити прям без молока і сметани!

Докладніше

Ахверіст і голуб

Тего тижня подруживси я в фийсбуці з ізвєсною людиною, баксьором. Я кагби боксом нікогда не занімавси і не сильно увлікаюсь, но наших отаманів-боксьорів фист уважаю. Навід пару прійомів пошті боксьорских знаю – типу удар шуфльов по хребту, красівий хек з цибульов і совмєсний клінч-поход додому після шинка.

Сигодни получив від него повідомлення, шо нужна помощь. Ну думаю, тра помогти – мо шос зроблю для него, а він соглатси на храм приїхати шос зданцувати чи просто участковому пику наб’є, би той шинок після одинадцятої не закривав. 
Питаю: 
«Ізвесний баксьор, готов помочь, шо нада?».

В отвєт нєзамєдлітєльно получаю отакийво тєкст: 
«Сообщил мне мой товарищ то что у него проблемы.. Где-то застрял на трассе с маленьким ребёнком. Ребёнку 2.5 год. Они не могут домой добраться. Я, в данный момент в Горах. Здесь нету терминалов что бы им скинуть денег. Нужно им срочно 650 грн на бензин. Не могли Вы бы помочь. А там они уже по приезду Все Вам обратно вернут... Буду благодарен Вам всей душой.»

Я, як це прочитав, в момент підірвавси! Однов руков мешти пуцую, другов дощовик натягую і кричу бабі:
- Мой, бігом доставай гроші, які на трунву відклали! Тут другу ізвєсного баксьора помогти тра. Мине, єслі шо, поховаєш в старому холодильнику.
Вибіг я з хати, аж піна з рота йде! На фіртці спамятавси: куда бігти? кому гроші нести? в якому полі те бідне дитя без мого бензіна застряло?
Вертаюси назад до таблєти тай пишу ізвєсному баксьору:
«Слухай друже, я цейво – не знаю під який коврик гроші покласти. Ти не міг би попросити свойєго таваріща би він вислав до мене поштового голуба – я йєму привяжу до ноги гроші і поможу. Але най вісилає йкогос вгудованого голуба, бо в мене тії шіссот піїсять гривнів всьо по пйєтці і двушці – боюс йкис хилий голуб не долетит до теї траси назад».
Так шо, колєгі, як увидите шо дес фист низко голуб леда летит – киньте пару крішок хліба чи зернят - най поїст, бо він летит з помощью.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info