Олена Добровольська

Олена Добровольська

Багато чого начиталась...

Багато чого начиталась щодо вчорашнього дня - і обурення мешканців міста, і навіть "пісьма щастя до дебілоїдів" (так, це у деяких людей таке визначення для одеситів).

Не бачу потреби зайвий раз коментувати весь мальовничий абсурд у деталях. Але одну річ оминути не можу. Справа навіть не у підвищених мірах безпеки і не у металевих парканах, хоча на це декому надто болісно дивитись. Справа у тому, яким саме чином і за якими критеріями здійснювався допуск громадян через ці паркани. І це відверта ганьба.

Хто за це несе відповідальність - окреме питання.

А ще багато постів на тему - навіщо ви пішли дивитись і що ви там не бачили. Відповідаю - тому що мешканці міста у себе дома. У нас вільна країна, а не "режимна зона", як дехто помилково вважає.

 
Докладніше

традиційно всі пишуть пости після дня народження

І я не буду виключенням.
Це було щось неймовірне, такого шквалу позитиву у мене давно не було і я вирішила, що цей день належатиме лише мені і тим моїм друзям, що виявили бажання бути поруч. І за це їм окрема вдячність. Це був день сюрпризів, таких, що непересічні, зворушливі і саме те чого б ти бажала. День орхідей. День несподіваних вітань від несподіваних людей. День рожевого заходу сонця на морі.
Я ніби нікого не пропустила у приватних повідомленнях і всім відповіла. І поки ще не прочитала до кінця всі ваші коментарі, але це задоволення я трохи розтягну у часі, адже воно того варте.
Даруйте за короткі відповіді)
Дякую всім, хто виявив до мене увагу.

Фото Олены Добровольськи.
 
Докладніше

Господі, люди...

Господі, люди, випийте кави та заспокойтесь) ну хто така ксєнія собчак? кобила у окулярах. 
Нова тенденція у несвіжих російських селєбріті, у яких мабуть криза жанру - приїдь посрися с українськими прикордонниками та зніми слізний бложик з перекошеним хлєбалом. Або публічно звернися з якоюсь заявою до президента країни в яку твої співвітчизники їдуть заробляти на крові і вертаються у рефрижираторах. Насправді це дуже смішно - коли ти ніхто і ніщо, це такий останній спосіб піару, за який тобі нічого не буде. Це ж не до кадирова звертатись.

 
Докладніше

репортаж із-за дзеркалля

Наприклад, ти якось вранці викликаєш Убер таксі і їдеш з пункту А до пункту Б. Але посеред дороги потрапляєш у ДТП і якимось дивом не вилітаєш головою у лобове скло. Отримуєш ніфігові забої різних частин тіла. Потім чудові люди волонтери беруть тебе за руку і витрачаючи свій особистий час, ведуть тебе до притомних лікарів аби тебе оглянули і дали фахову косультацію. 

Потім ти пишеш постік у фейсбуці (досить м*який навіть пост, виходячи зі звичайної стилістики) у відповідь на чисельні запитання у приваті та телефонні дзвінки від людей що за тебе переживають і питають про самопочуття.
А потім водій разом з дружиною (которая юріст) починають вимагати щоб ти той пост прибрала, або написала спростування, або написала що водій невинний і був правий. 
Кінець розмови взагалі якийсь нєкрасівий вийшов.

А у вас як справи? Все ще бомбить від заборони контакта?

 
Докладніше

Щоб закрити тему безпеки на дорозі...

Щоб закрити тему безпеки на дорозі. Мій тато керував авто майже все життя. Останні роки працював в автошколі, був обережним водієм. Троллив даїшників знанням ПДР так, що вони не знали як його вже здихатись, не те що хабаря попросити. Бо в нього на обличчі одразу з'являвся отой залізобетонний вираз, промовисто наголошуючий "хуй тобі ментяра, а не гроші". Коли його зупиняли, він вже виходив з авто з примірником в руках і тицяв його під ніс даїшнику з вимогою показати що саме він порушив і далі це перетворювалось на виснажливе випробування. Частіше всього його просто посилали за обрій, бажаючи щасливої дороги.
Одного дня йому не пощастило. Він застряг колесами на залізничному переїзді неподалік від містечка Балта. І нічого не зміг зробити, бо був сам і допомогти йому у тих лопухах було нікому. На його очах пригородна електричка зім'яла його таку улюблену машинку, стару, але викохану, з якою він возився, ніби з маленькою дитиною. Сам він лишився неушкодженим. Але через пару тижнів помер. 
Я це до чого. Ніхто і ніколи ні від чого не застрахований. Навіть якщо ти думаєш, що це не так.

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info