Дзвінка Торохтушко

Дзвінка Торохтушко

На зупинці

dt

Двоє. Закохані, замріяні, в роздумах і планах.
Він:
- Давай до лісу виберемось. З ночівлею. Ніч, дерева шумлять, небо зоряне, місяць великий, повний. В його світлі все стає синім . Ти знаєш, який влітку місяць над лісом?
- Я знаю, що в тебе на думці. І знаю, що там комарі.
- Я захищатиму тебе від комарів. От чесно: собою закрию.
- Ясно. Треба дві упаковки брати.
- Ну, чого ти? Я ж відповідальний. Або хочеш: поїдемо в поля, де трава скошена? Уяви: ніч, над нами зоряне небо, квіти лугові пахнуть, цвіркуни співають. А під нами сіно шурхотить...
- Угу. В тебе одне в голові. Гаразд - візьмеш дві упаковки.
- Добре, кохана. А знаєш, як в полі красиво вранці? Туман стелеться над землею, роса на траві лежить, сонце сходить, рожеве і велике, пташки прокидаються...
- І мурахи кусючі скрізь залазять.
- Я захищатиму тебе від мурах.
- Ну, я ж вірю. Не забудь: дві упаковки.
- А знаєш, як пахнуть лугові трави, коли роса випаровується? 
- Я знаю, що може бути дощ.
- Я закрию тебе від дощу...
- Сумніваюсь.
- Ти в мені сумніваєшся?
- В тобі? Ні! Сумніваюсь, що латексу вистачить...

Докладніше

МАСІК ( частина 4)

dt

Дивна ви людина. Прохачу біля церкви не дали гривню, а тут чужій дитині морозиво купуєте, цигарки бійцю віддаєте. Я розумію доброту, але ж вона невиплатна. За того, під церквою, може Господь ще й віддячить, а за солдата з дитиною - гроші на вітер. Подумаєш: дитина скиглить, морозива хоче! А він стоїть, копійки рахує, не вистачає йому. Непотрібно водити дитину до парку, коли грошей немає. Це ж травма дитині, а не прогулянка.

Взагалі: робити добро невиплатна справа. Ніхто вдячним не буде. От ви з ним зустрінетесь за інших обставин, десь на вузькій стежці, він і не згадає, що йому колись пачка цигарок з неба впала, а дитина морозиво отримала. Ще й образити може, принизити.
Не варто робити спонтанне добро. Щоб потім боляче не було. Жаліти і любити треба тварин. Люди того не варті. Особливо ті, кому не вистачає на елементарні речі.
Я не зла. В мене, просто, пам'ять хороша. І ще я висновки роблю. Доброта - невідновлюване і невиплатне джерело енергії. З вас її витягнуть, а навзаєм дочекаєтесь лише невдячності.
Коли Артем пішов, в мене таке відчуття пустки було, що жити не хотілось. Друзі відвернулись, перестали заходити, не телефонували. Напряму ніхто не казав нічого, але позаочі... Де не йшла - відчувала осудливі погляди в спину і відверту, неприховану зневагу. На мене дивились так, наче я завинила цілому світові і переховуюсь від сплати боргу. Приходила додому з роботи і не могла ті погляди відмити. Вночі людські перешіптування у вухах стояли, плекались, наче вода об камінь. Не могла спати. Задихалась від того безсоння і шуму у вухах. Відчувала себе мушлею з відзвуками моря.

