Олена Добровольська

Олена Добровольська

"Як же нас зрізав Париж" (с)

Такий період, коли раптом пачками почали випилювати порушників закону про перетин кордону з окупованими територіями.

Особливо доставляють ті, хто примудряється бути німножко вагітними. Тут можна, а там нільзя, бо мій шкурний інтерес понад усе. 
Наприклад, російська акторка Нонна Гришаєва, яка незаконно перетнула кордон з Кримом. Вона, як і всі інші - просто лакмус, який взриває консерви. "Ані внє палітікі".

Вони всі думали, що це лише сміхуйочки, що все минеться і порине у небуття. Що ось тут вони підтримають анексію, а там вони будуть їздити і рубати бабло, а вдячні лохи все пробачать за талант. Вони думали, що їхні імена не потраплять до чорних зошитів історії, вони думали, що так можна - перфоманси на костях і крові.

Забудьте. Як раніше вже не буде. Політика - це коли наприклад хто кому Рабінович, а хто кому Ляшко. А війна - це коли салют з гвинтівок на кладовищі і ненароджені діти.
І мова навіть не про патріотизм.

Мова про цінності, у кожного свої. Мова про те, що для деяких норма, коли вбивають і не норма, коли вистава у театрі не відбудеться через те, що акторка порушила закон.

Ви всі, хто думає, що можна напівшишки, війна вас просто не торкнулась. Не розірвала ваше нутро. І інколи, коли я бачу ваші уебанські коментарі, я дуже про це шкодую.

Докладніше

Слухайте, це просто овер ніж прекрасно

Як ватани набігають в коментарі до наших, спочатку гавкають російською, а потім переходять на українську мову. Наполегливі які, гуглять, не лінуються, перекладають.
Це, до речі, до слова про різноманітних запорєбрікових понаїхалів типу маш гайдарів, максакових, та інших дуже цінних кадрів, яким срочно видали українське громадянство і які демонстративно почали вчити мову. Щоб так само, як і їхні співвітчизники, лити помиї, але завбачливо присипати їх трояндами. Заштовхувати свої кляті меседжі у голови сєрдобольних полупатріотів, які ще не визначились, чи їм до розумних, чи до красівих.

Одного разу, коли ще була підлітком, я запитала у тата, чому раніше в радянських школах вчили скрізь німецьку, а потім перейшли на англійську. Тато тоді сказав, що просто головний ворог змінився. Не можу ручатись за правильність його висновку, але такою була його версія.

Докладніше

Почитала пост МАУ...

Почитала пост МАУ про те де вони пишуть які вони насправді няшні і святі затрахи і про те які у них демократичні ціни. Ну це зрозуміло і логічно. Але коментарі це отпад. Звичайно що прийшли юзери із запитанням типу - а ви не охуїли часом і може б додали якийсь паршивий бутерброд, враховуючи захмарну ціну на квиток.
І що характерно, завжди, під такими постами знаходяться терпіли. От наприклад в ситуації, коли структура, або депутат, або чиновник, або монополіст, відверто сцить в очі, у відповідь на обурення знайдеться категорія громадян, для яких сцяння в очі - це норма. Ну тобто вони починають розповідати і розкладати по поличках чому юзернейм, який не хоче щоб йому сцяли в очі - мудак і невдячна скотиняка.
Нашо тобі той бутерброд, гадюко? Ти що, не можеш потерпіти? Обов'язково треба жерти? Ти для цього в Європу йшов? Це ж всього лише пару годин! Ну і шо, шо квиток коштує стільки, скільки заробляє середньостатистичний менеджер нижчої ланки? Терпи, курво. 
Звідки цей ген - виправдовувати будь-яке блядство і жлобство? А головне - бажання втопити в цьому і всіх, хто є навколо.

Докладніше

По слідам демаршу великого волонтьора сектору...

По слідам демаршу великого волонтьора сектору М дєльфіновода Кисловського, який ганяв НЕМО-вський бусік за студентами і знімав їх в армію.
За сусіднім столом у кав'ярні сидить фєя і посміхається немов Будда, вона дезігнер. Ця ідіотська розмова почалася з вконтактіка, потім плавно перейшла на мої воплі з матом і закінчилася тим, що мені прийшлося пояснювати що це був за цирк, влаштований Андрюшою Кисловським напередодні. Бо фєї і їм подібні не заморочуються причинно-наслідковими зв'язками і хто взагалі такий Андрюша і що таке труханівське кодло "довіряй ділам" і яким воно боком до воєнкомату. Бо в їхніх очах кривава хунта знімає малишей в окопи. Якщо навіть абстрагуватися від молекулярного складу феї (а таких більшість, щоб ви розуміли) отака вона, проукраїнська пропаганда на місцях, бєссмислєна і бєзпощадна.
Андрюша заробив наколоту апельсінку, молодець. Що тут ще скажеш.

І от чого мені завжди більше за всіх треба, га?
Сиджу тепер травмована Буддою.

Докладніше

Послухайте, не носіть мов гасло ту тітку - маму зашквареного штірліца

Це все немає сенсу. Витравлюйте емоції. Емоції заважають.
Перше, що треба було б зробити у 2014 паралельно зі всім іншим, це дістати всі доступні свідчення про попередні російські кампанії. Про Чечню і Грузію. Про випалені села разом зі старими і малими. Про етнічні зачистки місцевого населення, здатного чинити опір. Про голод. Про обстріли. Про найманих снайперів.
Не з російських серіалів, а аматорські фільми, задокументовані свідчення тих, кому пощастило вижити.
Щоб розпрощатися з ілюзіями. Щоб раз і назавжди усвідомити що воно таке. І тих, хто це робив завжди, у всі часи, народжували саме такі російські мами.
Ми загублене покоління, що мусило випалити жаль, не тільки за себе, а і за всіх тих, хто так нічого не зрозумів, а головне - не хоче розуміти.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info