Ruslan Gorovyi

Ruslan Gorovyi

Драстуйте, куме, ви бачу хазяйнуєте?...

gorovyi

- Драстуйте, куме, ви бачу хазяйнуєте?
- Ну а шо ж?
- Та да, йду бачу димить у вас, думаю гляну за паркан шо там кум робить?
- Та оце ж куліш роблю.
- О, куліш то чоловіче діло.
- Да, куліш баба хіба зварить? Жінко! Жінко, йопт, ти несеш мнясо?
- Та несу, не валуй. Ой, здрастє, сусіде, вам дим з мангала в вікна не лізе?
- Та все добре, не переживайте.
- Ну добре, бо мій бач куліш раді суботи на свіжому повітрі заходився.
- Ладно, бурчиш, давай сип мнясо в казан. А ложку велику принесла? Чим я мішать буду, от жеж, нічого не можна доручить, піду сам.
- Та роби вже, я принесу.
- Бачите, сусіде, не тямить ложки принести. Ну який вона куліш зробить.
- Да, куліш то не для жінок.
- Агов, ти крупу замочила?
- Замочила, не переживай!
- Ага, не переживай, і диви не покриши картоплю дрібно, як минулого разу!
- Добре!
- І моркву не три, а наріж кільцями
- Харашо!
- Да ти ложку несеш?
- Щас!
- От йопт, сину, йди ложку в мами в кухні візьми.
- Щас!
- Бачите, сусіде? Ну як оце можна шось готувать?
- Ох, не кажіть.
- Нате, татку! Щось ще? 

Докладніше

Жив у Конотопі Рома...

gorovyi

Ще в совку було діло. На гітарі грав дебело і на акустичній і на електро з фузом як положено. Талантлівий хоч і підліток був ще. І от він зробив з пацанами групу і вони в общагє шо на путєпроводі репетирували бо там був гурток від бурси. А тоді опчкі, Ромі виповнюється шістнадцять. Серйозна дата. І прийшов він на рєпу, всі його вітають і барабанщік витягає з апломбом і дарує йому третю струну, бо тіпа ж часто рветься. Ну шо, Рома понятно подякував, вєщ нужна. Вони закрилися там всі групою, потроху спирта розбавленого випили, потім шось грали там ще, а вже як розходтитися, барабанщік бере сумку з підвіконня, а звідти випадає цілий набор струн тільки без третьої. Рома промовчав, конєшно, а їхній басист як зарже, тіпа о, ти так на днюху зможеш до двадцяти років ходить, струн хватить. Вопщім барабанщік більше не прийшов на репетицію, вони потім іншого взяли. Но якшо потім хтось з них в якійсь ситуації там чи жлобився чи шось зажать хотів, то всі зразу кричали голосно мол третя струна. І ржали. І попускалися.

 
Докладніше

Я таки русофоб

gorovyi

При тому, що виріс в російськомовному світі. Правда русофобія у мене дещо дивна. Я не кидаюся на російськомовних, не вимагаю розмовляти державною, однак...
З Майдану я не хожу ні в які заклади, назва яких російською. Нічого особистого, як кажуть, бізнес так бізнес, ізвініті. 
Окрім того всіх державних службовців різних рангів я щоразу в розмові треную мовою. Вчіть, раз вибрали цей шлях. 
І я більше не пишу російською. Ніколи. Навіть клавіатури такої в телефоні немає. Кому цікаво - розберуть. Чогось мої англомовні друзі в гуглтранслейт залазять і читають, корона не спадає.
Вопщім, кохайтеся, чорнобриві...

 
 
Докладніше

Колись в Конотопі ще малим лежав...

gorovyi

Колись в Конотопі ще малим лежав я в желєзнодорожній больніці з гайморітом. Часто лежав, щовесни як близько нуля температура була і восени теж. А то раз шось з погодою влітку було і попав я в больніцу в червні. І тут день медика. Вопщім всі вітають там лікарів, а я ходив, ходив, думаю як би ото шо поздравить? А завідувач відділенням такий був лікар-ухогорлонос Віктор Дмітрєвич, здоровий, сивоскроній, громогласний, схожий на сатирика Паламаренка.
І ось обход, він заходить, а я встаю з ліжка і на всю палату як заволаю стіхами тіпа, Віктор Дмітрєвіч у нас, ювєлір і висший клас, всім нам вуха і носи прочіщаєт як часи. Він такий зупинився, глянув на мене і так громогласно, мол, шо, теж спирту хочеш в честь празніка?
Так шо з тих пір я підсвідомо лояльно ставлюся до людей у халатах, бо інтуїтивно розумію шо в них всігда є... Вопщім зі святом всіх причетних.

 
Докладніше

Жив у Конотопі в дев'яностих Сірожа...

gorovyi

Здоровий, кулаки як гірі. В качалку ходив з пацанами, все як у людей. Вопщєто його звали Сергій, но тоді модні були клікухі, тож звали його Сірожою. Ну понятно шо з базарників ходив дань знімав і з валютчиків путєпроводських тоже, однак сказать шо бандіт був от'явлєний не можна, часи такі були, буремні. А ще Сірожа часто заходив у книжний біля вокзалу. Візьме шось з полички і на пів дня випаде зі світу. Стоїть здоровило, читає, беззвучно губами ворушить. І от якось якійсь зальотний карманнік зайшов магазин і в однієї тітки з сумки кошенька щіпнув. І тіпа хамиль-хвмиль в бік дверей. Тітка роззява, конєшно не сном не духом, а Сірожа побачив, но поняв шо той далековато і догнать не встигне тож як жбурне в нього книжкою шо читав через весь магазин. Так ввалило томом в потилицю, шо чувак аж крякнув і завалився без свідомості. Потім і тітка і продавець дякували, а бандіти Сірожу стали називать Сірожа філолог. А потім він вопщє кинув ти бандітсьво і вроді тепер десь в Києві на Петрівці магазін коміксів має.

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info