Татуся Бо

Татуся Бо

От є такі концерти...

tb1

От є такі концерти, таких людей, шо даже в друзів перепитувать не треба, чи йдуть. Ми просто кажемо, "побачимся у Соні, двадцятого". Бо це не просто концерт, це зустріч, це спілкування, це коли на вході розумієш, що ти тут свій для всіх. Це коли всі пісні про тебе. Коли після концерту вмикають світло, а всі ще довго не хочуть звідти йти.
Вобщим, побачимся 20 жовтня у Соні))))

Фото Татуси Бо.
Докладніше

Представте собі...

tb1

Стрічаються якось на просторах необятного інтернету випускниці благословеннєйшого філфаку, берегині слова, сподвижники зменшувально-пестливого суфіксу. Ну і сидять вони там житєйські діла на суржі богомєрзкому обсуждають. І от туда в ту клоаку человєчєских нещасть вривається в білому пальті наопашки їхня викладачка по плеканню мови пильно й неустанно і посеред обсуждєнія скидок і завоза в хумані начинає розмахувать томіком Пономаріва. 
Ох шо там началося, ох шо там пашло, ох там і махач, другу годину, втираю сльози і тамую гикавку від ржачу. Такої філіґранної і методичної роздачі я вже не бачила давно.
Вобщим політь бур'ян і всьо такоє.

Докладніше

Ну і одеські спогади

tb1

Вечір. Ланжерон.
Турботлива мадам питається когось за нашими спинами.
- синок, ти нє голодєн.
У відповідь таким басом:
- нєт мама, я нєдавно покушал.
- а пісять не хочешь?
- ой, мама, я нє так много кушал, шоб так часто пісять.

Він. Йому так за триццять, шо майже під сорок, його мама і бабуся. Грають в карти проти вітру. 
Мама:
- поправь шапку, а то опять какой-то геморой надуєт.
Він: 
- мама, а бабушка мухлюєт.
Бабушка:
- ой, синок, єслі би я мухлєвала, ти би щас как мінімум в Каннах сдавал.

Докладніше

І про Одесу

tb1

Якось мені важко писати, коли думка думку доганяє, в душі все кипить, і все нові і нові враження. Тому вчора повернулись з Одеси, сьогодні пишу.
Це не секрет, що я трохи боялася їхати в Одесу, якось дивно їхати в Одесу і зі своїми жартами)), але ця подорож якось змінила мене і збагатила людьми, зустрічами, щирістю, словами, поглядами і історіями.
Якщо коротко, то Одеса - це неймовірні люди, які за першою пропозицією допомогти пораненим, що прибули в одеський госпіталь саме в пятницю, легко діляться своїм добром і збирають суму понад 6 тисяч гривень.
Повний звіт за зібраними коштами тут: https://www.facebook.com/permalink.php…
Моїй вдячності людям, які сиділи в залі, підходили обійматися і говорити немає меж. Саме ви відкрили для мене нову Одесу, українську, щиру, добру, веселу і сповнену любові.
І коротко про місце зустрічі Underpub - фантастичний колектив, порадять де магнітіки купити диким і здичавілим туристам. І допоможуть з вибором.
Реальний діалог:
- А шо це у вас за коньяк "фірмовий"?
- Ой це у нас такий шмурдячок, от якого голова не болить. Од нього сначала харашо, потом іще лучше, а на утро не погано і хочеться ще)
Вобщим дякую Олена Добровольська за запрошення, Zoya Kazanzhy за вечірні хороші історії. Одеса і справді це коли сначала харашо, потім іще лучше, а на ранок хочеться ще.
Я вже скучаю.
ПС: Женщина Надєжда після феєричного виступу з роззуванням на сцені встигла покупатися в морі. А сьодні нарекла себе принцесою Одеською і вимагає повернення.
Докладніше

Я за сьогоднішній день...

tb1

Я за сьогоднішній день відростила такий дзен, що ним сваї забивати можна.
Стільки матюків подумати, передумати і не написати - це для мене майже героїчний вчинок. 
Бо в клаву тицяти, воно завжди просто, а от взяти і затамувати всі оті ідіомочки шо вже висілися на кінчики пальців - оце, я вам скажу, тяжело.
Тому постів з "заїбав/ла/ло/ли" не буде, я ж мощна женщина. Тіки нагадаю, пока ви тут рубітєсь, сретесь, стаєте експертами по діванним експертам за поребриком сидить безумовне хуйло і тішиться, тішиться кожним нашим срачем, який плодить ворогів серед друзів.
Мій уклін всім хто став до допомоги знову і знову. І моя вдячність всім хто зміг принаймні промовчати.
В нагоді стає ше майданівська мудрість, коли хочеться написати пост ...фільства, ...фобства, розпачу, завжди краще запитати у волонтерів чим можна помогти.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info