Поліна Юхимвна все життя...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Ruslan Gorovyi

gorovyi

Поліна Юхимвна все життя пропрацювала в ботсаду. Київському ботсаду імені Фоміна. Колись, ще дівчинкою вона мріяла щодня працювати там, де все жевріє, цвіте і пахне. Тож коли знайшлося місце в Ботсаду то пішла не роздумуючи. Дуби, клени, кущі різни. Краса неземна. А як магнолії цвітуть то й не передать. Так і пролетіло життя. Спочатку молода співробітниця Поліна перетворилася на Поліну Юхимівну, потім на Тьотьполю, потім на Юхимівну і зрештою на Бабполю. Ось і пенсія. Зранку директор, яких за своє трудове життя вона пережила аж шістьох, вручив їй красіву папку з віршем і подякою. Бабполя пробурмотіла шось вдячне і пішла до себе збиратися. Висунула ящик з тумбочки, пошуршала газетами. Кинула погляд на годинник на стіні, на календар з якого насуплено дивився мер, на хрест з іконкою куплені у Володимирському. Покрутила ручку громкості переносного радіоприймача з якого проспівало "ой ти робот, робот, металеві щічки, принесеш ти робот щастя для Марічки..."
Бабполя посміхнулася, висмикнула штепсель з розетки і поклала радіоприймач в пакет. Залишалося лише віддати ключі на охорону. Бабполя встала, потягнулася до вимикикача, як раптом в дверях з'явилася постать хлопця.
- Ви вже закрилися? - хлопець топтався, перевалювався з ноги на ногу.
- Та йди вже, шо ж, не в кущі ж робить?
- Дякую, хлопець кинувся вглиб приміщення до кабінок.
- Бумажку не треба? - крикнула вслід Поліна Юхімівна.

Докладніше

Плачу...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Леся Полищук

lp2

Тому що усвідомлюю свою беззбройність перед ВЕЛИКОЮ брехнею.. Немає в мене нічого, крім правди, а вона лишень одна і не піддається варіаціям... А брехня велика і безмежна. Нею можна крутити як циган сонцем. Вона нічим не обмежена. Ні законами, ні правилами. І відчуваю себе як маленька дівчинка, що сидить перед великими озброєними дядьками. Що мені їм казати? Вони показують папери де чорним по білому написано "Ти - Анжела" ось підпис, ось печать. Я знаю, що я Леся, всі знають що я Леся, але мовчать. Бо там є підпис, печать і коментар відомого блогера...І що? Погодитись? Ні!!! Я знаю хто я є! Нехай я маленька, слабка дівчинка, але ця дівчинка має більше самоповаги, ніж відомі і обтяжені владою чоловіки. І навколо неї безліч таких людей! Чесних, свідомих, непідкупних. Це моя карма і моя спокута. Біля мене - найкращі, інші відсіюються з часом. Дякую всесвіту, що ви всі в мене є. Люблю вас всіх. Цьом!
Докладніше

Кулінарна внізапія

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Татуся Бо

tb1

Вчора я була зла. Прокинулась і зрозуміла, що зла. Ну і давай всяческі плекати і носитися із своєю злостю. Пестиа і ростила її як могла, не покладая рук.
Виносила. 
Ввечері взялася лупашити злі еклери. А ви ж знаєте коли готуєш шось злий то виходить якась херня. От і в мене тісто на еклери не вдалося. Я сказала зло "Ну й мать його так" і виклала на деко не еклерчики а такі маторженики розміром з бабусін пиріжок. Я бул переконана, що воно не підійде і не вдасться.
Воно підійшло і вдалося і стало розміром як великий бабусін пиріжок.
Крем теж не дуже вдався, був злим і не загусав як треба. І от я зі зла навалила гору тих маторжеників злих і думала. "ніхто не їстиме - викину".
Ага. Сьогодні приходе Надія "Мамусю, така смачна чепуха у тебе вийшла, зроби іще великі і багато". Вона доїдала останній.
Так були розбиті всі мої намагання в вишуканності кухні і витонченості смаку. Тоість еклерчики у вигляді трояндочки - то херня.

Докладніше

з 25 на 26 переведуть годинники...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

з 25 на 26 переведуть годинники на годину вперед
овва!!! Слава всім коте на світі і всім котанам!!!

Захарна як страждущий по пустині повзе до джерела з водицею, ну нарешті!

Я, бляха всю зиму помираю, бо не можу жити по зимовому часу (кстаттє козляндському, який був введений щоб чмирдяям овоща було зручно мотатись за мєтодічьками в ква-століцу) і мені ця година стирчить всю зиму, шо шило в сраці
такшо з суботи на неділю у мене буде справжнє свято!
Бандури, нумо гей заграймо! сопілки а ну втніть задушевний бек!
кись: Захарна з такої нагоди проситиме цукертрест забалабенити хижого посміхунчика. 
Маркуша, риба моя, а нумо занурся в авангардний сегмент фейсбука тобто до україніців і швиденько скалапуцяй хижого патріотичного смайла, Захарна дуже просить!

