Ruslan Gorovyi

Ruslan Gorovyi

Казка на ніч

gorovyi

В моєму дитинстві жінка за кермом була рідкість. А жінка за кермом вантажівки взагалі шось нереальне. А от вагоноводів жінок було чимало. Навіть не так, майже всі. Чому так історично склалося я й уяви не маю, однак було так як було.

Пам'ятаю якось підлітками, сіли в трамвай з корєшем моїм, Ромкою. А вогоновод така собі нічогенька і досить молода. Ясно, шо за нас то старше, однак хто в юності дивиться на менших? Вся увага на дорослих.

Ну ми їдемо, значить, і тему розвиваємо.
- А шо, Руся, як буде в тебе дівчина, хотів би ти шоб вона вагоноводом працювала?
- Ну а чого ні? Хотів би, - кажу.
- А я б не хотів, - відбиває товариш - Вони, вагоноводи, мабуть всі глухі.
- Чого це?

Докладніше

Казка на ніч

gorovyi

Колись, на кінцевій до кожного з нас підійде архангел і попросить проїззні документи. І кожен матиме розповісти чим заплатив за проїзд по життю.

Саме через те, щоб не виглядати безбілетником я й живу так, як живу і роблю те, що роблю. Можливо я в чимсь помиляюся, десь недопрацьовую, а в чомусь стовідсотково не правий. Однак це вже вирішить контроль на кінцевій, а ніяк не ті, хто любить у нас тут всіх судить.

Звісно, хтось може сказать, що можливо після межі все зовсім не так, або там взагалі нічого немає. Може й так, однак, якщо таки є, то тим, хто прожив життя як за пеньком висрався, буде ой як хєрово. тож не забувайте про цей фінальний контроль. Добраніч.

Докладніше

Казка на ніч

gorovyi

Є такий тип людини - жлоб абнакавєнний український. Арєал його обітанія - базар, причому в найширшому сенсі, і все навколо нього.

Сьогодні чув як розмовляли два таких жлоба, шо разом з родинами гостювали в Туреччині і тепер поверталися домів. Вся агро-гопницька компанія розсілася в залі очікування Анталійського аеропорту і ділилася враженнями.

Один, у майці з тризубом часів УПА і написом "Воля, або смерть", голосно ремигав і розказував про своє життя охоронця ринку міста "Н".
- Чотири місяці, розумієш? - тикав він під носа своєму товаришу, - і ми вже на курорті з повним фаршом. Треба вміть крутиться. Тут машинку пропустив на територію ліваком, тут дозволив лишити як є тент, що до того заважав. І все то "фіті-міті". Плюс ночний паркінг ліваком. Плюс тому шось треба переставити, тому постерегти. І нормальок - відпочивали як люди.

Докладніше

Казка на ніч

gorovyi

З минулого мого приїзду в Анталію змінився краєвид з вікна. Якась небайдужа людина видерлася на гору і встановила величезний прапор.

Гори тут - мама не горюй, тож вилізти на них з інструментом, флагштоком і полотнищем, це не іграшки. Однак роблять. Бо тут культ прапора. Байрак, тобто прапор, натягують на машини весільного кортежа і просто вішають на будинку. Його бачиш в магазині, на базарі, в перукарні чи офісі. Самоідентифікація і гордість за символи у турківсумашедша.

А ще дізнався одну річ і згадав про біду на Батьківщині. В Туреччині, коли в родині баришню вже час видавати заміж, то на балкон вивішують ковра, а коли хтось пішов на війну - прапор.

Дуже шкода, що в нас більшість прапори з балконів та вікон познімали. Війна нікуди не поділася. Вертаю домів. Добраніч.

Докладніше

Гора Хімера, або як кажуть турки...

gorovyi

Гора Хімера, або як кажуть турки Янарташ, тобто вогняний камінь. Місцина описана ще древніми лікійцями, адже саме тут вбиваючи химеру її затовкли в гору і тепер вона пускає вогонь.

Місцеву красу не можливо описати. Просто це треба бачити. Видертися вгору, погріти долоні біля природних газових "конфорок", вдихнути повітря і сфотатися на фоні моря внизу, або найвищої точки регіону гори Тахтали.

Вперше я прийшов на Янарташ цієї зими разом з дітьми. Ми піднялися до так званої Нижньої Тераси, що на половині шляху до верхівки. Почав падати дощ і ми подивившить на газові вогники пішли вниз.

Цього разу я ходив з друзями на ночівлю з палатками. Це просто щось феєрічне. Вночі гукали сови. Гора світилася синіми газовими вогниками, яких не видно вдень, а ранок зустрів пташиним щебетом.

На горі зустріли пару одеситів. окрім того трапилися англійці, які активно знімали відео про гору і групу похилого віку німкень, які борзо йшли тропою. А зранку прийшов старий пастух з собакою і козами. Посидів з нами, перепочів і пішов далі.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info