Уляна Галич

Уляна Галич

ТОММІ

#некромантика

мій брат приходить опівночі.

у нього широкі крила і легка косоокість. 
він зі мною до третіх півнів.
наші взаємини витончені й глибокі
як бувають глибокими морські припливи
як бувають сипучими піщані пляжі.
ми вчимося бути щасливими,
але нікому про це не кажемо.

наша магія проста і могутня.
коли ступаєш м'яко і дихаєш уже не киснем.
ця дихотомія у нас постійно присутня,
як світле й темне, як солодке й кисле.
він говорить мені про вічне.
я оповідаю йому усячину.
це так само невідворотно як смерть і опричина.
це про те, чого ніхто не бачив.

ось вода і повітря, ось хліб і тіло.
ось космічні маршрути планет і янголів.
він говорить – ми ті, хто є. і ми – ті.
а без цього – де б я була?
і отак протікають наші нічні години.
а днів для нас не існує. вони – фантомні.
я не люблю свого брата. 
але чого не зробиш задля родини.
він називає мене малою. я його – Томмі.

Докладніше

ГЕНДЕРНЕ

Фото Уляны Галич.

#некромантика

моя гендерна рівність – завжди зі мною.

я зазвичай ношу її в лівому підребер'ї.
обираючи бути – земною чи неземною,
залишаючи право на неповернення.

моя крихітна хатка – зведені вгору руки.
як в дитинстві, ага. не чіпайте мене – я вдома.
там, де я оселяюсь – живуть кольори і звуки.
і зо двоє котів. але суть не в тому.

і не в тому, що дні навколо – щоразу довші.
і не в тому, либонь, що сліди на піску – не наші.
сипле сріблом і сіллю легенький дощик.
це нічого такого для нас не значить.

моя зболена сутність – вичахла ойкумена.
еміграція в тишу. внутрішнє прикордоння.
повертайся скоріше. до мене чи не до мене.
проростають небесні проліски у долонях.

Докладніше

ТИХО

Фото Уляны Галич.

зима відступила тихо ніби скінчився її контракт 

шкіра землі ще така болюча – вона перехворіла на рак 
і від того вкрилася зморшками й передчасною сивиною
коли нікого немає поряд – вона говорить зі мною
її одужання триватиме довго – десь аж до квітня 
і ця печаль така невагома – така позасвітня

це усвідомлене воскресіння – поміж усіма де і коли 
пологові спазми вже почалися – води вже відійшли 
у теплих надрах планети пульсує живе ядро 
щодо усього іншого – доведеться взяти чиєсь ребро 
кілька гірчичних зерен й пригорщу глини
все довкола статичне і водночас – плинне

тож циклічність цієї правди – основа усіх основ 
усе що минає – завжди повертається – знов і знов 
ніщо не вмирає назовсім – смерть не доведено взагалі 
навіть часу немає – це добре видно на полотнах Далі 
всі теорії хибні всі годинники йдуть навспак 
зима відступила тихо доки ти спав

Докладніше

#мовчиуляномовчи #міфигеть

Думаю, ні для кого вже не секрет, що міф про легендарних #тридвістівиявився поганеньким анекдотом про дві з копійками))). І в принципі, розвінчувати тут нема чого - хіба сісти і посміятися самі з себе.

Уже сама по собі ця схема була геніальною, з багатьох причин - тож всілякі респекти її творцям і апологетам.
Але от коли сидиш і третій день ждеш законно гарантованого шматка з отих двох, - бо не менш міфічна структура під назвою Казначейство чомусь закрила рахунки - то ніби вже й не дуже смішно. І так - я розумію, що гроші не головне, було би здоров'я)))...

Докладніше

#файнемістотернопіль #атебе

АТБ якесь таке АТБ.

Відкрились. Зайшла.
Червоно-біло-синя гамма налаштовувала початково, але іноді кажеш собі - будь толерантною, Уляно.
Емблема над входом нагадує логотип відомого прального порошку, але це вже зовсім до справи не має стосунку.
Внутрішнє наповнення дивує убогістю.
Три полиці, забиті пачками кам.яної солі. Солі, Карле, у страхолюдських паперових пачках "привіт_з_срср".
Під табличкою "тільки свіжі фрукти" - банани, почорнілі від сорому й ганьби.
І на завершення.
Персонал абсолютно російськомовний. Треба віддати належне, дівчинка на касі імітувала спроби розбавити свою російську кількома слівцями з державної.
Ну таке. Горе-горенько.
Лідер народної довіри, чи там як...

Фото Уляны Галич.

 

 

 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info