Уляна Галич

Уляна Галич

ВЕСНА

Бачиш – я тут. Вгамовую цю весну.

Боляче, ніби хтось ножиком полоснув.

Ніби вогнем у п’яти. Піском в лице.
Кожен початок виявиться кінцем.

Кожна любов, що живе на спині в кита,
Знає: вона навиворіт – самота.

Кожна краплина в морі – чиясь сльоза.
Мертва троянда або жива лоза?

Визначить доля. Тільки вона – сліпа.
Наші портрети вивісять на стовпах.

Наш кримінал у тому, що ми – не вдвох,
посеред ночі темної, наче льох.

Посеред світу, сповненого людьми,
Більшість з яких, насправді, такі ж, як ми.

Докладніше

‪Казочка ‎за гештальт психологію‬

Жила собі на світі маленька Дівчинка. Її ніколи не вітали з Днем Валентина, 8-м березня, Днем матері, та навіть і з Днем народження рідко хто вітав (і то, переважно, френди на Фейсбуці).

А все тому, що Дівчинка була соціопаткою, і мала занадто мало друзів, не кажучи вже про коханого.
Втім, тут треба додати, що дівчинка вродою не відзначалась - а відзначалась гострим критичним мисленням і уїдливим почуттям гумору.
Що теж популярності серед протилежної статі не додавало.
Проте ніщо людське їй чужим не було, як не дивно.

Тож якось Дівчинка снідала корисними, позбавленими генномодифікованих організмів вівсяними пластівцями, і засумувала.
- Усі мої близькі подруги і знайомі вже повиходили заміж, дітей понароджували. Деякі однокласниці вже й розлучитися встигли. А деякі навіть двічі. А я досі навіть на екскурсію туди не з'їздила, заміж тобто.

І заплакала Дівчинка гіркими сльозами, заридала.

Докладніше

БАЛАДА ПРО ЧОЛОВІКА. Тарасові

Ніхто достоту не бачив цього дивного чоловіка,

з добрими очима і щедрими на ласку руками.
У нього була правда. Та вона була занадто велика.
Він тримав її за пазухою, неначе камінь.

Виношував у своєму нутрі, ніби матір – дитину,
намагався не говорити про неї занадто часто.
У нього була любов. Це вона спровадила його в домовину.
І в цьому було щось, віддалено подібне до щастя.

Докладніше

СЕСТРИЧКА

коли вона пролітатиме понад цими хащами й буєраками,

понад міськими нетрями і сміттєзвалищами,
всім тутешнім демонам для неї імен забракне
вони її називатимуть, як нікого не називали ще

вони будуть кликати її ніжно й улесливо,
говоритимуть:
– слухай, сестричко, залишайся з нами у цій пустелі,
а десь в долині соляне озеро простягатиме своє плесо
до її тендітного тіла – ставатиме їй замість постелі

Докладніше

Казочка про маленького копірайтера

Жив собі якось на світі один маленький копірайтер. У нього не було хрещеної феї, зате була банка чорної кави.
Взагалі, кава була кармічним напоєм маленького копірайтера - бо він регулярно заливав нею клавіатуру ноутбука, постільну білизну і власні... еее... ноги. 
Маленький копірайтер жив у затишній хатинці край морфологічного лісу.
А в сусідній печері мешкало чудовисько, яке вечорами лякало маленького копірайтера страшним ревінням. І було йому імення ТЗ. 
А харчувалося те чудисько виключно SEO-оптимізацією, хоча селяни з довколишніх околиць і зносили регулярно йому під поріг печери всіляких баранів, кіз, юних незайманок та іншу худобу.
І ось одного разу маленький копірайтер не витримав, підкрався до чудовиська, коли воно сьорбало водичку біля джерела непогамованого креативу, і убив його підступним ударом ззаду по унікальності.
А потім він відрубав йому голову, повіз у столицю і врешті-решт одружився з місцевою принцесою. І запровадив драконівські податки на прибуток від фрілансу. А усім, кого маленький копірайтер запідозрив у небажанні ділитися з державним апаратом, заблокували банківські картки.
Але то вже зовсім інша історія.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info