Ruslan Gorovyi

Ruslan Gorovyi

Ми познайомилися з ним, ви не повірите...

gorovyi

Ми познайомилися з ним, ви не повірите, дитинство назад - десь шістнадцять років тому. В вже через якісь пів року я попросив його про послугу - заспівати "ні обіцянок ні пробачень" для дорогої мені людини.
- в мене літак в Канаду в цей день.
- Ну одну пісню.
- Ну ти реально розумієш шо це буде одна пісня?
- Так.
- Добре, я звякну.
Він вибіг з машини тримаючи свої диски.
- Пішли бігом.
За хвилину людина, якій він співав плакала від несподіванки і щастя.
Він заспівав три пісні... попри те, що поспішав. І побіг на літак.
Потім у нас було багато всього. Прохання не тикати мені про Помаранчеву, я маю шо відповісти... от тільки чи схочу.

А ще я я ніколи не забуду як він вітав свою турецьку фанатку по вайберу. Таких людей мало. Одиниці. Мені окрім нього стрівся ще Андрюха... Но Андрюхи нема, а Вітя є. В стб огидні купа людей стрибає на йооо рок-концерті в Атласі. Дякую, Віть. Ти дійсно Божа людина, як про тебе говорять ті, хто знає ближче.

Фото Ruslan Gorovyi.
Докладніше

Колись в Конотоп приїхав до батьків...

gorovyi

Колись в Конотоп приїхав до батьків на мір Ромка. Він сам давно вже в Києві жив, в банку чи шо працював, а то на Паску попровідать заявився. Приїхав на новій машині красівій. Вже не скажу якій бо давненько було, но гарна конєшно і цвєт красівий наче перламутр. Ну вопщім Ромка як положено празнував і в церкву там і бухав і по старим знакомим дівчатам швендяв, так батько в нього ключа забрав від машини шоб бува п'яний не сів. Ну прогриміли свята, відіспався Ромка, аж гульк, а ключи в машині лежять на сідушці, батько сідав роздивлявся, і блокіровка спрацювала, центральний замок. А другий ключ аж в Києві. Ромчик після свят то туго сображає, стоїть, повна торба пасок в руках мамка напекла, кліпає очима. Ну батько каже шо поробиш, будем виходить з біди з мінімальними втратами. Взяв монтіровку і обережно розбив бокову шибочку трикутник в задніх дверцятах і відкрив машину. Ну шо, заклеїли кулаком і скотчем, поїхав Ромка на Київ. А потім дзвонить батьку і розказує, шо треба два місяці таке скло ждать, бо воно само навряд чи по б'ється коли, хіба вже вся машина в хлам, тоже його не замовляють дилери. І коштує з пересилкою так як просто бокове. А на розборці таких нема бо машина нова. Вопщім їздив Ромка по факту пів року з кульком на модній машині і згадував як в Конотопі похрестосався.

Докладніше

Служив у Конотопі в кінці дев'яностих...

gorovyi

Служив у Конотопі в кінці дев'яностих в пожарці Міша. Був командиром виїзду. Ну а шо в Конотопі за робота в пожарці? Фактично ніякої. Днями ото сиди й куняй, хіба колеса на цистерні побілиш чи фасад підметеш. Ну харашо в Міши була чорна двадцять четверта Волга шо він в директора автобусного парку викупив. То він їй ото двигун крутив та електрику. Нє, ну конєшно коли не дай бо пожар то хоч звільняйся, рукава старі, газони теж єлі крекчуть, но то ж рєдкость шоб добре шось горіло. А жив Міша вопщє поруч, біля спортивного, тож навіть обідать додому ходив. Прямо в бойовці, мало лі шо? І от раз пішов додому, а там його сусідка перейняла, каже Міша, таке в нас горе, дід помер на Загебеллі, то ми тут гроб купили, а ти відвези своєю Волгою. Міша вроді ж на роботі, но сусідка, як відмовиш? Примотали гроба на верхній багажник, і тільки з двора виїхав чує від пожарки лемент, сирена. Ворота на фасаді відчинилися, виїхала цистерна, пацани його застрибнули і водій газу. Оце да, виклик, а його немає! Міша педальку в підлогу і за ними. Вопщім цистерна в порт погнала. Ну Міша за нею. На конєчній тройки вона за універмаг, в ті пятіетажки шо над болотом. І він туда. Зупинився, бачить відділення пішло в під'їзд в розвідку, дима ніби не видно. Він кинув Волгу серед двору і за ними. Вопщєм в під'їзді шось один чувак соплі з дротів кинув повз щиток і десь замкнуло. Бахнуло, завоняло, то люди пожарку визвали. Но не горіло далі слава богу. Пожежники повиходили з під'їзду й ржуть. Міша вийшов, бачить народ біля його чорної волги з горбом на даху зібрався. Баби хрестятьця, діти визирають. Міша вопщім підійшов, малих розігнав, тіпа шо вирячилися? Сів в машину, за цистерною виїхав і попер на Загребелля гроб відвозить. А в порту ще довго гомоніли шо пожежники тепер на пожар сразу з гробами приїжджяють. А Мішу після того в пожарці стали називать Чорний Ворон.

Докладніше

Жив в Конотопі на Вокзалі Яшка малий

gorovyi

Жив з мамкою біля тридцять шостого садочка в часному домі. Бешкетник був рєдкосний, в голові вітер. Всі знали, якшо десь на кутку хто шо вчудить, то це точно він. Якось на паску послала мати Яшку в церкву паски посвятить. Це в дев'яностих було, коли тільки після совка люди почали в церкву знов ходить. Ну пішов Яшка, а церква аж на путєпроводі була, та шо з обичної хати перероблена. Ну пішов ше вночі і нема й нема. Мамка вже почала хвилюватися, аж іде Яшка вулицею, пре якісь дві корзини, ще й торба на плечі. Мати назустріч, дивиться, а там скрізь крашенки. І у кошиках, і в торбі і в пелені в футболці зав'язані. Десь штук Мо двісті не менше крашанок. Зайшли в хату мати до Яшки тіпа звідкіля? Виграв, сміється той. В битки грав. Ну крашанки дійсно всі трошки потовчені, та ж дуже багато. Вопщім зізнався Яшка, показав яйце-битку. З дерева зроблене і пофарбоване просто як ото цибулею. Яшка ним з хлопцями грав, а в кишені тримав справжнє так само покрашене. Якшо хтось починав підозрювати то непомітно виймав те і давав обережно розглядати. Ох і давала мати Яшці прочухрана на Паску.

Докладніше

Пішов в магазін оце ввечері...

gorovyi

Пішов в магазін оце ввечері вже темно було. Край міста, часний сєктор, один ліхтар на вулицю в кінці. Чапаю. Чую якісь незрозумілі звуки, наче бряцає шось. І наближаються. А темно ж блін. В якийсь момент понімаю шо на мене їде велосипед. Без фари і вопщє без малєйшого освітлення.
- Альо! Куда? - вмикаю тіліфон.
Чути удар по педалях і шурхіт коліс по гравію. В наступну мить повз мене проноситься темний велосипед на якому весь у чорному велосипедист.
- От налякав, чорт, - чую вже ззаду, - ледь не всрався.
А я став посеред вулиці і так хотілося сказать "взаімно", но змовчав. Страсна п'ятниця ж.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info