Уляна Галич

Уляна Галич

Казочка про маленького копірайтера

Жив собі якось на світі один маленький копірайтер. У нього не було хрещеної феї, зате була банка чорної кави.
Взагалі, кава була кармічним напоєм маленького копірайтера - бо він регулярно заливав нею клавіатуру ноутбука, постільну білизну і власні... еее... ноги. 
Маленький копірайтер жив у затишній хатинці край морфологічного лісу.
А в сусідній печері мешкало чудовисько, яке вечорами лякало маленького копірайтера страшним ревінням. І було йому імення ТЗ. 
А харчувалося те чудисько виключно SEO-оптимізацією, хоча селяни з довколишніх околиць і зносили регулярно йому під поріг печери всіляких баранів, кіз, юних незайманок та іншу худобу.
І ось одного разу маленький копірайтер не витримав, підкрався до чудовиська, коли воно сьорбало водичку біля джерела непогамованого креативу, і убив його підступним ударом ззаду по унікальності.
А потім він відрубав йому голову, повіз у столицю і врешті-решт одружився з місцевою принцесою. І запровадив драконівські податки на прибуток від фрілансу. А усім, кого маленький копірайтер запідозрив у небажанні ділитися з державним апаратом, заблокували банківські картки.
Але то вже зовсім інша історія.

Докладніше

РЕТРО-АНАРХО-ШАНСОН

ой братику, Кіндратику, 
гуляємо Хрещатиком
нам доля усміхається і сиплеться бабло
у мене – добрі наміри, у тебе – гарна практика,
а все що з нами станеться – колись уже було 

усі ці люті ревнощі 
були цілком даремними 
як втеча із-під обстрілу, і зона, й Колима
і навіть наші недруги залишилися кревними
хоч більшості на світі із них давно нема

та як би там не гірко нам,
залиймо все горілкою,
а пивом зашліфуємо, а під кінець – вином
нехай ніким не бажані ми діти понеділкові
зате у нас у прикупі завжди двадцять одно 

дотримались мовчання ми
і посмішка начальника
нічого не вирішує, як пачка цигарок
та не питайся, братику, чому така печальна я
мені не стало розуму засвоїти урок

Докладніше

Моя країна

Моя країна з обличчям немолодої повії
носить куценькі спіднички та високі підбори.
Маскується під білявку. Вона це добре уміє.
Розмовляє на суржику. А найчастіше взагалі не говорить.
 
Бо це доволі непросто, коли зайнята іншими справами.
Коли мовчання – це золото, про що казати?
Моя країна бувала з лівими, і бувала з правими
І не відчула різниці. Усім їм подобалося бути ззаду.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info