Татуся Бо

Татуся Бо

- здрастуйте...

tb1

- здрастуйте.
- здрастуйте.
- у вас є спокій?
- від чого?
- та від усього, 
Від весни і від злості,
Щоб не тремтіли кості,
Щоб не кричалося мовчки,
Щоб спалося, дуже хочу,
Щоб друзі не билися,
Щоб вороги мовчали.
В вас є? Куди ви пропали.
Для розуміння суспільних вимог.
І трошки для тихого вечора вдвох.
- Ось, по 5 крапель до і після їди 
І стежте за дозуванням, щоб не сталось біди.
Нині ж усяке буває, один он віагрою бабу зі світу звів. Читали?
Вєсті пишуть і трохи іще комсомолка.
Вчора сусідка знайшла під ковриком голку...
- бувайте, я йду, а ви не болійте, 
Хтось має зберігати чистоту, спокій і совість.
- та да.

Докладніше

Колись як була я малою...

tb1

Колись як була я малою, ми грали в якихсь соловїв розбійників, чи в санітарок, чи в партизанів, та я так мчала, що нахромилася на забор і розпанахала глибоко і сильно собі кульшу. Кровяха цибенить а я ничками мчу в травмпункт і плачу бо влетить за порвані колготи.
Тьотя Маша глянула, зойкнула " та тобі ж тут шить нада", а я прохлюпала "не нада, лучче колготки зашийте".
На колготах шить уже не було чого, хіба торбу для цибулі. 
З розпанаханою ногою я ховалася тиждень, ходила обробляти рану і брехала, шо мама знає, колготки ми сховали в партизанській ничці в подвалі.
І от мама побачила на нозі під штаньми пов'язку і почалоооося. " стойтамідисюди". Було і про то шо " якби ти вбилася я б тебе вбила".
Ніхто не бив але кричали сильно усі разом і по черзі. Главне шо про колготки ніхто і не згадав. 
Так завжди було - вигрібала зверху. 
Коли я почала обдумувати своє мамство і вибудовувати мільйон категорій "от я ніколи" , то пункт "не орать і не погрожувать за травму" був чи не найпершим, мабуть десь після карточок домана, і харчуванням з броколі.
Коли Надя вперше впала і розбила собі коліно, я так орала в себе і на себе, мовчки і страшно, шо поки її донесла додому і заспокоїла в мене пропав голос.
А якось я себе зловила на тому що реву разом з нею і кажу, "мона було зразу і лоб розвалить. Нє?".
Тобто пролізло таки воно оте пророщене радянською системою виховання.
Сьогодні мені не відкривали на дзвінок в домофон... Довго. Шлях в чотири поверхи був мов на еверест. Відкрила двері і нашипіла на всіх, навіть на рибок.
Тепер зі мною ніхто не говорить, і навіть меченосець Мортіра.

Докладніше

Дитячомамське

tb1

- Таня, а давай придумаєм казку.
Чомусь останнім часом я у неї Таня, Танічка, Танюся.
- давай, про що?
- не про що, а для чого. От є ж казочка щоб спати, є казочка щоб їсти, є казочка щоб не сваритися.
В цьому щось є. Цікаво було б розглянути літературу через питання "для чого?".
- давай придумаєм казочку щоб пальчик одужав.
- починай.
Люблю відпускати її фантазію.
- жило маленьке драконенятко. Якось воно гризло пальчика. Дракончики люблять гртзти пальчики, а зубки не чистили. Так, Таня?
- так. І що далі? 
- ну і вкусило воно себе за пальчик, а зубки ж нечищені, там брудні мікробища живуть. І пішли мікроби на пальчик. А потім прилетіли феї на бетеері. Тепер ти, Танічка....
Сижу вигадую пригоди брудних мікробів і феї на бетеері)))
#ЖилобулособіБуло
#ІбулауБулаБула

Докладніше

Моя знайома, обираючи собі одяг вранці...

tb1

Моя знайома, обираючи собі одяг вранці увесь час переймалася, тим як на неї подивиться сусідка з третього, начальник, кондуктор в тролейбусі, мама, подружка, і іще оте стерво касирка в Форі.
Це було настільки невиносімо наблюдать, шо колись я у неї попитала, "а кубинський мішок у тебе є?" Вона була з Лебедина і не знала, що таке кубинський мішок.
Тому кожного разу страждала, і поставала в очах касирки "сучкою довгоногою", в очах начальника " випендрьожницею", в очах женщіни з третього стабільно "проституткою", і тільки кондуктору на неї було начхать, " єсть білєтік? Всі обілєчени? Хто не плотить, той ходе пішки".
В квартирі напроти жила Ірка, ніби нічого незвичного, проте викликала масу інтересу у всіх, "нє ну представляєте, їй сорок, а вона в риже покрасилась. Нет, не рубін і не мкхагон, а настояще риже. Драсті Ірочка, ти как всєгда красавіца" і довгий погляд у слід. На неї дивилися старі і немічні, молоді і зовсім діти, усі хотіли мати зелену хустинку, як унеї, червоні черевички, смішну шапку схожу на панду, піжаму у вигляді покемону. Мабуть тому що Ірці було начхать, як дивляться на неї, вона сама дивилася і бачиша себе.
А та знайома зараз репостить дебільні новини і переймається тим, як нас бачать крізь мельдонієвий туман. Не думала, що це іще когось цікавить 
Ех піду відберу шось вкусніньке в горобців.

Докладніше

Я зараз перепросити хочу у наших пожежників

tb1

Знаєте, коли постили всі календарі з брутальними австралійськими та Нью-Йоркськими вогнеборцями, ми трохи підсміювалися з наших у великих куртках, іноді невисокого зросту, іноді з чималим пузцем. 
Вчора я побачила їхню роботу. Худрлявий і невисокий молодий хлопчина вихопив величезну котушку (рукав), мов пушину бігом відніс на місце з'єднання, за секунду підключив, а за кілька секунд уже заливали палаючий балкон. 
Мужчина високий і з тим же пузцем, фактично на ходу вистрибнув з машини і побіг в будинок, виганяти людей з верхніх квартир чи вимикати електрику, та за кілька секунд, підїзд був темний. 
Кілька хвилин без кіпішу і крику, з чіткими командами, і все вогню немає. Команда працює в приміщенні. 
А я стою і мені страшно стидно. Бо я розумію, що подивитися на австралійських може і цікаво, але рятуватимуть якщо раптом що оці звичайні чоловіки, з пузцем, не еталонні, без пафосу, за чіткими командами, в лічені секунди.
А ще, як виявилося, пожежних викликали надто пізно, коли вогонь вже вихопився на вулицю, чому люди ходили в квартирах зверху нюхали дим, ядучий дим і ніхто не забив на сполох? Можливо вони думали, "то не в мене хай горить", а може не усвідомлювали небезпеки для себе. Хто зна..

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info