Адам Сковородка

Адам Сковородка

Посний пост-звернення до Михайла всіх часів і народів

adam

Коли ви, Михайле, видаєте черговий тонкотаж - діти в садочках плачуть кривавими сльозами і начинають їсти манну кашу з комочками.

Коли ви, Михайле, заявляєте, шо ви з Сторожинця - карасі з Серета самі викидаютси на берег від стида і безпоради.

Коли ви, Михайле, включаєте свій талант виборчого політтехнолога - десь в Кобулетті Черновецький тихо наспівує "каманда молодості нашєй".

Коли ви, Михайле, називаєте чорне білим - адольф алоїзович спокійно і без емоцій аплодує в гробику.

Коли ви, Михайле, відхрещуєтеси від огірочків - маленький слоник у південному Пакистані сідає на сраку і посипає голову порохами.

Коли ви, Михайле, злизуєте сацебелі з волохатого соска - садигурські лЕгені кінчають залицятиси до припрутських мадонн.

Докладніше

2го серпня я женивси…

adam

Як чюйствував, шо ніззя женитиси 12 квітня – навкруг одні пєвцьі в білих тапочках, кацманавти і сказочні тамади. Вот як би я зари святкував???
Поки ви обдумуєте цю сільнєйшу квінтесенцію, розкажу вам исторію про Єдинорожика і пральний порошок.

Щи давним давно, коли тролейбуси були маленькі, но сірамно красіві пошті як Антоніна Бабюк (привіт Чернівці: casual village), ріс собі маленький Єдинорожик. Ну поки ріс і був маленьким – всьо було спокійно.
Но в один момент Єдинорожик почав їсти пральний порошок. Спочатку звичайну галу, а потім перейшов на концентрований для кольорового прання. І після цего його рознесло і понесло. Любий новий віток по спіралі політичної муті не обходивси без кольорового висеру Єдинорожика. Звичайно, нічого поганого в цему не було – кождий сам собі дохтьор йким гівном гудуватиси.

І от, в одну чюдову днину пролунав гарячий голос з гір. І Єдинорожик не зміг стриматиси і повівси на голос. Правда, прийшлоси знову перейти на дішову галу і огірочки... і висери стали сірі і унилі. Но то таке – шо не зробиш раді концентрації…

Докладніше

Нушо, шановні жителі сумрачного світу фийсбука...

adam

Нушо, шановні жителі сумрачного світу фийсбука, ниньки таки наступила неділька - з чим вас і вітаю.

Сигони вночі у вас вкрали годину жікія, а ви на навід на мітинг полінилиси вийти.
Но і це не помішає провести нам традиційну недільну проповідь.

Скажіть но мні такево:
Ви коли включаєте порнушку - як вам краще матеріал сприймаєси? Візуально чи на слух? Чи мо на запах - тіпу чіпляєти штири тараньки на вінтілятор, ставите його на тілівізор і ефект 5де виникає.

Докладніше

Кріс і червона помада

adam

«Пятничка, на то вона і пятничка, шоп виходити на полювання» - подумала Кріс і впевнено мазнула червонов помадов по пересохших губах.
Піст цего року таки виявивси дуже нудним і йкимос реальним постом… Вже триціть днів Кріс не відчувала в собі крепкого алмазного стержня, йкий би знову повернув її в свою красіву реальність. Тіло і душа бажала задоволення. Задоволення в будь-якій формі. На всяк випадок Кріс вдруге мазнула помадов по губах.
По традиції одягнувши пальто і не одягнувши нижньої білизни, Кріс вирушила в центр. В першій ночі там завжди було багато людей. Правда більшість з них – це були юні малолєтки, які вперше тримають дзиґар і вперше видя цицьку. Но Кріс не здаваласи: взяла пляху шампанського і визиваючи попивала з папіряного стаканчика біля ночніка, очікуючи когди приїде кумпанія взрослих дядєчьок.
Десь на другому бокалі її сподівання справдилиси – в ночнік зайшли двоє пузатеньких, йкі явно мали гроші шоп купити не сосіски, а цілу ковбасну нарізку від глобіно. Кріс для убивчого ефекту втретє намазькала губи помадов і заголила ліву цицьку.
Пузатєнькі мущінки оцінили той намьок і запропонували купити до шампанського рафаелло.
«Вона буде наша! І ми будем з нев робити всьо шо не позволяє робити жінка з собов!» - переглядалиси між собов мущінки і впевнено стікали слинков.
«Цю нічьку ви точно не забудете!» - думала Кріс, погладжуючи в сумці страпон…

Докладніше

Хабар на окраїні славної Шипинецкої землі

adam

В кабінеті Юхима Ардовича, звичайного чиновника середньої лінії йкогос там управління освіти, звично пахнуло жовтим полосатіком.

Юхим Ардович степенно подивлявси то на годинник, подарований 37мов школов, то на Елізавєту Трофимівну – свого провідного спеціаліста по організаційно-методичній роботі дошкільної освіти. Обоє понімали, шо сигодни вівторник, а це значить шо це поштішо маленька-маленька пятничка і саме главне собітіє відбудеси когди нарешті годинник покаже 18.00…

В цей же час в камйяній темниці сиділи два прокуратори і три поліцмена. Вони щиро хтіли до бару мекнути сотку, а потім по куртизанках, но служба зобовйязувала і далі інфракраснов пічєтков штампувати гривневі купюри. Десь по третій годині тої мороки, старший прокуратор не витерпів і послав меньшого прокуратора до сільпо купити дзигарів і заодно поміняти одногривневі купюри на двухсотки. Діло канєшно пішло у двіста раз скорше і веселіше…

От і наступила довгождана 18 нуль-нуль.

Всі герої майбутнього мільйонного ефіру ю-тюба поправили пінжаки, труселя і піонерські галстуки і пішли на здибанку в назначеному місці.
Кождий надіявси поскорше відстрілятиси, підписати акти-протоколи і далі займатиси своїми садо-мазохиськими справами, но!
Як всігда вмішавси Русланчик, йкого ніхто не міг спрогнозувати.
Русланчик – це такий вітер, йкий появлявси нізвідки, но завжди нароблював біди і дуже бистро звіювавси.
Так от і тепер получилоси всьо не по сценарію – прийшлоси прокураторам шукати в штанях пасту для отпєчатків, а Юхиму Ардовичу – мастити руки тов пастов і щей слюну здавати на днк.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info