Уляна Галич

Уляна Галич

#дівчатковийпост #міфигеть

От вряди-годи хочеться побути дівчинкою. Постраждати чимось отаким.
Вичитала на просторах фейсбуку один лайфхак для виготовлення помади, чи бальзаму для губ - від нічого робити вирішила спробувати.
Рум'янами я не користуюсь, тому вони у мене завжди пропадають без діла.
А це залишився цілий набір відтінків з подарункової коробки.
Взяла потроху з двох - ніжно-персикового та бронзового. Додала вазеліну, підігріла (власне покращення), ретельно розмішала. Дала остигнути.
Висновок 1: тони при нагріванні темніють. Хоча рум'яна хороші, італійські.
Висновок 2: ефект при нанесенні непоганий, колір виходить рівним і матовим. Але особисто мене дратує відчуття злипання губ, набагато стійкіше, ніж при будь-якій помаді чи блиску.
Висновок 3: домашні рецепти це добре, але користуватися варто хорошою фірмовою косметикою.
Або не користуватися)).
Фото Уляны Галич.
Докладніше

ЛЮТИЙ

найчесніша зима починається в лютому
всі дарунки роздано всі прикраси сховано в коробки
на вулицях – тихо 
у парках – майже безлюдно
закута в зелену кригу половина ріки

на її берегах – лише кілька запеклих рибалок
і нічийні собаки чигають в чагарниках 
це таке безгоміння коли всієї тиші замало 
це небесна підвода що котиться без візника

а її дорога – така прозора й гладенька 
унизу просвічують вогники сіл і міст 
на оглоблях дзвоник сріблом дзеленькає
сніг тугішає вивершується заміс

і з оцього білого – аж пшеничного – тіста 
сходить хлібина 
просякло теплом і спокоєм її нутро
це народжується земля – космічна й первинна
ключі від неї оберігає святий Петро

йому підвладна сила стихій – води і вітру 
все інше таке мізерне на цьому тлі 
ріка тече спроквола і колише заснулу видру 
в слідах коліс проростає ядро землі

та доки для нас немає місця на тій підводі 
ми з тобою чуємо тільки стукіт копит 
чисто виметена долівка в нашій хаті підводній 
вкрийся тепліше коцом і – спи

Докладніше

ІМ`Я

Жінки не бояться крові. Вони бояться вогню.
Цей страх походить з глибоких генетичних причин.
Ви можете не повірити, але я усе поясню.
Дужче вогню жінки бояться тільки мужчин.

Коли я кажу про це, то впевнена у своїй правоті.
І більшість зі мною погодяться, попри все.
Але жінки - такі суперечливі. 
Тож, безумовно, знайдуться ті,
хто потребує доброго пастиря, і ті, хто пасе.

Хто знає про внутрішню річку, і переходить її убрід.
Ця неминучість супроводжує нас усіх споконвік.
Жінка своєю сутністю віднині оберігатиме рід,
На чолі якого стоятиме чоловік.

Так було не завжди, і, може, я знаю більше, аніж
знати мені потрібно - але то озивається моя кров.
Коли тебе убивають - це робить тебе сильніш.
Коли ступаєш у вогнище - це не значить, що хтось тебе поборов.

Так. Мене можуть назвати поширювачкою феміністичних думок.
Хоча у мене є тільки крила і моє таємне ім'я.
Коли я розчісую коси, то відчуваю легкий димок.
Від цього запаху мені не вдається позбутись ніяк.

Докладніше

СТАРИЙ НОВИЙ РІК

Нелегко буває зважитися на правду.
Коли я бачу порожні вулиці - вони мене радують.
Коли я бачу людей - переважно, хочу втекти.
Єдине, що мене стримує - надія, що поміж ними - ти.

І ось я іду крізь натовп, озираючись крадькома.
Місто як місто, а зима як зима.
Конфетті і спагетті, пахощі м'ясного рагу.
Діти, що роблять янголів у брудному снігу.
Автомобілі, собаки, вивіски, що запалюються вночі.
Щоб голова не боліла - віншують засівачі.

Щедрик-щедрик, дайте вареник... і все таке.
А на небі різдвяна зірка входить в піке.
Їй уже не цікаво, чим закінчиться мандрівка царів.
Я просила тебе: гори ясніше. І ти горів.

 

 
Докладніше

СОН

ці триста граматичних рим

як триста воїнів-спартанців
як гуси що рятують Рим
і час зробившись молодим 
веде історію до танцю

якщо не можеш – не пиши
і не пиши якщо спромога
це Божий дар
але від Бога
ти відрікатись не спіши
хоч нелегка оця дорога
крізь попелища автошин

крізь хутори та мальовидла 
тонкі церковні вітражі
за кольоровим склом не видно
як з неба сиплються ножі
як на узліссі в безгомінні 
застигли олов’яні тіні 
неначе на хиткій межі

як з рук випурхують синиці
блакитнокрилі та прудкі
а ми поснули між рядків 
і все це нам напевно сниться

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info