Дід Свирид

Дід Свирид

Поставив дід над собою слєдственний експеримент...

did s

Поставив дід над собою слєдственний експеримент. І представив, шо живу я ото в Білорусі і треба вивчити білоруську.

Інформаційні сайти білоруською чогось не пошли, офіційні сайти хіба шо посміяться, но ситуація кардинально змінилася, коли дід випадково надибав на “Песню пра Раланда”. У блискучому перекладі сучасного білоруського літературознавця й перекладача Зміцера Коласа.

Дєдушка проковтнув ту “Песнь” на одному диханні, знаменитий твір заграв свіжими барвами і я впевнився – білоруська мова прекрасна. Якщо сам автор тексту її любить.

Сем год наш Карл, вялікі імператар,
Вядзе вайну ў Гішпаніі зацята.
Скарыў ён горны край увесь да мора:
Не ўстояў перад ім ніводзін горад,
Ніводзін замак, палі ўсе муры,
І толькі ў Сарагосе на гары
Кароль Марсыль трымае абарону.
Ён служыць Магамету й Апалону:
Не ўнікне нехрысць кары і праклёну!..

В общем, все ясно, читати треба хороші тексти, а не всяку фігню. Добре би ще знайти Мажейків переклад «Прыгод бравага ваяка Швейка». Уявляю собі, як вояк Швейк розказує свої бувальщини білоруською 

P.S. Хотів було подивитися ще якесь хороше білоруське кіно, але всезнаючий Гугел видав фразу: “Беларускае кіно — як суслік: яно ёсць, але мы яго не бачым. Чаму?”

Докладніше

Обзор 19 січня 2017

did s

Доброго ранку, громадяни моржі, їм сочуствующі і над ними насміхающіся. З Водохрещею вас, будьте мені всі здорові!

Дід понімає, шо Йордан правильніше празнувать в Йорданії. На Красному морі. Або на Мертвому. Но за нєіменієм поряд теплих водойм, дєдушка утром вийшов роздітий надвір і перехрестившись вилив на себе відро крижаної води. А потом ще одне, і ще одне. Бачили би ви морди котів, які нєдоумйонно виглядували з котєльної і дивилися на мокрого діда з удівлєнієм переходящим в іспуг. Кажеться, їхня впевненість в дідовому здравомислії сьогодні существенно пошатнулася.

І лише мій пес радісно гавкав та заважав обтиратися – діда він любить всігда і безоговорочно. Хотя, може просто привик, бо бачить подобну процедуру майже щоранку. Тому, єслі ви надумали сьогодні пірнати в ополонку, но до того не загартовувалися протягом тривалого часу, то лучше того не робіть. Бо то буде безвідповідальна авантюра, а здоров’я дорожче.

Ну а зараз, наливаємо собі гарячого чаю, або смачної кави і зручно вмощуємося в теплих кріслах та дивимося, шо вам тут дід понаписував.

Завтра в Хуйлостані великий празник, хуйлостанці подошли до цього празніка со слєзами на глазах і с сєдіною на висках. Етот дєнь вони приближали, как моглі - ето день інаугурації презідєнта США Дональда Фредовича Трампа. Правда, могли вони нємногоє, можно сказать нічого не могли. Бо коли вільні люди вибирають собі найомного менеджера, то мнєнія зарубежних холопів не спрашують.

Тєм нє менєє, Хуйло вже й сам пошов на поводу в мірової преси і наївно повірив, шо допоміг Трампу ізбратися на должность презідєнта США. І тепер тихо й терпляче, як і положено холопу у барського крильця, жде від баріна Трампа заслужену копеєчку на чай.

Докладніше

За результатами вчорашнього спілкування...

did s

За результатами вчорашнього спілкування в коментах під мовним постом щиро дякую усім, хто знайшов час та бажання висловити свою думку. Безвідносно до того, якою саме була та думка.

Дякую тим, хто виразив свою солідарність із позицією діда, дякую і опонентам. Із деяким здивуванням та задоволенням відзначу, що відвертого хамства в ході полеміки не було (принаймні, я не бачив), хоча позиції висловлювалися часом у дуже агресивній формі.