Докладніше

Вітаю сердечно, друзі

did s

В додатку тижневий дайджест від діда для “Фокусу”, єслі кому цікаво. Там дєдушка подчоркнуто коректєн, наскільки це возможно, не те, шо на фейсбуці. Но хоть щось.

Але для ФБ часу поки нема, бо мушу використовуварти кожну вільну хвилину для доведення до пуття другого тому “Історії”. Щоб і змістовно, і стилістично і по оформленню книга відповідала очікуванням вимогливого українського читача. Особливо юного. 

І ще... в моєму попередньому пості прохання підтримати наших дівчаток-квіткарок з Одеси в он-лайн голосуванні. Хто ще цього по запарці не зробив, прошу не баритися – голосування триватиме сьогодні до півночі, є шанс, що наші візьмуть перше місце. Заздалегідь дякую 

І приємних вихідних 

Західний вітер дме в українські вітрила Танцы на минном поле. Кубок главного дебила планеты в надёжных руках. Мнения. ФОКУС
FOCUS.UA
Докладніше

В моєму житті бувають знакові...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Татуся Бо

tb1

В моєму житті бувають знакові фрази випадково кинуті випадковими людьми, але вони набувають якоїсь мемічності і знакововсті.
От наприклад колись в одному маленькому місті істерична дамочка орала "вєбі єго, Альоша"! Ну казалось би Альоша ну просьба вїбать кого-то - нічо такого. Але фраза намертво прикипіла в мозку. І чуть-шо десь якийсь дамсько-істеричний срач, в моїй голові верск "Вєбі єго, Альоша" і іноді образ Альоші який мов супермен іде ндавать подсрачів усім обидчикам істеричок.
А ще от колись ми їхали в такому автобусі, який увесь час шось роняв, губив, втрачав і ламав. Сначала в нього відвалилася радіаторна решотка, потім ще відпала полка для торбів над головами. Потім відвалилася якась хрінь. Ну і от коли ця "весела" подорож довжиною в півжиття спинилася бо автобус многозначітєльно зафурчав і став, шофер многозначітєьно дивився на людей, на автобус, на мотор, біг в туалєт, потім знову обводив усе очима і біг в туалєт. І от якось іде такий з тулєта тягне за собою попружку мов дохлого змія. І в нього питають згорьовані пасажири "товариш шофьор, а шо собственно случилось? Да, товариш шофьор, када ми паєдєм? Нє ну скока же можна, товариш шофьор?". Він тоді грустно остановився і сказав "ремінь порвався, полностю" і цим закрив усі питання. Цей "ремінь порвався полностю" то в мене ознака неожиданного фіналу, тобто того шо люди обично називають "пиздець".
Або от іще фраза "ішла... всралася". Якось моя знайома з дуже прілічної сімї вихована і чемна пані напилася. Ну стратила так стратила, концерт дала такий шо мона було б і лучче, но лучче уже нікуди. Зрітєлі аплодірували стоя і помнять той концерт навіть через десять років. На ранок вона стіснялася, ридала і ригала і кричала "Віталік подержи мені волоси". А потім лежала і розказувала як то їй стидно за вчорашнє ісполнєніє і вона тепер мабуть сама пагана женщина на увесь район. А чоловік її Віталік казав, "Нє, ну чо ти, не переживай ти. Он Мироненчиху (мєсна алкоголічка) по-підруки вели, а вона ішла... всралася. Подумаєш ти там 8 помідорів директору школи у вікна кинула..."
Сьогодні у мене зявилася нова фраза "Віалєтта, єта гавно". Це було таке поєднання звуків і літер, з такою істеричністю, шо фраза т,а як от тіпа на бєлом-бєлом покривалє января хтось вінігрєтом наригав.

Докладніше

Жив у Конотопі Толік...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Ruslan Gorovyi

