Ruslan Gorovyi

Ruslan Gorovyi

У Конотопі на міру жив Валік

gorovyi

На початку девяностих всі сміялися з нього бо він тіпа недолугий і збирав бички. А він бички розривав сушив на табак і розфасувавши продавав в іліктрічках від Нєжина до Зернового. А потім з нього сміялися шо він у Прилуках на фабриці купляв сумками непорізані браковані трохи рвані і гнилі сигарети. А він вирізав дірки, формував цигарки і фасував втіхушу красну приму і здавав бабкам на точки на базарі.
А потім зник, всі казали мо де прибили бо недолугий а оце друг був в італії і бачив його там в білім костюмі і шляпі подавав під церквою бідакам.

#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

Колись в Конотопі один базарник...

gorovyi

Колись в Конотопі один базарник шо торгував мороженом на вході на базар захотів в туалєт і попросив знайомого постояти замість себе. А малі циганчата просєкли шо той знайомий не торгаш і з плаксивими мордочками до нього мол дядя дай дитині вкуснєнького. Він одному дав і налетіли як сарана. Так поки той торгаш з туалета прийшов то в цього вже й пусто в холодильнику було, все роздав. То пришлося яву старушку продавать шоб долг за морожане оддать, а циганчата ще довго сміялися йому вслід доки не виросли.

#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

Я не кінокритик...

gorovyi

Я не кінокритик, а режисерам взагалі не личить коментувати чужу роботу. Однак про кіно "Фантастичні звірі і де їх шукати" два слова таки скажу. По-перше на екрані візуально мій улюблений історичний період Америки - початок минулого сторіччя. Відповідно всі дєвочкі красуні, а мальчікі в піджаках. По-друге - сама ідея Всі ми знаємо шо відьом раніше було до біса допоки церква не винищила, а тут виявляється все не так просто.
І головне. Я люблю кіно де впізнаю місця де був. І щиро заздрю наприклад жителям Нью Йорка їх місто є прекрасною декорацією для будь-якого фільма - від бойовика до фентезі. Дуже хотів би шоб колись шось подібне "ожило" і на вулицях Києва.

Одним словом - хапайте в оберемок дітей і в кіно. Принаймні я так і зроблю. І не переживайте, вам, навіть якшо ви дорослий і сурйозний, нудно не буде теж. І головне. Кидайте таракана точно в чайник.

 
Докладніше

Мені було мабуть років десять

gorovyi

Совок ще був, но вже перебудова. і десь я виміняв картонку, яку на фірмові джинси на задній карман виробник ліпив. Чогось мені здається шо це були Райфли, хоча може йЛевіс, точно не скажу. Карочє картонка така була в формі герба як ото в США назави хайвеїв роблять або в американських кінах значок у копів. І був намальований ковбоєць який накидає ласо на коня. Ну й напис там фірмовий, всі діла.

Я цю картонку причепив над письмовим столом поруч з плакатом бруслі, фоткою Цоя і всякою іншою фігнею. І конєшно був дуже щасливий.
Одного прекрасного, а швидше дурацького дня я прийшов зі школи і побачив го на місці цієї красівої картонки просвічують шпалери - вона зникла. Переривши хату і не знайшовши свого скарбу я спитав про картонку у мами.
- Ай, то я взяла, - відсахнулася вона.
- Як ти? Для чого?
- Та, на роботі знайома джинси продавала, а в неї не було картонки, так вона попросила і я віддала.
- Але ж це моє!
- Ай, не начинай, - і вона відвернувшись продовжила шось робити по кухні.
Я чуть не розплакався. А може навіть і розплакався. Я ніяк не міг збагнути як мама могла так зі мною вчинить.

Колись, через багато років я спробував поговорити про цей епізод, однак вона його просто не пам'ятала. Не пам'ятала те, що було для мене над важливо і мало не аби який вплив. 
- Мама, як ти могла! - хочеться завалувати. Однак який сенс, якшо вона просто не пригадує про шо мова. Я до чого то все розповів. Будьте уважні до дітей. І, звісно, ніколи не поводитеся з ними як з безправними додатками до вас. Якось так.

 
 
Докладніше

1000 і 1 ніч війни

gorovyi

Ось вже добу з неба падав сніг. Перші, ніби перелякані сніжинки, що падали на обяг і танули, змінилися більльшими, лапа ішими "власниками світу" які потроху вкрили все навкруги. Надвечір місто було в кучугурах, а тепер, вночі, вже все навколо біліло на фоні темного неба звідки сипало й досі. Біля мосту Сашка вивернула кермо в бік узбічча. Старий Судзуки крякнув і перевалившись через бордюр спинився. Сашка трохи відчинила бокове скло і закуривши кинула погляд в бік мосту. Машин майже не було. Час від часу з мосту на шосе випавзало авто і роззирнувшись очима-фарами навколо шмиготіло далі. Дзеленькнув мобільний. Сашка випустила дим в шибку і прийняла дзвінок.

- Не спиш? - голос Сергія був трохи втомлений.
- Та де ж сплю? Біля мосту, чекаю.
- Ну тоді розкривай обійми, татко в хаті.
На мосту з'явився темний силует Уралу, шо ніби пробивав собі дорогу двома промінями фар. Сашка вийшла з джипа. Урал спинився метрах в десяти, ззаду з кунга зістрибнула в снігову кашу постать, яку б вона не сплутала ні з чиєю. Сергій впіймав рюкзака, якого йому скинули з будки, махнув рукою, мовляв, все гут, рушайте і пішов в бік Сашки розкривши обійми.
Та зробила кілька кроків назустріч, Сергій притиснув її і цілував десь збоку в шию під волоссям. Сашка тулилася і вдихада його запах. Пахло неспокоєм - якимсь мастилом, цигарками, металом та чимсь горілим, однак цей запах вкупі з запахом його тіла, зводив її з розуму. 
- Я скучила, - шепотіла Сашка впиваючись пальцями в його бушлат.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info