МАСІК ( частина 7)
- Опубліковано в Всяке разне
- Коментуйте першим
Я вже не вірю, що була якась інша кровна жертва, окрім народження. Якби Бог помер на людській хрестовині, а потім воскрес, він би не допустив культу страждань і смерті. Він же був людиною, не лише Богом. А людина намагається забути біль, страхи, відчай. Чи Богові було настільки важливо, щоб люди жили не його приходом у світ, а страсними муками і смертю?
В цьому щось є, правда? Дивіться: ми, по великому рахунку, можемо померти, як завгодно. Від хвороб, війни, голоду. Від життєвих дрібниць і великого кохання. Можемо дожити до природньої смерті, а можнмо самі вибрати момент і піти з життя. Смерть різна. А народження - у всіх однакове. Крики породіллі, крики повитухи, крики новонародженого. І кров.
Коли перерізають пуповину між матір'ю і дитиною, йде кров. Дитина кричить. То голос крові, так? Кровна жертва світові і зв'язок між матір'ю і дитиною.
В нас з мамою не було зв'язку. Не було пуповини, напевно. Я завжди кричала. Мовчки. Бо за крик мене карали. Я кричала до мами очима, серцем, душею. Вона була такою красивою. Як Мадонна. І я молилась на неї і молилась до неї. Любові просила. Тепла хотілось. Отого тепла, знаєте: коли мама обійме - і світ тобі посміхається.
Мама була холодною. Красивою і холодною. Як ікона. Молись, не молись, цілуй, не цілуй - їй байдуже. Вона - мама, вона - свята і возвишена. Святі не чують голосу крові.
Я теж стала красивою. І холодною. І переконала себе, що все, геть усе, що було до того - моя особиста хресна дорога. Після неї - я вже свята. І маю право. Судити, розпинати, вмивати руки і знову виносити вироки і призначати терміни.
Шо вам сказать?
- Опубліковано в Всяке разне
- Коментуйте першим
Вкраплення асфальту на дорогах...
- Опубліковано в Всяке разне
- Коментуйте першим
З часом дороги Йобаного Совка набували ознак глибокоямної культури і тотального безкультур'я одночасно. Коли трипільці винайшли колесо, вони і не підозрювали, скільки їхніх винаходів буде знищено на страшних дорогах Йобаного Совка, скільки їх звалиться з осі і буде розвіяно в придорожніх кувейтах.
Пересування дорогами Йобаного Совка все більше набувало ознак броунівського руху. Мотузкові тягачі стали невід'ємною ознакою добирання з пункту А до пункту Б.
Проблему було вирішено загальною гужевизацією галицького транспорту і Декларацією Незалежності. Дороги набули свого первісного вигляду і глибинно-калюжного змісту.
Але цивілізація Йобаного Совка поступово зникла. Тепер про неї - лише згадки незлим тихим словом. А натяки на дороги з вкрапленням асфальту ще можливо знайти в квитанціях Укравтодору, транспортних зборах з власників автівок і там, де їх знаходить Богдан Волошин - серед розкішної зелені галицьких прерій...
МАСІК ( частина 6)
- Опубліковано в Всяке разне
- Коментуйте першим
Будь-який винесений вирок можна оскаржити в суді вищої інстанції. Завжди можна знайти нові обставини справи, відшукати нові докази, вмовити когось авторитетного і відомого про взяття на поруки і вибудовувати захист. В кінцевому варіанті можна просити про помилування в Президента.
Коли твоє життя знаходиться в юридичній площині, що б ти не накоїв, шанс знайти пом'якшуючі обставини і замість терміну отримати лише переляк і людський осуд завжди є. Бо суддя - теж людина.
А коли суддя... Ну, ви розумієте? Коли вам виніс вирок той Суддя. І ваша справа більше не розглядається, а вирок оскарженню не підлягає...
Я от не знаю: в мене ще триває досудове слідство, чи я вже відбуваю покарання. Я проводжу дізнання, ставлю питання і сама на них даю відповіді. Собі.
Я живу і не живу одночасно. Мені страшно і я вже нічого не боюсь. Мені винесли вирок, без слухань, без адвоката, без судових дебатів, максимально строгий вирок. І термін призначили. Довічний.
А потім, з якогось дива, надали останнє слово.
Слово - Бог, правда ж? Отже слово - вище за терміни і вироки. Чи слово - адвокат? Сумлінний адвокат, котрий, навіть, за безнадійних обставин намагається змінити вирок. Чи самого підсудного?
А люди не міняються. Я знаю, що люди не міняються. Змінюють тактику, стратегію поведінки, обставини і ситуації. Але самі лишаються такми ж, як і були.
МАСІК ( частина 5)
- Опубліковано в Всяке разне
- Коментуйте першим
Мама мовчала. Мама була красивою. Мама використала свій шанс у житті і вийшла за перспективного слідчого. Це було неймовірно, бо в неї була така доважка до біографії, як я, але мамі вдалось.
Мама перебралась зі мною жити до нього . В розкішну квартиру, обставлену румунськими меблями і вистелену туркменськими килимами. З фікусом у вітальні і кришталевими люстрами. Мама народила йому Елеонору - найкрасивішу дитину в світі і за це він подарував їй пральну машину "Рига", нову праску і гарнітура з оніксом. Мама ходила з високопіднятою головою.
Маму і Елеонору він любив. Мене контролював і постійно в чомусь підозрював. І постійно бив. Інколи авансом, наперед, щоб думала, перш ніж, щоб знала...
Ні, його підозри мали під собою ґрунт. Це він запроторив за ґрати мого батька. Батько побив до півсмерті голову колгоспу за те, що той закрутив роман з мамою на очах у всього села. Голова потрапив до лікарні, а батько - під слідство.
Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт
Мурзік Васильовичrepka.club
Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно
Свирид Опанасовичrepka.club