Татуся Бо

Татуся Бо

Як стать маньяком за 30 хвилин?

tb1

- обнаружить заборгованість по Київенерго (злоєбучому), і якісь лєві показання якогось лєвого лічильника.
- Підняти історію платежів за останні півтора роки.
-Зрозуміти шо заборгованості в принципі нізвідки взятися.
- спробувати написати їм про це на сайті 
- ніхера не найти на тому злоєбучому сайті.
- Спробувати додзвонитися.
- через 20 хвилин очкування на лінії , почути короткі гудки.
Всьо, ви маньяк, беріть сокиру і йдіть до київенерго.
Докладніше

Пишу статтю про одну художницю...

tb1

Пишу статтю про одну художницю, на картини якої не можу дивития без сліз і сміху - отака от ціла буря емоцій.
Начитуюсь матеріалом, хто шо коли про неї писав, казав, розказував, може я щось упустила...
Шо вам сказать... Страдованіє треба нам возвести в культ і узаконить державним святом, бажано навесні, бо це пиздець. Кожна, без перебільшення, кожна стаття, замітка, оповідка, біографічна довідка, публікація мистецтвознавця починається з того, шо як була та художниця маленька то сильно заболіла і потом почала малювати - і все таке через призму страшенних страждань, і всякого такого тіпа "і шоб не плакать я сміялась". Ну йопересете, типу нормальна щаслива людина не може бути талановита. 
І підозрюю, що якби якийсь щасливий художник, який прожив вісьоле життя наповнене подіями, помер, то про нього б тоже понаписували б до хера всякої стражденної хуєти тіпа "поніс страшенну втрату, коли йому було 7 год, то в нього помер хомячок". А єслі б не найшлося жодного стражденного факту, то вичеркнули б його зовсім з художників, бо настоящий митець, судячи зі статей і підручників, должен страдать, страшно і невиносімо, а єслі не страда, то не митець.
Колєги, прекращайте, га?
Докладніше

Кривий Ріг наостанок вразив)))...

tb1

Сідаю в таксі, а там дядько такий колоритний.
"Я вас щас так гарно повезу, бистро і чотко, ось побачите". Їхали, всю дорогу аж мліла, радіо з нормальними піснями, розмови про життя хороші 
Доїхали, розраховуюсь, даю трохи зверху і кажу, за те що гарно довезли і за вашу мову.
Повертвється та як засміється, " а по якому мені балакать, я ж з Полтавщини, з Пирятина, триццять пять год тут, а так і не навчився ото".
"Так я з Оржиччини".
" А в Лазірках була?"
"Та канєшно ж"
Віддає гроші назад і каже, "я з земляків не возьму. Як будете там, кланяйтесь і Пирятину, і Березовій Рудці моїй".
Докладніше

Шоб отстрочить нєізбєжний обморок...

tb1

Шоб отстрочить нєізбєжний обморок од удушья, втгадую історії про надухану попутчіцу.
Одна начинається так - вона гангстерша, іде грабить банк, но помиляється дверима і вривається в магазін "французскіє духі на разлів", розстроєно кричить, " ну йобаний насос" і начинає крушить усі ті бутильки тіпа французького парфюма. Все бризкає і тече на неї. Тоді вона рішає біжать із Роковатої, пригає в перший попавшийся поїзд.
Історія друга. Вона обична студєнтка, іде поночі на поїзд і шоб на неї не напаів кровожадний Роковатський маньяк, вона рішила набризкаться старим бабушкіним одікалоном з нотками мірта і ладана.
Історія третя, вона сама маньячка. Вбиває людей підступно обілієм духов із нотами ладана і піздєца.
Докладніше

Сьогодні тут тепло і було сонячно

tb1

Сіла в маршрутку. Кажу, "зупиніть будь ласка на наступній зупинці" - оніміла вся маршрутка.
Питаю у лікаря, чи варто пацієнтці переробити аналіз сечі, лікар на слові "сеча" впала в прострацію з тією ж німотою.
В магазині, "Пані, зважте будь ласка 100 грамів кураги", пані зблідла і теж оніміла.
В іншому магазині перепитала, чи працює термінал, касир істерично скочила і зі словами, " я сєйчас позову менеджера" втекла.
Двоє мужчин говорять під балконом, "Дєня, я атвєчаю, в етом горадє, єщьо нікто на чєстних бабках не поднялся, пашол работать, іщі что спіздіть, а то как лох".
Чарівний світ робітничих мікрорайонів.
Треба буде частіше сюди їздити
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info