Уляна Галич

Уляна Галич

‪#‎за_геїв_пост‬

Про геїв я знаю, що вони є. 
Чи цей факт якось заважає мені жити? Навряд.
Але я зараз про інше.
Всі ці бурхливі обговорення у ФБ-стрічці викликали у мене один дитячий спогад, певною мірою пов'язаний із темою гомосексуальності.
Було це в приснопам'ятних 90-х.
Грошей в ті часи було мало, розваг ще менше - а по телевізору транслювали епічний серіал "Династія", в якому розповідалось про перепитії сімейного та особистого життя нафтового олігарха Блейка Керінгтона.
Власне кажучи, вірними апологетами цієї сімейної саги були і ми з бабусею, звичайною сільською жінкою похилого віку.
У Блейка було декілька дорослих дітей, і склалося так, що всі вони були якимись неблагополучними.
Найбільш симпатичним із них всіх видавався син Стівен - який якраз і був отієї нетрадиційної орієнтації.
І ось настав у його житті такий момент, коли на сімейних зборах в тісному колі родини Стівен встав на стільчик (закреслено) посеред кімнати і гордо заявив:
- Я гомосексуаліст!

- А видиш, тато-мільйонер, а він - соціаліст... - задумливо резюмувала моя бабуся.
Ось і все, що я можу сказати про проблему гомофобії в українському суспільстві.

Докладніше

ХОРОМИ ПЕЧАЛІ

ХОРОМИ ПЕЧАЛІ

Їй було сорок чотири, коли вона вмерла.
Така молода – говорили сусіди,
і крадькома оглядали квартиру – простору,
старомодного облаштування.
Хто ж тепер житиме в цих великих кімнатах,
варитиме каву на кухні,
вмикатиме світло в передпокої?
Така молода…
ЇЇ проковтнула внутрішня порожнеча.
І крилаті яблуні на шпалерах,
вкриті ясно-рожевим цвітом, що ніколи не в’яне, 
окрім як пізньої пори перед світанком,
тужили за нею недовго.
Вони знали – в хоромах печалі не буває безлюдно,
там завжди блукає відлуння і тиняються привиди.

А якщо говорити відверто…
Ця порожнеча простувала за нею з народження.
Слід у слід, не дозволяла спочити.
Не давала можливості дихати.
Це, безумовно, було прокляття.
Мертва вода, через котру їй довелося переступити.
Краєчок мотузки на лезі ножиць.
Темрява у глибинах.

Докладніше

ВЕСНА

Бачиш – я тут. Вгамовую цю весну.

Боляче, ніби хтось ножиком полоснув.

Ніби вогнем у п’яти. Піском в лице.
Кожен початок виявиться кінцем.

Кожна любов, що живе на спині в кита,
Знає: вона навиворіт – самота.

Кожна краплина в морі – чиясь сльоза.
Мертва троянда або жива лоза?

Визначить доля. Тільки вона – сліпа.
Наші портрети вивісять на стовпах.

Наш кримінал у тому, що ми – не вдвох,
посеред ночі темної, наче льох.

Посеред світу, сповненого людьми,
Більшість з яких, насправді, такі ж, як ми.

Докладніше

‪Казочка ‎за гештальт психологію‬

Жила собі на світі маленька Дівчинка. Її ніколи не вітали з Днем Валентина, 8-м березня, Днем матері, та навіть і з Днем народження рідко хто вітав (і то, переважно, френди на Фейсбуці).

А все тому, що Дівчинка була соціопаткою, і мала занадто мало друзів, не кажучи вже про коханого.
Втім, тут треба додати, що дівчинка вродою не відзначалась - а відзначалась гострим критичним мисленням і уїдливим почуттям гумору.
Що теж популярності серед протилежної статі не додавало.
Проте ніщо людське їй чужим не було, як не дивно.

Тож якось Дівчинка снідала корисними, позбавленими генномодифікованих організмів вівсяними пластівцями, і засумувала.
- Усі мої близькі подруги і знайомі вже повиходили заміж, дітей понароджували. Деякі однокласниці вже й розлучитися встигли. А деякі навіть двічі. А я досі навіть на екскурсію туди не з'їздила, заміж тобто.

І заплакала Дівчинка гіркими сльозами, заридала.

Докладніше

БАЛАДА ПРО ЧОЛОВІКА. Тарасові

Ніхто достоту не бачив цього дивного чоловіка,

з добрими очима і щедрими на ласку руками.
У нього була правда. Та вона була занадто велика.
Він тримав її за пазухою, неначе камінь.

Виношував у своєму нутрі, ніби матір – дитину,
намагався не говорити про неї занадто часто.
У нього була любов. Це вона спровадила його в домовину.
І в цьому було щось, віддалено подібне до щастя.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info