Мыкола Джеря

Мыкола Джеря

А ви , молодой чіловєк, зря ото робите

- А ви , молодой чіловєк, зря ото робите, - каже мені помята возрастом тьотка, коли ми стойімо возлє автобуса на якійсь проміжній станціі, де всіх пасажирів добрий водітель випускає попісять.
- Шо я зря роблю, - питаю я тьотю вибалушуючі от внізапного здивування очі.
-Кокаколу оту пьете ви зря, - при цьому тьотя нишпорить по свойій сумці з явним намєрєнням шось оттуда витягти. - Вона очєнь вредна, - добавляє тьотка і з замєтним облігчєнієм витягує з сумкі пачку сігарєт і тут же закурює. З наслаждєнієм випуска дим.
- Я передачу бачила, дак там кокакола кахфель розйіла, - продовжує тьотка і в цей час достає з сумкі жестяну банку "Чернігівського". Увєрєнним і отработаним рухом вскриває банку, як спєцназ гранату і отхльобує послє затяжкі холодного півка.

Докладніше

ПРО ДІДА І ЛЄПРОЗОРІЙ

Колись у мене був дід. Рідний отлічний дід. Бааальшой шутнік і затєйнік. По ісходу опрідільонного времені дід помер у почтєнному возрасті. А шо зробиш. Жизнь. Так, от.

Приїзжав дід до нас рєдко.
І ось однажди літом дід приїхав, чим визвав мою бурну реакцію. Увечері, коли вже стемніло, рішили ми з дідом пройтись село і прогуляться. Чого його по темному було лазить по селу я січас вже не помню.
Вобщім пішли. Ідем, балакаєм. І повів я діда не простой дорогой, а сложной і вообще через пастовні і прочіє неровності мєсності. В связі з тим, шо було темно і села він їстєственно не знав, дід потірявся.
Пита мене:
- А де це ми ідемо?
- Це, (брешу), сусіднє село вже. Лучківка називається.

Докладніше

ПОЛТАВА, НАПРІМЄР

Мені всігда було інтєресно, як це у них проісходить? Як мерія Полтави злигалася із цим полудурком Лєбєдєвим?

Сидить такій мер Полтави, грає на компьютері у косинку і мовчить уже час. Всі секретарі і помошніки сидять мовичкі. Вдягнені у камзоли.
Мер, внізапно:
- А давайте заібашим новий логотіп Полтави?
Присутні согласно ківають.
Мер:
- А закажем логотіп Артємію Татьяновичу Лєбєдєву. Хароша, ізвєстна студія. Провідьом тендер. Всьо такоє. Ось дивіться, сайт його фірми з дівізом "Дорого і довго". Ну як?

Докладніше

КІНО, КУРЯТНИК І ТЬОЛКА З СІМФЄРОПОЛЯ

Вобщім, прихожу додому, а жінка растроєна. Шо таке, спрашую. Та, каже, сєріал оцей дивилась про Роксолану. Виясняю в чьом трабл і біда. Короче, сітуація по показаніям жєни така. Краткоє содіржаніє предидущіх сєрій. Восімнадцятий вєк. Айфонов нєт, планшетов нєт. Якась украінська дамочка (прєдположитєльно із Сімфєрополя) попала в плєн до турків і задєлалась главной жєной султана. Туда-сюда, залєтєла од нього. Пока вона там рожала, султан заімєл плотскіє отношенія з другой тьолкой зі свого курятника, луччей подругой тіє, шо рожає із Сімфєрополя. Ця шо рожала (сімфєропольська), про ето всьо довідалась і подарила бившій подругє і іскусітєльніце, якісь бабські шикарні мєхові тряпкі, прєдварітєльно намазавши іх ядовитим гавном. Та у ціх тряпках лягла спать (!!!) і получіла зуд, алєргію і ожогі третьоі стєпєні. Суть растройства моєі жєни в том, шо лучча подруга воспользовалась родами і плотскі жила з султаном, но в ітогє, правда поплатилась посрєдством отруйного шмаття. 

Докладніше

Ну от і всьо. Граніца добра і зла перейдена...

А я знав, я знав, шо цей день колись настане. Короче, батько зайнявся колдунством… Самой настоящей середньовічною магією і чаклунством. Діпутат районної ради і чернокніжнік. Свєрхмощна свята інківзіція, як каратєльний інстітут тут буде безсила, бо діпутата районної ради поддавать тортурам, как ізвєстно дуже нехарашо і незаконно.

Звонить сьодні. У тебе є, пита, фотографія де ти у расцвєті сіл? Є, кажу. А шо? Тут же мені повідомляється ряд антінаучних маніпуляцій, которий, по мнєнію мойого глубокоуважаємого батька должни призвести до сущєственного ізмєнєнія мого псіхіческого стану у сторону добра, радості і цвітов.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info