Олена Добровольська

Олена Добровольська

А взагалі ось ця вся ситуація з папірцями...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

А взагалі ось ця вся ситуація з папірцями, які адвокат Труханова Лисак використав в суді (як виявляється, деякі листи були написані як відповідь на запит, просто перелік того, що саме робила мерія в особі труханова для якихось організацій) мене вкурвила дуже сильно.
Та допомога, яка надається з рук місцевих царьків і за яку потім ставлять в умови, коли треба вписуватися за лайно, наприклад. Ці мудаки поводяться так, ніби дають щось з власної кишені. Але це не так. Все, що дається - то за кошт платників податків - житло, приміщення з арендною платою розміром в 1 гривню, участь в програмах з виділенням коштів - це все, повторюю, не їхнє особисте надбання, воно належить громаді, а голови місцевих рад лише мусять виконувати свій обов'язок.
Найгірше те, що такі чамори як труханов, використовують у своїх брудних справах військових, плямуючи їх своїм лайном, втягують їх у репутаційні скандали. І за це їм, цим чаморам хитрожопим, гарно було б рубати руки.

Докладніше

Так, я хотіла б писати легкі оповідання...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Але у мене ніяк не виходить, ніби риб`яча кістка оселилася в горлі, а за спиною стоїть невидимий цербер і заглядає з-під плеча в ті букви, які я намагаюся скласти у текст. Одна людина, яка я спочатку безмежно кохала, потім безмежно ненавиділа, а тепер безмежно байдужа, якось сказала мені – «пиши, ти зможеш» і це ніби закляття, яке неможливо зняти. Я хочу, щоб мої герої розмовляли у талановитих діалогах, щоб відчували, щоб з ними траплялись захоплюючі пригоди, щоб вони жили у вирі подій, одружувались і навіть розлучались, адже заради себе іноді потрібно розлучитись, народжували дітей, вітались і прощались, прощались і зустрічались, вміли пробачати, були смішними, сумними, живими, теплими, сміливими, у розпачі, щасливими, нудними, втомленими, зніяковілими, коханими, тими, що помножують віру, йшли вперед, зупинялись щоб перевести дух, раділи, пили ранкову каву, були справжніми, були кожним з нас.
Я цього хочу. Але риб`яча кістка і мій цербер, що заглядає через плече, поки що дозволяють мені копирсатись у скріншотах, дивитись на огидні обличчя, читати те, від чого волосся починає рухатись – від гніву і ненависті і писати зовсім інші історії. Вони про мертвих, що давно імітують живих. Але колись закляття спаде, я в це вірю.

Докладніше

Елементарно

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Люди, які ниють що їх обкрадає влада, дивляться піратську копію Кіборгів (при цьому на повному серйозі обговорюють "провтики" на їх думку, які зробили автори). А потім ці ж люди кажуть, що не все так однозначно, бо всі хочуть подивитись, а в селах немає кінотеатрів (ой, вибачте, що знімальна група не побудувала вам пару-вісім десятків заодно зі зйомками), бо ще треба порахувати скільки вони там на АТО відраховують, ах вони бессовісні, ще і заробити хочуть, ах вони гади такі, все під себе. Це як у вас украдуть гроші і ще і натикають за це, бо бач, всі їсти хочуть, а ти жируєш.
А те, що це кіно має пройти фестивальну історію і там є якісь правила, що регламентують показ на широкому екрані, то нікого не цікавить.
Кругообіг крадіїв в природі - одні крадуть заводи, інші дивляться крадений контент.

Докладніше

Спойлер, тізєр, трейлер

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Мило під назвою "хуй вам, а не Шарапова (закреслено) Труханова"

Part One
Пісят з лишком днів головний герой мотиляється по планеті у пошуках золотої індульгенції, викручуючись відпустками і відрядженнями. Трогає трамваї, жме руку європейським діячам, тицяє їм до рук прапор Одеси, фоткається, ходить вулицями в Давосі, цілує руки батюшкам у Греції і строче постікі у фейсбучіку з обіцянками інвестицій та про кредитні рейтинги. Адепти секти святого Генадія також строчать постіки, пишуть в коментах "ви наш любімий мер!". Всі затамували подих і чекають, роблять ставки на тоталізаторі, гадаючи, чи отримав герой ту саму золоту індульгенцію. НАБУ мовчить, інфа сочиться, журналісти клепають новини з припущеннями і посилаються на дуже таємні джерела.

Part Two
НАБУ починає активний екшн. Тактичні шкарпетки наглажені, підозра доставлена за місцем роботи в Одеську міську раду. Все сірйозно. Генадій можливо в бігах, нарід в ейфорії постить фотожаби, ставки на тоталізаторі ростуть. Всі ЗМІ нагадують про спижжений у одеситів аеропорт, завод Краян, Ростдорстрой, Літній театр, табір Вікторія і звісно про маму Генадія теж іноді згадують. "У вас мама єсть?" (с)

Докладніше

#Дівчаче Бодішеймінг енд мі.

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

#дівчаче


Скільки себе пам'ятаю, я завжди була мала і легка, хоча їла багато. І майже все моє життя мене за це цькували. Оцей тоскний вираз обличчя і напівпошепки: "тєбє нада поправиться".

Зачєм нада? А головне кому? Мені? Мені точно ні, мені норм. Чому і нахіба отим всім людям було так треба щоб я поправилась? Що в їхньому житті змінилося б, якби я набрала вагу? Це зробило б їх щасливішими? Не різало б їх естетичне око? Вони б припинили приймати заспокійливе на ніч? Вилікувались би від діареї? Ну не знаю, може ще там щось, але однозначно питання моєї ваги було для них життєво важливим. Цькували не тільки мене, а і мою маму, натякаючи на те, що вона погана мать, що дитина не доїдає і взагалі "якась больненька". Дуже мама переживала через це, пхаючи в мене черговий кусман мняса.

Ну і звичайно, у переламні часи про розмір s-xs взагалі ніхто не чув. У мєстєчкових магазинах були штучні привезені шмотки мінімум розміру M і коли я, заїкаючись, запитувала чи є щось маленьке, на мене дивились як на молєкулу, яка вміє говорити. Якось навіть одна тітка-продавець, побачивши, що я взяла на примірку кофтину, сказала:

-дєвушка, ето прямо для вас, как раз для такіх, у каво нєт груді.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info