Дід Свирид

Дід Свирид

Обзор 19 січня 2017

did s

Доброго ранку, громадяни моржі, їм сочуствующі і над ними насміхающіся. З Водохрещею вас, будьте мені всі здорові!

Дід понімає, шо Йордан правильніше празнувать в Йорданії. На Красному морі. Або на Мертвому. Но за нєіменієм поряд теплих водойм, дєдушка утром вийшов роздітий надвір і перехрестившись вилив на себе відро крижаної води. А потом ще одне, і ще одне. Бачили би ви морди котів, які нєдоумйонно виглядували з котєльної і дивилися на мокрого діда з удівлєнієм переходящим в іспуг. Кажеться, їхня впевненість в дідовому здравомислії сьогодні существенно пошатнулася.

І лише мій пес радісно гавкав та заважав обтиратися – діда він любить всігда і безоговорочно. Хотя, може просто привик, бо бачить подобну процедуру майже щоранку. Тому, єслі ви надумали сьогодні пірнати в ополонку, но до того не загартовувалися протягом тривалого часу, то лучше того не робіть. Бо то буде безвідповідальна авантюра, а здоров’я дорожче.

Ну а зараз, наливаємо собі гарячого чаю, або смачної кави і зручно вмощуємося в теплих кріслах та дивимося, шо вам тут дід понаписував.

Завтра в Хуйлостані великий празник, хуйлостанці подошли до цього празніка со слєзами на глазах і с сєдіною на висках. Етот дєнь вони приближали, как моглі - ето день інаугурації презідєнта США Дональда Фредовича Трампа. Правда, могли вони нємногоє, можно сказать нічого не могли. Бо коли вільні люди вибирають собі найомного менеджера, то мнєнія зарубежних холопів не спрашують.

Тєм нє менєє, Хуйло вже й сам пошов на поводу в мірової преси і наївно повірив, шо допоміг Трампу ізбратися на должность презідєнта США. І тепер тихо й терпляче, як і положено холопу у барського крильця, жде від баріна Трампа заслужену копеєчку на чай.

Докладніше

За результатами вчорашнього спілкування...

did s

За результатами вчорашнього спілкування в коментах під мовним постом щиро дякую усім, хто знайшов час та бажання висловити свою думку. Безвідносно до того, якою саме була та думка.

Дякую тим, хто виразив свою солідарність із позицією діда, дякую і опонентам. Із деяким здивуванням та задоволенням відзначу, що відвертого хамства в ході полеміки не було (принаймні, я не бачив), хоча позиції висловлювалися часом у дуже агресивній формі.

Дід знав, що після публікації подібного посту розпочнеться армагеддон, але пішов на це свідомо. І спеціально викроїв кілька годин часу, щоб взяти участь в очікуваному диспуті. Бо болючі питання потрібно проговорювати. А не ховати в собі і обсмоктувати виключно в середовищі однодумців.

Фейсбучний формат, на жаль, не надто пристосований до ведення полеміки, мені часом було дуже складно одночасно дискутувати з кількома десятками опонентів, але я старався, як міг. Вибачайте, кому не встиг відповісти, або ваш “коментар на коментар на коментар” загубився у валі коментарів від решти дописувачів.

В якийсь момент я навіть подумав чи не обрати двох-трьох найсильніших опонентів, з якими і провести показовий диспут, але так, щоб глядачі не могли втручатися в хід полеміки. А при бажанні коментували той диспут в якійсь окремій гілці. Це звісно фантазія, бо у фейсбуці не так легко це зробити технічно, та й щодо обрання опонентів завжди знайдуться такі, які скажуть, що дід вибрав собі завідомо слабких спаринг-партнерів. Хоча це не так, ніяких питань, аргументів чи контраргументів я не боюся і лише радію, коли бачу сильного і розумного противника.

Докладніше

Раніше дід думав, що давати інтерв’ю...

did s

Раніше дід думав, що давати інтерв’ю це сложна і малоприємна процедура, коли сидять двоє – інтерв’юер та інтерв’юіруваний – і поочерьодно напряжонно умнічають. Но все залежить від того, хто бере те інтерв’ю.

Перед Новим Роком дід попав у професійні руки Алексей Батурин, которий трудиться в журналі “Фокус”, і я вам скажу, що розговорив він діда добряче. Але фактично, то було кілька годин приємного спілкування з розумною і хорошою людиною, за що я Олексію щиро вдячний. Тим паче, що тему він запропонував для мене особисто важливу: як дід дійшов до такої жизні, шо сів писати “Історію України”.

