Уляна Галич

Уляна Галич

МІФОЛОГІЯ РИБ (X)

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (X)

міра води суперечить неміряному вогню
ти не один і я тебе через це не виню
тиша нічна річкового плеса гладінь
наче в сповільненій зйомці довго падає тінь
цикли моєї поезії якось довшають теж
ти обіцяв мені що не скоро іще помреш

музика тягнеться вгору проростає углиб
ми багато чого зробити могли б 
народити трійнят написати декілька книг 
полюбити людей і чогось навчитись у них 
прорости на узбіччі із макового зерна 
як проростають душі та імена

протверезіти врешті – бо цей непоборний хміль
тільки посилює внутрішній абсолютний біль 
тільки руйнує стінки кровоносних судин
я не виню тебе за те що ти не один
тільки триматись боляче за гарячі краї
вітер у полі – кочовий караїм

постіль-пустеля жовто-блакитна мла
хмари важкого попелу зі сторони спаленого села
ось у повітрі благі знамення чи ознаки біди
ти обіцяв мені що не скоро вернешся сюди
ось наша річка – а в ній – табунці вересневих риб
музика тягнеться вгору проростає углиб

Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІХ)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІХ)

…це коли ріка благає тебе: ввійди.
коли пробуєш пояснити усім стороннім,
що відчужене небо має колір слюди,
а столітній явір ховає шматочок літа у сивій кроні.
що близького вересня нечіткі сліди
нічиїх померлих не привели сюди.
що найперші осінні дні такі безборонні…

так говорить він – старенький сумний дивак, ‒ 
такі незрозумілі штуки оповідає.
уявіть на секунду таку безмежність, де вам 
навіть осінь ніколи не набридає.

ніби музика кантрі, що звучить на невизначеній частоті, 
і її слухачі – так само невідомі й невтішні.
ці безжальні мелодії такі прозорі й прості,
але їм не зрівнятись з увертюрами світанкової тиші.
і, коли над лугами піднімається ранковий туман, 
розумієш, що світ не ділиться між двома.

тож не варто шукати глибоку воду, і, поготів, 
не потрібно вірити у дельфінів або китів.
це підступна ріка забирає найкращих із – 
без паперів на виїзд і допотопних віз.
без римованих ритмів, безуму каяття,
навіть без непотрібних нікому сліз.
врешті, це і є, напевно, життя.

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (VIII)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (VIII)

єдвабна вода забирає і спогади, й морок,
коли я іду навпрошки по коліна у ній. 
шукаючи тишу, пантруючи подих чи порух, 
чи голос колишній, відбитий у срібній луні.

це чиста ілюзія – третіх отут не буває.
це линва семантик – слова, наче тлусті лини. 
і ти їх тримаєш. о, як же ти міцно тримаєш! 
немає нічого, немає жалю і вини.

а є тільки вина – гіркі перестиглі нектари. 
є жовтого безміру кимось зурочена яв. 
є небо і хмари, неначе кошлаті отари, 
та їх до кошари зганяю сьогодні не я.

і, звісно ж, не я із тобою танцюю на схилі 
скелястої кручі, що пнеться кудись у бистрінь. 
це вітер співає на ідиші чи суахілі, 
й, зірвавши загату, довкіл розливається Стрий.

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (VII)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (VII)

прямісінько під моїм вікном росте горобина.
і можливо саме тому, наперекір усім,
коли у найглибшу ніч я запливаю рибиною -
зло нізащо не може впіймати мене у сіть.

бо ж не дурно, згідно з кельтськими мітами,
горобина - потужний символ і талісман.
дослухаючись до голосів, я пробую зрозуміти,
про що вони гомонять крізь темряву і туман.

ці голоси особливо чутні в звуках прибою,
коли на берег викидає остови затонулих човнів.
і я розумію, що завше тужитиму за тобою.
однаково - чи ти пам'ятаєш мене, чи ні.

я буду пірнати вглиб і ловити відблиски на поверхні,
неначе мала рибина у горобину ніч.
без віри у силу любові й у можливість повернень
не вижити поміж полярних течій і протиріч.

тому нехай достигають скоріше червоні грона.
нехай дзвенять голоси і відьми оголошують зліт.
ось пливе володарка риб, на її голові - корона.
вона дозволяє моєму добру розчинитися 
у твоєму злі.

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (VI)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (VI)

на дні Маріанського жолоба, де не бував ніхто із живих, 
глибоководні риби плавають із саморобними ліхтарями.
коли здається, що останній звук на планеті затих – 
сила звукових коливань міцнішає і вдаряє

прямісінько в голову – точніше, в мозковий центр.
у який-небудь гіпофіз чи гіпоталамус.
з рибами – набагато простіше. 
вони дозволяють уникнути драматичних сцен,
полюбити вбогих і безталанних.

наблизитись до ватерлінії, осягнути гештальт.
це – наче пишеш в нотатнику, і за тим – стираєш.
це відкрити в собі Америку 
і додати до неї п’ятдесят перший штат,
змирившись з усіма її божевільними і з тиранами.

це якась така гранична, межова простота.
декілька римованих слів на серветці з італійського ресторану. 
літературна алюзія. гіпнотичний стан.
або навіть ілюзія цього стану.

тільки з музикою – усе інакше, вона – вимогливий комісар.
в неї чіткі критерії й категоричні імперативи. 
її чули Шевченко й Моцарт, Пліній і Сартр.
за великим рахунком, вони були побратимами.

тож усі ці таємні риби, усі ці віщі слова – 
певні спроби наближення, інтеграція у взаємну осінь. 
у мене був друг, що десяток разів тонув, 
та кожного разу – випливав. 
а от на одинадцятий це йому не вдалося.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info