Уляна Галич

Уляна Галич

ІМ`Я

Жінки не бояться крові. Вони бояться вогню.
Цей страх походить з глибоких генетичних причин.
Ви можете не повірити, але я усе поясню.
Дужче вогню жінки бояться тільки мужчин.

Коли я кажу про це, то впевнена у своїй правоті.
І більшість зі мною погодяться, попри все.
Але жінки - такі суперечливі. 
Тож, безумовно, знайдуться ті,
хто потребує доброго пастиря, і ті, хто пасе.

Хто знає про внутрішню річку, і переходить її убрід.
Ця неминучість супроводжує нас усіх споконвік.
Жінка своєю сутністю віднині оберігатиме рід,
На чолі якого стоятиме чоловік.

Так було не завжди, і, може, я знаю більше, аніж
знати мені потрібно - але то озивається моя кров.
Коли тебе убивають - це робить тебе сильніш.
Коли ступаєш у вогнище - це не значить, що хтось тебе поборов.

Так. Мене можуть назвати поширювачкою феміністичних думок.
Хоча у мене є тільки крила і моє таємне ім'я.
Коли я розчісую коси, то відчуваю легкий димок.
Від цього запаху мені не вдається позбутись ніяк.

Докладніше

СТАРИЙ НОВИЙ РІК

Нелегко буває зважитися на правду.
Коли я бачу порожні вулиці - вони мене радують.
Коли я бачу людей - переважно, хочу втекти.
Єдине, що мене стримує - надія, що поміж ними - ти.

І ось я іду крізь натовп, озираючись крадькома.
Місто як місто, а зима як зима.
Конфетті і спагетті, пахощі м'ясного рагу.
Діти, що роблять янголів у брудному снігу.
Автомобілі, собаки, вивіски, що запалюються вночі.
Щоб голова не боліла - віншують засівачі.

Щедрик-щедрик, дайте вареник... і все таке.
А на небі різдвяна зірка входить в піке.
Їй уже не цікаво, чим закінчиться мандрівка царів.
Я просила тебе: гори ясніше. І ти горів.

 

 
Докладніше

СОН

ці триста граматичних рим

як триста воїнів-спартанців
як гуси що рятують Рим
і час зробившись молодим 
веде історію до танцю

якщо не можеш – не пиши
і не пиши якщо спромога
це Божий дар
але від Бога
ти відрікатись не спіши
хоч нелегка оця дорога
крізь попелища автошин

крізь хутори та мальовидла 
тонкі церковні вітражі
за кольоровим склом не видно
як з неба сиплються ножі
як на узліссі в безгомінні 
застигли олов’яні тіні 
неначе на хиткій межі

як з рук випурхують синиці
блакитнокрилі та прудкі
а ми поснули між рядків 
і все це нам напевно сниться

Докладніше

ПОЛОВИНА

на моєму небі половина від усього:
половина сонця і половина місяця
половина села жене самогон
половина – від цього біситься

половинність закладена в суть речей
половинчаста доля зв’язує вузлики
перестояна музика по венах тече
і немає спасу від тої музики

бо вона породжує білий шум 
резонує в кінцівках і б’є у голову
половина мене не вірить що я пишу
ці рядки легкоплавкі неначе олово

ці слова – тільки трохи часу і частота 
моїх дивних серцеударів – тире – скорочень 
половина світу – це половина хреста
зрозумій і прости нас отче

за оцю половину усіх можливих гріхів
а за іншу - признач помірну ціну відплати 
половині мене – втомленій і крихкій 
половину тебе не хочеться відпускати

половина тебе не вірить що я – є
половина тебе сумнівається геть у всьому
навіть музики уже ніхто не наллє 
пора додому

Докладніше

ПРОТЕЙ

північний вітер мряка та імла

холодний берег 
Бог мене беріг
я йшла
не чула ніг
а гончі пси що нюшили сліди
вже за сусіднім пагорбом гарчали
прости мені що стільки промовчали
зимніші найзимнішої води 
були останні дотики сьогодні
ти – цар підземки
виходець з безодні
тримай мотузку або переріж
ось ніж 
а ті слова котрі прорвали стрій
це не молитва – суміш дивних зречень
убий мене як хочеш
і до речі 
умри як хочеш
тільки не старій

 

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info