Дід набалакавшись поїхав собі готуватися до Нового Року, а Олексій, як і належить професіоналу, з моєї балаканини зробив велике інтерв’ю. Першу частину якого, кому цікаво, можна почитати отут.

P.S. Боюся лише, друзі, що в січні тираж другого тому все ще лежатиме в типографії. Тому скоріше за все книга побачить світ лише у лютому, а про точну дату я обов’язково повідомлю. Вже вибачайте, за постійні перенесення цієї дати, але життя штука не завжди передбачувана. І постійно вносить в наші плани свої корективи. Боротися з тими корективами не завжди можливо, доводиться покладатися на українську спокійну впертість. От чого-чого, а цього добра в діда предостаточно :)

Докладніше

О! Добрався мовний срач і до діда.

did s

В коментах до попереднього посту висловлюється критика, що інтерв’ю діда журналу “Фокус” дано російською мовою. Тож я маю дати деякі пояснення щодо своєї позиції і по мовному питанню.

1. Дід шанувальник української мови, якою вільно володіє і користується нею в реальному житті, на роботі і в побуті. Ніякого геройства тут нема, просто так склалося життя.

2. Водночас дід вільно володіє і російською мовою (теж так життя склалося) та НЕ вважає російськомовних українців ворогами України. Українці всі, хто вважає Україну своєю батьківщиною та відчуває свою причетність до її історичної долі. При цьому не має значення національність, колір шкіри, віросповідання чи мова переважного спілкування людини.

3. Розкол України за мовною ознакою – заповітна мрія Хуйла.

4. Примусове насадження мови ЗАВЖДИ має зворотній ефект. Хто не вірить – поцікавтеся результатами насильницької румунізації, мадяризації, полонізації. Примусити людей вивчити мову з-під палиці можна. Любити її – ні! Навпаки – такі способи ЗАВЖДИ викликали ненависть до, відповідно, румун, угорців, поляків тощо. Або хоча б згадайте гашекового Швейка – як чехи ставилися до німців. Чудово при тому володіючи німецькою.

Докладніше

Обзор 11 січня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Ітак, шо нам сьогодні цікавого принесли у дзьобах соколи міжнародної журналістики? А принесли вони нам такоє, від чого маститі сценаристи Голівуду, які спеціалізіруються на шпійонських детективах, масово впадають у творчу депресію, понімаючи, що плоди їхньої фантазії просто дитячий вереск в порівнянні з реальними собитіями сьогодення. Січас на наших з вами очах реальне життя дає такий мастєр-клас по мистецтву детективних сюжетів, до яких создатєлям нєкогда непоганого серіалу “Шерлок” ніколи не дотягнутися.

Таким образом, жизнь ввергає світовий кінематограф у кризу, зато дарує нам чимало сюжетів для гімнастики ума, чим ми з вами зараз і займемося. Всі готові? Каву заварили? От молодці! Приступаєм.

Ще один з героїв української клясики Микола Гнатович, просторікуючи в холодку про американський імперіалізм, утверждав, шо “в них разведка дуже харашо работає”. І ми бачимо як американська разведка, виконуючи мудрі настанови Леся Подерв’янського, развернула таку бурну дєятєльность, шо многі современні політіки вже і в туалєт бояться ходити, подозревая віздє глазок відеокамери, чи харашо замаскірований мікрофон. Так, бідолашні й терплять, а ми часто удівляємся, чого це в політиків пики такі напряжонні.

Сначала, як ми бачили, американські спецслужби практично перед фінішною чертою президентських виборів поставили Хіларі Клінтон елегантну подножку. Буквально за два дні до виборів опублікували якийсь дурний компромат, будто Хіларі не вміє пользуваться електронкою, американці презрітєльно улюлюкнули, і Хіларі красіво гепнулася перед самим фінішем, пропустивши вперед Трампа.

Но Трамп рано обрадувався. Ті ж самі спецслужби, войдя во вкус, начали видавати свіжоізбраному Дональду Фредовичу порції отрезвляющих звіздюлін, цель яких поставить нового презідєнта в стойло і заставить його чемно служити світлим ідеалам американського імперіалізму.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info