Докладніше

Два дні мене тут не було

dt

Стільки пропустила, шо аж образливо до сліз. Хмарюсь, як дощове небо . Нє, ще трохи блискавками - перуницями кидатимусь.
Таке в мене умілєніє викликає чувак, нев'їпенно побожний галицький пан І. В., котрий відрікся родини і четвертий рік переховується від аліментів на трьох дітей, а тут кричить, як він, курва, ненавидить геїв.
А ще всенародна глибока і нєпокобєліма пічаль на ФБ. Ай-яй-яй!!! Свирид Опанасович оказався внізапно не репаним сказочним білодідом, а вполнє собі відплатоспроможним дядьком і може навернуть ломом. Пічалька то яка. Це ж всі стереотипи - вдрузки, шаблони - на гакенкрайц, душевна травма - на всю жизнь.
Курва, зробіть стільки, як він для Наді, хоча б для однієї людини зробіть, напишіть хоча б історію своєї "хати скраю", а потім триндіть.
Ага, Надя - не салонна панянка і не вишколений дипломат. Самі вважали її Жанною Д'Арк. Жанна, між іншим, ще й голою на камені молилась під осінніми дощами, хмарами ворожих стріл і перед голодними французькими солдатами. ЇЇ потім до сонму святих зачислили. Перед тим спалили, звичайно, але то таке. Народ, котрий живе підміною понять постійно якісь дурниці робить. 
Таке от.
Докладніше

МАСІК ( частина 3)

dt

- Діти так шумлять. Масік боїться дітей. І шуму не любить. А знаєте, в мене була дитина. Недовго. Коли Володя пішов, я не сумувала. Пішов то й пішов. Може йому життя з касиркою "Сільпо" миліше. Нехай собі. В моєму житті з'явився Артем. Судовим експертом працював. Розлучений був. Зійшлися з ним, наче створені одне для одного. Дітей хотів. А мені вже тридцять сім було - страшно народжувати. Вирішили удочерити дівчинку. Я гарну таку підібрала в одному дитбудинку. Біляву, кучерявеньку, з очима синіми. Трохи на Артема схожу. Її звали Наталкою. Банально так. Я вирішила поміняти ім'я. Нарекли Віолеттою. Миле таке дитя. 
Ми їхали з дитбудинку додому і тішились, як шалені. Я вже уявляла, як будемо її одягати, куди запишемо на музику, малювання, танці, де вчити мови будемо. Як по суботах сімейні пікніки влаштовувати будемо і Дні народження. Як в гості ходитимемо.
Проте, за першим же родинним обідом Віолетта розчарувала мене. Ніякого поняття про етикет. Вона все їла однією ложкою. Уявляєте: всі страви однією ложкою! Ну, але то ж дитбудинок. 
Мусіла вчити її всього. Навіть, відпустку позапланову взяла, педагога запросила. Вчили всього. З нуля. Ходити гарно, говорити правильно, одягатись зі смаком. В чотири роки вона нічого не вміла. Вчила її всього-всього. З ким потрібно вітатись, а кого ігнорувати, кому посміхатись, а на кого можна й не дивитись, з якими дітками гратися, а котрих оминати. Купувала їй одяг, взуття, іграшки розвиваючі. А вона про ляльку Україночку мріяла. В них така в гостьовій кімнаті стояла і нею гратись не дозволяли. 

Докладніше

КУРВА...

dt

Знаєте... До нас приходять, коли вже обійшли всіх, перестукали в усі двері і перебрали всі варіанти. До нас приходять, коли адвокати вичерпали всі можливості і люди опиняються сам-на-сам з образами і кривдами. Тоді вони приходять до нас і кажуть: " Дзвоніть в усі дзвони!".
Іноді нам вдається додзвонитись, іноді - ні.
Але я не про сумне хочу.
Колись я вела жіночу сторінку в газеті.
Одного дня прийшов до мене чоловік. Просто з роботи, в засмальцованій робі, руки в мастилі машинному, очі в розпачі. Дивиться на мене , наче сумнівається, чи казати щось. А тоді видає:
- Ви, курва, така мєлка, шо, навіть, "Ви" казати смішно... Не знаю, чи справитесь. Мені тре когось, курва, такого як Кличко, тіко, курва, шоб грамотна баба була. Шоб отак, курва : і вєс мала, і могла в морду дати. І, курва, душевна, шоб була. А ви так пишете, шо всі, курва, плачуть. Дайте кави мені, бо, курва, не знаю, шо мені робити. Вся надія, курва, на вас була...
І сидить такий, ну, реально в розпачі чоловік. Ось-ось заплаче.Бачу, що мучить його щось особисте. Варю каву, дістаю канапки, сідаю навпроти і кажу:
- Тако, хлопе, ти мені тут сирість не розводь. Кажи одразу: кого [email protected] будемо?

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info