Уляна Галич

Уляна Галич

ТИХО

Фото Уляны Галич.

зима відступила тихо ніби скінчився її контракт 

шкіра землі ще така болюча – вона перехворіла на рак 
і від того вкрилася зморшками й передчасною сивиною
коли нікого немає поряд – вона говорить зі мною
її одужання триватиме довго – десь аж до квітня 
і ця печаль така невагома – така позасвітня

це усвідомлене воскресіння – поміж усіма де і коли 
пологові спазми вже почалися – води вже відійшли 
у теплих надрах планети пульсує живе ядро 
щодо усього іншого – доведеться взяти чиєсь ребро 
кілька гірчичних зерен й пригорщу глини
все довкола статичне і водночас – плинне

тож циклічність цієї правди – основа усіх основ 
усе що минає – завжди повертається – знов і знов 
ніщо не вмирає назовсім – смерть не доведено взагалі 
навіть часу немає – це добре видно на полотнах Далі 
всі теорії хибні всі годинники йдуть навспак 
зима відступила тихо доки ти спав

Докладніше

#мовчиуляномовчи #міфигеть

Думаю, ні для кого вже не секрет, що міф про легендарних #тридвістівиявився поганеньким анекдотом про дві з копійками))). І в принципі, розвінчувати тут нема чого - хіба сісти і посміятися самі з себе.

Уже сама по собі ця схема була геніальною, з багатьох причин - тож всілякі респекти її творцям і апологетам.
Але от коли сидиш і третій день ждеш законно гарантованого шматка з отих двох, - бо не менш міфічна структура під назвою Казначейство чомусь закрила рахунки - то ніби вже й не дуже смішно. І так - я розумію, що гроші не головне, було би здоров'я)))...

Докладніше

#файнемістотернопіль #атебе

АТБ якесь таке АТБ.

Відкрились. Зайшла.
Червоно-біло-синя гамма налаштовувала початково, але іноді кажеш собі - будь толерантною, Уляно.
Емблема над входом нагадує логотип відомого прального порошку, але це вже зовсім до справи не має стосунку.
Внутрішнє наповнення дивує убогістю.
Три полиці, забиті пачками кам.яної солі. Солі, Карле, у страхолюдських паперових пачках "привіт_з_срср".
Під табличкою "тільки свіжі фрукти" - банани, почорнілі від сорому й ганьби.
І на завершення.
Персонал абсолютно російськомовний. Треба віддати належне, дівчинка на касі імітувала спроби розбавити свою російську кількома слівцями з державної.
Ну таке. Горе-горенько.
Лідер народної довіри, чи там як...

Фото Уляны Галич.

 

 

 

Докладніше

ЖІНКИ, ЩО З ТОБОЮ СПАЛИ

жінки, що з тобою спали, давно пішли 
у сутінки, в передзим'я, в уривки тиші.
аби володіти пам'яттю, рахувати тижні,
дошукуватись до правди крізь шар золи.

аби повертатись – іноді – уві сні.
вони як сама історія – злі й обачні.
ти їх не любив, а якщо й любив – одначе
нікотра із них не народить тобі синів.

нікотра із них не ждатиме – крізь війну,
крізь холод зими і безлюддя нічних погостів.
ти сам постелив, тож лягай у порожню постіль,
що водами ночі дрейфує у далину.

Докладніше

ХИЖАКИ

хижаки виживають у світі, де травоїдні – скрізь.
вони повертаються майже зломлені зі снігового полону.
дістають зі схованок маузери й дідівські кріси,
фарбують багряним білі полотна.

очікують темних видив, смакують м’ясом корів.
спробуй-но, засуди їх. звинувать у вбивстві.
ти не знаєш нічого про тих, хто смертю перехворів.
душі їх безнадійно вистигли.

серця їх пульсують в один-однісінький такт.
кров їхня – придивись – на твоїх долонях.
ти думаєш, що можеш змінитись, але це не так,
доню.

хижаки – не поганці. така їх внутрішня суть – 
їх кличуть звуки побоїща і запах мертвої плоті.
не заплющуй очей. дивись уважно – чи не твого несуть, 
одного із отих заколотників?

прислухайся – то земля співає жалобний гімн,
мимохіть піднімає чарку за своїх покійних героїв.
ти була зі мною. а я – залишалась в нім.
тепер нас троє.

але втім, це весна довкола. це скреслий лід на ставку.
це довготривала бесіда на вичахлому попелищі.
ти знала – він любить мене – таку погану,божевільну таку.
ніч поступово минає. небо ближчає.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info