Олена Добровольська

Олена Добровольська

Не сказала б, що на вулиці прямо страшний ливеняка...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Не сказала б, що на вулиці прямо страшний ливеняка, дощ як дощ, пересічний такий дощ.
Але якщо вам треба вийти з дому, вас чекає не аби який квест, особливо щоб пішки дістатись з пункту А в пункт В. То ж враховуйте деякі правила:

- Вдягайтесь у те, що не шкода, або потім легко випрати. Автівки, що проїзжають повз, неодмінно вас окатять водою з-під колес. Сподіватись на те, що водій ввічливо пригальмує, не варто, бо воно сильно поспішає за сірниками і сіллю на випадок кінця світу.
- Взувайте високе взуття, що не пропускає воду. Гумові чоботи з вовняною устілкою всередині саме воно (блін, чому у мене в шафі є все що завгодно, окрім тих самих гумових чобот?)
- Ходіть в спортзал регулярно, тому що ви маєте бути підготовлені до стрибків через калюжі.
- Можна ще брати з собою надувні лодки і весло.

Тут мала б бути промова про те, що наші вулиці абсолютно не пристосовані для пересічних дощів, не кажучи про ливеняки і снігопади, але ми про це і так знаємо.

Докладніше

"я внє палітікі"

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Це дуже зручна фраза. Адже політика це в уяві більшості щось брудне і тому це навіть круто, коли ти такий весь в білому, прикриваєшся оцим "внє палітікі".
Наприклад, коли ти латентний ватник, ти ніяково хіхікаєш разом зі своїми друзями запорєбріками над "радікалами", які заважають всім жить.
Коли ти запорєбрікова зірка погорілого театру і пхаєшся в Україну щоб підзаробити трохи бабла. Коли підписував листи на підтримку анексії, то був в палітікє, а тут - хуяк і вже ні. Ізвінітє, бил напуган.
Коли ти гаряче дискутуєш, що важливіше для журналіста - громадянська позиція чи стандарти ббс. І ти рвеш жопу на два базари, то до розумних, то до красівих, "апалчєнци" чи терористи, терористи чи "апалчєнци"?
Навіяло сьогоднішнім постом Клєр Захаровна.
Ніколи не мучилась тим вибором, його навіть, того вибору, ніколи не було.
Чотири роки минуло, а все за рибу гроші, в мільйонний раз ти стикаєшся з цим і охрініваєш щоразу. Щоразу ти думаєш - як так? Ну воно ж мало вже просочитись, якось дійти до тієї черепної коробки.
Але ні. В мільйонний раз. Чотири роки. Сука.

Докладніше

#дівчаче

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

#дівчаче

Є у мене одна історія про те, що чоловіки часто на якомусь етапі починають викаблучуватись у стосунках, йдуть в туман, складаючи обличчя у драматично-складне табло, вмикають мороз і далі за списком. Хоча, брешу, таких історій у мене в арсеналі цілий камаз - і про мене, і про моїх подруг.
Ну хоча б ця. Одна моя подруга пережила ось всі ці етапи. Влітку один кавалер вмикнув режим глибокої заморозки, не відповідав на повідомлення, розмова не клеїлась. Ну подруга моя трошки постраждала, а потім махнула рукою, типу "єбісь воно все коньом" і почала жити так, як і не було ніколи того мачо в її житті. А треба сказати, що мачо був трошки не того, життя його потріпало, криза середнього віку, когнітивний дисонанс у букеті. Ну я звичайно плющилась від того, що така гарна дівчина переживає через такого трохи облізлого сабжа. Але на то вони і друзі, щоб підтримувати навіть найбезглуздіший вибір.

Докладніше

Лайфхак - як припинити срач на своїй сторінці

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Спойлер, тізєр, трейлер:

дія перша. В коментарі приходить чувак щоб закидати іншого чувака лайном, сказати йому шо він какашка та ідіот. Другий чувак в шоці, але тримає себе в руках. Відповідає стримано, але от прям по виразу обличчя видно - дайте мені його за шию подєржать.

дія друга. От не люблю я коли так просто заходять зі слова ідіот. Це не чемно. Не прілічно, я б навіть сказала. Пропоную оплатити срач, перечисливши гроші на волонтерську карту (ну шоб хоч якась користь). Чувак на мій комент не звертає уваги, продовжує своє. Гонітє, кажу, дєньгі за хамство.

дія третя. Здогадайтесь самі. Тріумфальний злив. Правда пообіцяв повернутись в Україну (не питайте мене звідки, я не в курсі) і принести чек в коментарі.

Апогей, епілог і кульмінація: я це до чого, якщо у когось з*явиться бажання жбурляти лайном і переходити на особистості, писати гендерні і сексистські образи, алгоритм такий:
-вітаєтесь, витираєте ноги, заходите, приносите чек і погналі.

Цілую.

Банківські реквізити:

-Картка ПБ військових медиків організації МедЕкс:
5168755609206061 Беляєв Денис 
(їм саме на зимову гуму дуже треба)

-Картка ПБ благодійний фонд Корпорація Монстрів (допомога дитячому опіковому відділенню):
5169 3305 0539 3303 
примітка: благодійність

 
Докладніше

#дівчаче

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

#дівчаче

Фейсбучік мене питає, про що я думаю. Та про що. У селі, де ми жили з мамою 7 років, так і залишилась скатертина що я вишивала - з китайськими рибками, які були з величезними очами і гострими хвостами. Чому саме китайськими? Бо робила малюнки для вишивки з паперових вирізаних рибок, що залишились від папиної мами. Вони були тоненькі, вирізані вручну, перекладені пергаментом між собою і складені у конверт з ієрогліфами. Це було якесь чаклунство. Може я колись повернусь до цього.
Я впевнена, що мрії стають реальністю. Треба лише точно знати чого саме ти хочеш.

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info