gorovyi

Жив у Конотопі Толік. Його мама прибирала в будинку піонерів і дуже хотіла шоб він вивчився на якусь правильну професію і заробив купу грошей. А Толік з самого дитинства малював. Де найде чи пензля чи крейди якої чи вугля то враз шось малює. А мати бідкається, жаліється напарниці шо син не математику вчить, а тільки ручки і зошити переводить малюнками. Вопщім шо вона не робила, а Толік все малював. Вона йому розказувала шо в Конотопі вже є в домі піонерів художник шо хочеш намалює хоч скрипку хоч портрет хоч берізку, і не старий шоб на його місце пристроїться. І в вагоноремонтному домі культури є теж художник той шо ще й афіші в кінотеатрі Мір малює. Роботи для художника вопщім ніякої, хіба на майські чи жовтневі празнікі транспоранти малювать но хіба тим заробиш? Но Толік далі малював і мати перехрестившись відправила його в Київ в художнє училище, думала все одно без блату не поступить. А Толік поступив і вивчився, і в Києві майстерню зробив і все нормально. І на Галі одружився скульпторші. Красивій шо очей не відвести. Її коли питали як сталося, шо Толіка полюбила то вона казала, шо як було не полюбить коли прийшла в майстерню а там портрет стоїть і один мазок широкий аж дванадцять сантиметрів в довжину. Мама Толікова про той мазок всім сусідям щоразу розказувала як про невістку питали. А Толік як почав продаватися то маму з собою забрав і Галю весь час просив шоб маму по кіно та кінотеатрах водила, розважала. І всі довольні.

#КонотопЗемляЛегенд.

Докладніше

Таксисти Білої Церкви це...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Леся Полищук

lp2

Таксисти Білої Церкви це невичерпне джерело новин, пліток, трендів і пророцтв. Саме тому я з задоволенням спілкуюся з ними. Мало того, я віднайшла чудовий лайфхак для просування новини - розказати таксисту. Не знаю, яким таким чином, але якщо сьогодні ввечері поділитися з таксистом потрібною інфою, завтра зранку інший таксист іншої служби з захопленням видає мені цю новину. 
І взагалі наші таксисти, як власне і всі білоцерківці, унікальні. Он один співає так, що подих перехоплює. А у іншого є ідея для ролердрому в місцевому парку. І що саме цікаве, я недавно другого таксиста бачила в юрвідділі міськради, а потім його проект на сайті парку відпочинку. Еееех, а це ж тільки таксист, уявіть які у нас бухгалтера продвинуті)))
Докладніше

В одному крутому ̶д̶е̶т̶е̶к̶т̶и̶в̶н̶о̶м̶у̶ pr-агентстві...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Світлана Яремчук

sy

В одному крутому ̶д̶е̶т̶е̶к̶т̶и̶в̶н̶о̶м̶у̶ pr-агентстві несподівано звільнилася посада помічника керівника проекту. 
Оскільки у нас ніхто не звільняється (розстрілюють при спробі перетнути кордон), то я радо запрошую скористатись шансом.
Наші жорсткі вимоги:
- після вузу, можна без досвіду роботи;
- вільна англійська, а не лише хау мач даз іт кост;
- бажання вчитися і не боятися ̶н̶а̶с̶ роботи.
Шо потрібно буде робити? Працювати з крутецьким клієнтом, а саме: п̶и̶т̶и̶ ̶в̶и̶н̶о̶ робити звіти, презентації (не на пілоні, а в Power Point), не викидатись з вікна після фрази "і це теж на вчора", брати участь в переговорах і складати пакети, умнічать на "мозкових штурмах" і роздавати подарунки.
Ми навчимо Вас цьому, а ще писати релізи, організовувати прес-конференції, круглі столи та різні івенти, словам [email protected]/зашибісь/іпануться та іншому професійному сленгу. 
Вас чекають тролі 80-го рівня, у яких на всі питання є відповідь, які Марка Ц. вважають "не дурним, але...", які можуть дістати живу воду/підняти мертвого і по мєлочі: затримати авіарейс, привезти на івент ̶п̶р̶е̶з̶и̶д̶е̶н̶т̶а̶ серйозну людину і просто гарно пити шампанське.

Приєднуйтесь, нам потрібна свіжа кров! (чути моторошний сміх)))

Докладніше

#цинічніцитати

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Вчоний кіт

murzik

"6 травня 2004 року на складі 275-ї бази зберігання артилерійських боєприпасів стався спалах, в результаті якого на складі почали вибухати артснаряди й інші боєприпаси. За офіційними даними, в результаті надзвичайної події 5 чоловік загинуло і 4 постраждали, 81 чоловік був госпіталізований. Повністю пожежу вдалося згасити лише до 19 травня 2004 року.

8 травня Богданівку відвідав В. Янукович. Він підкреслив, що «фахівці з Росії є досвідченими, володіють технологіями прогнозування вибухів. Ми дуже вдячні за своєчасну допомогу. Ми вкотре відчули допомогу російського народу» і заявив, що «уряд робить усе, щоб ситуація не повторилась».(с)

А боєприпаси все вибухають і вибухають, а русскіє все допомагають і допомагають...

 
Докладніше

Діду? - Іван підбіг до старого...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Ruslan Gorovyi

gorovyi

- Діду? - Іван підбіг до старого, шо під хатою мантачив прихвачнну за зиму іржою косу. 
- Шо, онучку?
- Питання в мене є, - хлопець сів поруч.
- Ти питай, козаче, на те тобі й язик даний. 
- Просто в мене питання таке... специфічне, - