Уляна Галич

Уляна Галич

СВІТ

коли дивишся в темну воду – відчуваєш ніби летиш
нахиляєшся – набираєш у жмені зоряної перги
і тебе огортає найтихіша з можливих тиш
відкривається горизонт а позаду лишаються береги

з іменами мостами містами зграями голубів
із вечірнім підшкірним блюзом у старому програвачі
із наближенням осені
ось її очі – сірі чи голубі
і рядок із хайяма татуйований на плечі

але знаєш ця осінь не має пам’яті чи жалю
коли довго слухаєш власний голос у відгомоні луни
з глибини починає підноситись добрий люд
не чіпай – хай у темних водах без клопоту сплять вони

а у тебе попереду – безмір простору просяні небеса
хтось шепоче: ласкаво просимо – з тих небес
це приблизна картина світу яку ти напишеш сам
а в куточку поставиш великі літери Т і С

Докладніше

ЛІТАНІЯ

матінко найясніша, царице дів
я не прошу у тебе чудесних див.
я не молюсь, як треба, уже давно.
в мене є тільки свічка й одне вікно.
а у вікні – не зорі з нічних небес.
там лише тінь когось, хто безслідно щез,
і не зоставив навіть пера з крила.
брамо небесна, не допусти до зла.

не опусти у скруті, не відведи очей,
доки бажання тиші вогнем пече.
доки слова крізь мене кудись течуть – 
у безкінеччя, в тернопільську каламуть.
доки я знаю, хто я – і хто не я.
вежо Давида, ти носиш святе ім’я.
ти оприсутнюєш краще усе в мені, 
доки земля здригається десь на дні,
й попри тривалий безум і довгий сон,
вкотре її на крижах втримує добрий слон.

Докладніше

я вихована в дусі й традиціях західного обряду католицької церкви.

я вірила у цю церкву, навіть втративши віру як таку.

проте...
нещодавний закон, ухвалений польським сеймом, і реакція на нього УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ розставили багато "точок над і", котрі я раніше відмовлялася помічати.
доки церква залишатиметься інструментом політичного впливу й важелем тиску, доти про будь-який гуманізм та християнські цінності в її середовищі не може бути й мови.
позиція архиєпископа Мокшицького щодо питання так званого "геноциду" мене анітрохи не дивує, адже він є за національністю поляком, а поляки - на триста відсотків потужніші націоналісти, аніж українці.
і - так.
я - українка, котру не задовільняє ані православ'я (МП і КП) з його успадкованими кадебістськими традиціями та вузьколобістю, ані греко-католицизм, як щось доволі індифирентне й чуже мені.
о, де ж ти, Іване Павле II, коли ти так потрібен?
можливо, єдиний папа в історії західної церкви, котрий осягнув повноту свого служіння.
хоча якраз цей папа був поляком. 
не знаю.
можливо, на деякий час просто варто відійти від церкви, і віднайти Бога в собі?

Докладніше

ТАКІ РЕЧІ

Такі речі відбуваються поступово, повільно,

Як ростуть у саду прищеплені тобою ранети.
Як молитва, котра потроху стає спільною
З обох боків планети.

Як ліниве літо, що плентається околяса, 
Не готове до нової зустрічі, бо не хоче розлуки.
Як сільські дітлахи, що чекають на Медового Спаса,
відмиваючи від шовковиць руки.

Чи як ці магічні надвечірні години,
Коли ніч витрушується на землю крізь діряве сито.
І найголовніше завдання кожнісінької людини -
жити.

Такі речі зазвичай починаються мимохіть.
Якось ніби заввиграшки, ніби все, що ти знав і бачив -
Найжаданіші марева і найжахливіші зі страхіть, -
Уже нічого не значать.

І почавшись одного разу, ці речі не закінчуються просто так.
Не просочуються між пальцями живою водою.
Якщо Господь існує, то він - великий дивак,
Єднаючи цими речами нас із тобою.

Докладніше

МАЛЕНЬКІ ЛЕСБІЙКИ

маленькі лесбійки на лавочках спальних районів
цілуються довго і пристрасно як і належить
їх губи солодкі а дотики їхні солоні
вони проти всіх – протиставлені і протилежні

вони у куценьких сукенках видзвонюють літо
їх били в дитинстві либонь надто рідко і мало
любов це коли не боїшся до щенту згоріти 
любов це коли вже згорала згорала згорала

і ще – це туман понад ставом приблизно о шостій
це липень що п’янко стікає світанку у жмені
приходь прилітай прибивайся до мене у гості
мої безтілесні подоби такі безіменні 

що я загубитись між них не боюся нізащо
маленькі лесбійки – прихильниці фольку і джазу 
історія наша – по суті не більше ніж зачин 
історії тої котру ми не чули ні разу

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info