Олена Добровольська

Олена Добровольська

#Дівчаче

Раніше, коли я була юна і дурна, я думала, що закохуватись треба неодмінно в мачо зі складним їбалом, з травмованою самооцінкою і кладбіщєм розбитих сердець і потьокшої туші.

І от одного ранку ти прокидаєшся і кажеш собі - та нуйогонафіг. Береш лопату, рівняєш алтар з божеством з земелькою, потім сієш там півонію, потім п'єш каву, купляєш нове плаття і вуаля. Всесвіт неодмінно тебе почує.
Зараз я думаю, що закохуватись треба в того, хто робить тебе щасливою.
От як бачите токсичне складне їбало, тікайте, не очікуючи перітоніту. Тікайте туди де вас люблять. Бо життя надто коротке.

Докладніше

Мені хочеться написати вам щось добре і світле. Та якось не йде.

Я думаю про те, що рік тому пішов від нас Василь Сліпак, немов частина нашого колективного серця, вирвана наживо. І ще десятки хлопців з неземними очами.

Я думаю про те, що сьогодні я стояла і ховала сльози і дякувала собі за темні окуляри на півобличчя. Так, ця площа бачила багато чого, вона пережила війни і перемоги, протести, бійки, заміси, протистояння і ганьбу.

До всього що з нами сталося, я ніколи не думала, що доживу до тієї миті, коли воїнів, що повернулися з війни, дома зустрічатиме ворог на червоному килимку. Ворог, що стояв на антимайдані, який називає українських націоналістів фашистами. Ворог, який поставив на одну ланку з вояками муніціпалів з наїдженими животами і нагородив їх за невідомі подвиги. Ворог вручав подяки, ворог російською мовою розповідав бійцям, які мало не рік були під обстрілами, що війну розв*язали політики.

Я думаю про те, що 23-річна дівчинка зараз повертається додому у труні. І ще троє дітей не побачать свого батька.

Але ця площа ще побачить остаточну перемогу. Під бій головного годинника міста, з синім морем за обрієм (що ж ми його, дарма копали?). Це і є головна новина - вчора, сьогодні і завтра.

Докладніше

У мене періодично бувають такі випадки...

У мене періодично бувають такі випадки, коли мої фейсбучні друзі витягають на світ Божий скріни з камінг аутами якихось "хароших рускіх" (ОМГ!). Ну як камінг аутами, це зазвичай пости з відкладеними у часі вибухами консерв. Наприклад - українци нє пішітє на українском (а нахуй йти не намагались?)

І ось елементарна цікавість тягне тебе піти і почитати коментарі. А там 28 спільних друзів. Причому пристойні ж люди, йоханийбабай. А ти така ні в зуб ногою - з яких нєдр оця вся маячня лізе, а головне навіщо.

Мої особисті експерименти на цю тему закінчилися навесні 2014 року. Була у мене в друзях одна тьолочка постбальзаківського віку. Московська поетеса. Ну оце все - лобзай мене своєй лобзой і таке інше. Під час Майдану вона писала патетичні коментарі на тему того, як вони там всі за нас переживають. А потім хуяк - і анексія. І всьо. Переживання як рукою зняло. Почалися набіги з лінками в зубах про "польский віночок", бандеровци, фашисти і повний набір. Я людина нетерпляча і швиденько послала нахуй і поетесу, і її екзистенціальних недойобаних подружок.

Чого і вам бажаю. Адже рано чи пізно вони все одно луснуть лайном, а ви в цей час стоятимете поруч.

Докладніше

Чи вірю я в те, що ті, до кого завтра...

Чи вірю я в те, що ті, до кого завтра вийдуть активні мешканці Одеси, схаменуться і припинять винищувати місто? Припинять реванш? Ні, не вірю. Але йти все одно треба, щоб жодна з тих тварюк не почувалася розслаблено.
Чи вірю я в те, що у цього дна є дно? Не вірю.

Моя бідна Одесо, для тебе настали темні часи і навіть палаючі мікадо на пляжах не затьмарюють плями на сонці.
Владні мудаки, ви або качаєте навмисне, аби спричинити вибух, або просто не розумієте що граєтесь з вогнем, або у вас дуже коротка пам*ять.

Вогонь в цьому місті це вкрай небезбечна штука. Місто випалює все, що заважає йому дихати. 
Завтра, в понеділок, о 15.00 під будівлею ОДА, проспект Шевченка.
Приходьте.

Докладніше

Ніт, я все ж не можу стриматись

Хто не в курсі, або забув, нагадую.

Знайомтесь, це Кісловський. Андрюша дуже багатогранний мудак (с). Колишній комуніст. Депутат міської ради та заступник воєнкому Приморського району Одеси.
А ще у Кісловського є дельфінарій НЕМО.

Яким чином таке створіння опинилося на посаді у воєнкоматі - особисто для мене загадка і взагалі охуїтєльна історія.

Але сьогодні Андрюша відмітився тим, що разом зі своїм керівником вирішили вчинити облаву на студентів вищих навчальних закладів.

Для цього навіть використали брендовану автівку дельфінарія і влаштували шоу.

У мене накопичилося декілька питань.
- Що взагалі робить ця особь на посаді заступника воєнкому (до речі сам воєнком теж подарунок)? На яких колчаківськіх фронтах він воював? 
- Це що блть за цирк?
- Схуялі?
- Доколє?

P.S. До речі, хто в курсі, дельфінарій НЕМО у Феодосії, який зараз працює у штатному режимі, має якесь відношення до Кісловського, чи він оформлений на його собачку?

Фото Олены Добровольськи.
Фото Олены Добровольськи.
Фото Олены Добровольськи.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info