Дід знав, що після публікації подібного посту розпочнеться армагеддон, але пішов на це свідомо. І спеціально викроїв кілька годин часу, щоб взяти участь в очікуваному диспуті. Бо болючі питання потрібно проговорювати. А не ховати в собі і обсмоктувати виключно в середовищі однодумців.

Фейсбучний формат, на жаль, не надто пристосований до ведення полеміки, мені часом було дуже складно одночасно дискутувати з кількома десятками опонентів, але я старався, як міг. Вибачайте, кому не встиг відповісти, або ваш “коментар на коментар на коментар” загубився у валі коментарів від решти дописувачів.

В якийсь момент я навіть подумав чи не обрати двох-трьох найсильніших опонентів, з якими і провести показовий диспут, але так, щоб глядачі не могли втручатися в хід полеміки. А при бажанні коментували той диспут в якійсь окремій гілці. Це звісно фантазія, бо у фейсбуці не так легко це зробити технічно, та й щодо обрання опонентів завжди знайдуться такі, які скажуть, що дід вибрав собі завідомо слабких спаринг-партнерів. Хоча це не так, ніяких питань, аргументів чи контраргументів я не боюся і лише радію, коли бачу сильного і розумного противника.

Докладніше

Раніше дід думав, що давати інтерв’ю...

did s

Раніше дід думав, що давати інтерв’ю це сложна і малоприємна процедура, коли сидять двоє – інтерв’юер та інтерв’юіруваний – і поочерьодно напряжонно умнічають. Но все залежить від того, хто бере те інтерв’ю.

Перед Новим Роком дід попав у професійні руки Алексей Батурин, которий трудиться в журналі “Фокус”, і я вам скажу, що розговорив він діда добряче. Але фактично, то було кілька годин приємного спілкування з розумною і хорошою людиною, за що я Олексію щиро вдячний. Тим паче, що тему він запропонував для мене особисто важливу: як дід дійшов до такої жизні, шо сів писати “Історію України”.

Дід набалакавшись поїхав собі готуватися до Нового Року, а Олексій, як і належить професіоналу, з моєї балаканини зробив велике інтерв’ю. Першу частину якого, кому цікаво, можна почитати отут.

P.S. Боюся лише, друзі, що в січні тираж другого тому все ще лежатиме в типографії. Тому скоріше за все книга побачить світ лише у лютому, а про точну дату я обов’язково повідомлю. Вже вибачайте, за постійні перенесення цієї дати, але життя штука не завжди передбачувана. І постійно вносить в наші плани свої корективи. Боротися з тими корективами не завжди можливо, доводиться покладатися на українську спокійну впертість. От чого-чого, а цього добра в діда предостаточно :)

Докладніше

О! Добрався мовний срач і до діда.

did s

В коментах до попереднього посту висловлюється критика, що інтерв’ю діда журналу “Фокус” дано російською мовою. Тож я маю дати деякі пояснення щодо своєї позиції і по мовному питанню.

1. Дід шанувальник української мови, якою вільно володіє і користується нею в реальному житті, на роботі і в побуті. Ніякого геройства тут нема, просто так склалося життя.

2. Водночас дід вільно володіє і російською мовою (теж так життя склалося) та НЕ вважає російськомовних українців ворогами України. Українці всі, хто вважає Україну своєю батьківщиною та відчуває свою причетність до її історичної долі. При цьому не має значення національність, колір шкіри, віросповідання чи мова переважного спілкування людини.

3. Розкол України за мовною ознакою – заповітна мрія Хуйла.

4. Примусове насадження мови ЗАВЖДИ має зворотній ефект. Хто не вірить – поцікавтеся результатами насильницької румунізації, мадяризації, полонізації. Примусити людей вивчити мову з-під палиці можна. Любити її – ні! Навпаки – такі способи ЗАВЖДИ викликали ненависть до, відповідно, румун, угорців, поляків тощо. Або хоча б згадайте гашекового Швейка – як чехи ставилися до німців. Чудово при тому володіючи німецькою.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info