Ruslan Gorovyi

Ruslan Gorovyi

Коли я виросту і стану музикантом ...

gorovyi

Коли я виросту і стану музикантом 
То тоже шото в Інтернеті заліплю
Про толерантність і тепрпимість і про брацтво.
Про то шо кожного як брата я люблю

За мир пісні я скрізь співати буду.
І даже в ОРДЛО серед синіх морд
Про русь одну для всіх я не забуду.
Бомонд же ж нині більше ніж бомонд.

А може й ні, а може всіх у в гето.
Усі гавно, своїх не впізнаю
От випосту, як стану, нах, поетом.
Побачите, усім пороздаю...

Докладніше

Жив в Конотопі на Зеленчаку...

gorovyi

Жив в Конотопі на Зеленчаку Льоня. З самого дитинства любив техніку і всякі шутіхі. То карбід взривав, то салют саморобний робив. Вопщім одарьонна дитина. Ну шо, підріс, пішов в армію. Де служив точно не скажу но тоже шось було з вибухівкою связано. Дембельнувся, тик-мик роботи нема ніякої. Куди не піде візує глухо. Хіба в торговлю но з Льоні такий продавець шо аж смішно. Вопщім скрутно було. І вирішив він поїхати в Київ в міліцію поступать. 
 Прийшов до начальника по кадрам так і так каже, хочу в вас работать. Ну начальник питає, а шо вмієш, мол? Льоня каже вмію міни ставить і розряжать. Начальник покрутив головою, тіпа нашо нам такі спеціалісти? Ну нє то нє, Льоня тоді дістав з сумки якусь фігню з дротами, годинником, запалом. Все блимає, кнопочки якісь горять, і бабах цю штуку на сейф на магніті присобачив. Начальник онімів, а Льоня пішов на вихід. Вопщім догнали його, зняв він ту фігню, виявилося муляж. Но його таки взяли в вибухотехнічну службу, а щас ніби аж десь в охороні Президента працює, но чи правда не скажу.
#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

1000 і 1 ніч війни

gorovyi

Аліна спинила машину біля брами, дістала з багажника пакет та квіти, і пішла вглиб алеєю. Хоча було зовсім рано біля деяких могилок вже товклися люди. Вони щось мели, гребли, виривали, скидали на купу. Аліна пройшла центральною алеєю і звернула ліворуч. На кладовищі пахло свіжозірваною зеленню і фарбою. Співали пташки. Вглибині, серед павутиння огорож, між двома вербами, там де була Валікова могилка Аліна побачила чиюсь тінь і на секунду заклякла. Та вже в наступну мить зрозуміла хто це. 

- Привіть, Вань, - Аліна підійшла і поклала руку на його плече. 
Іван, худий, жилавий, виглядав навіть молодше своїх двадцяти. Якби не грубий шрам на шиї і далі через всю щоку аж до ока, то його легко було б приняти за підлітка.
- Драстє, - Іван підняв голову, - нічого шо я тут?
- Та які проблеми, ти шо? - Аліна поставила на лавку поруч з чоловіком пакет, - а ти давно? 
- Вчора приїхав. На три дні. 
- А тут давно? - Аліна заходилася прибирати могилу, хоча фактично все було в ідеальному порядку.
- Та я одразу сюди. 
- Ти шо, ночував тут? 
Аліна саме хотіла помінять воду в вазі, вилила з неї збоку під огорожку, однак він слів хлопця безсило опустилася на лавку поруч з ним. Кілька хвилин обидва мовчали. Вітерець легенько хитав вербові гілки вгорі, десь співала пташка та час від часу долітав звук машин з дороги. 
- Вань! 
- Що? 

Докладніше

Ми познайомилися з ним, ви не повірите...

gorovyi

Ми познайомилися з ним, ви не повірите, дитинство назад - десь шістнадцять років тому. В вже через якісь пів року я попросив його про послугу - заспівати "ні обіцянок ні пробачень" для дорогої мені людини.
- в мене літак в Канаду в цей день.
- Ну одну пісню.
- Ну ти реально розумієш шо це буде одна пісня?
- Так.
- Добре, я звякну.
Він вибіг з машини тримаючи свої диски.
- Пішли бігом.
За хвилину людина, якій він співав плакала від несподіванки і щастя.
Він заспівав три пісні... попри те, що поспішав. І побіг на літак.
Потім у нас було багато всього. Прохання не тикати мені про Помаранчеву, я маю шо відповісти... от тільки чи схочу.

А ще я я ніколи не забуду як він вітав свою турецьку фанатку по вайберу. Таких людей мало. Одиниці. Мені окрім нього стрівся ще Андрюха... Но Андрюхи нема, а Вітя є. В стб огидні купа людей стрибає на йооо рок-концерті в Атласі. Дякую, Віть. Ти дійсно Божа людина, як про тебе говорять ті, хто знає ближче.

Фото Ruslan Gorovyi.
Докладніше

Колись в Конотоп приїхав до батьків...

gorovyi

Колись в Конотоп приїхав до батьків на мір Ромка. Він сам давно вже в Києві жив, в банку чи шо працював, а то на Паску попровідать заявився. Приїхав на новій машині красівій. Вже не скажу якій бо давненько було, но гарна конєшно і цвєт красівий наче перламутр. Ну вопщім Ромка як положено празнував і в церкву там і бухав і по старим знакомим дівчатам швендяв, так батько в нього ключа забрав від машини шоб бува п'яний не сів. Ну прогриміли свята, відіспався Ромка, аж гульк, а ключи в машині лежять на сідушці, батько сідав роздивлявся, і блокіровка спрацювала, центральний замок. А другий ключ аж в Києві. Ромчик після свят то туго сображає, стоїть, повна торба пасок в руках мамка напекла, кліпає очима. Ну батько каже шо поробиш, будем виходить з біди з мінімальними втратами. Взяв монтіровку і обережно розбив бокову шибочку трикутник в задніх дверцятах і відкрив машину. Ну шо, заклеїли кулаком і скотчем, поїхав Ромка на Київ. А потім дзвонить батьку і розказує, шо треба два місяці таке скло ждать, бо воно само навряд чи по б'ється коли, хіба вже вся машина в хлам, тоже його не замовляють дилери. І коштує з пересилкою так як просто бокове. А на розборці таких нема бо машина нова. Вопщім їздив Ромка по факту пів року з кульком на модній машині і згадував як в Конотопі похрестосався.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info