Татуся Бо

Татуся Бо

Хто я? Кто здєсь? і авдруг

 

Іноді коли я відверто зайобуюсь від того шо роблю щодня я уявляю себе в іншій професії. Ну от думаю, класно було б бути мазальницею тортів…

Приходиш на роботу, а там рай – стоїть перед тобою величезна бадєїще з любимим кремом огоньок, і ти його отак багатєнно – херас ь і намазуєш. Много намазуєш! Лишки облизать можна. Класна робота, аби потом в п’ятницю не вернуло від того огонька, а в остальном – дзен. Правда потом я таки познайомилась із однією мазальницею і вона мені сказала одну отвратітєльну вєщь, шо насправді – після сотого намазаного коржа однаковісінько шо ти мастиш – тортік кремом огоньок, чи підошву гамном. Ну то таке.

Докладніше

Я художнік... вголос

Недавно читала  я за добре діло на Оболонській набережній. Рядом прогулювались корнети Оболонські в трєніках і дами з такими губами, шо я думала всірйоз - то шо показують на рагулях то фотошоп - оказалось - нє. Як ви можете понять в такій обстановці мона було читать тіки "Художніка" - слухайте і понімайте.

Снімав оператор трєзвий Руслан Горовий.

Отут дєвочки задумайтесь, чи часто вас отак на вулиці ізвєстні пісатєлі снімають?

Володя Регеша - іще раз дякую за такий день!

Докладніше

Антологія будуна. Пільмєні

Моєму ученіку і даже соратніку Женьці посвящаїться))) Я знаю шо ти мене читаєш. Надіюсь жизнь у тебе весела і щаслива. Але це ще не значить шо Женька герой цієї історії ілі даже персонаж. Женька тут може даже ні прі чом, а може і прі чом, а може він просто рядом проходив, хто зна, мене там он вобще не було)))

Для того шоб прийшов будун своєй страшной сєрой поступю із страшними запахами, не обізатільно пить водку, жерти черпаками вино чи херачить пиво літрами. Достаточно зустріть харошу компанію, яка каже кодову фразу "Ви такі прікольні, пішли з нами". Воно б канєшно юним дамам насторожиться, взмахнуть рєсніцами і заорать дурним голосом "Да как ви смєєтє? Да я вам шо?". Але істінні лєді так не поступають, істінні лєді сначала оценюють в скільки прийомів мона отправить приглашающіх в нокаут, потом прощитують маршрут і точки отступа і кажуть "Та ми не пєм"....

Докладніше

Мать моя на Планєтє

З батьками мені в деякому сенсі повезло.

Ну по-перше повезло, шо вони були обоє у нас із братом, а по-друге повезло, шо попри повну комунізованість тата вони лишалися чоткими і незакомплексованими людьми. 

Мать моя наприклад шаленіла від техніки і різних механізмів. От приносить тато додому міксер, а мать його пита:

- а дрєлі не було?

І далі починає превращать міксєр в дрель, потому шо "кому вони нужні ті торти, а от хароша дрель в хазяйстві вєщ необходіма. Нею можна коє-шо засверлить, а коє-кому і нєрви попортить. Тато добре знався на разних домашніх справах, міг даже тілівізор справити, але як і всі чоловіки довго розкачувався. От зламалася розетка і мама каже "Славік зроби", а тато дивицця на те все і каже, "тут не все так просто". Ну через пару днів поки тато обдумує план справляння розетки, мать моя бере ніж, ізолєнту і все справляє.

Докладніше

Хачапурі по завєтам тьоті Гели

Колись я жила в місті маленьких мрій. Там воно якось так получилося, що задовго до того як я вилізла з поїзда Гребінка-Полтава, поблизу того міста жив грузинський Шевченко - Давид Гурамішвілі. Казали хароший був, скромний, чесний і хазяйновитий. І отак він помер, поховали його і довге времня ніхто й не догадувався шо то воно за Людина лежить в нашій землі. Аж поки якийсь дотошний науковець історик не докопався до всієї цієї історії. Ну і панєслась.

Тепер те місто іноді перетворюється на філіал Грузії в Україні. Там єсть ціла вулиця яка місцевими кличеться "Гурамік" і кладбіще імені цього Давида (я біля нього жила) і даже єсть цілий музей де скрізь лежать Давітіані, і портрети Давидові. Колись Парцхаладзе даже зробив там ремонта красівого, шоб не стидно було там прінімать соотєчєственніків. Ну ми щас не о том. Ми про хачапурі і грузінську кухню.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info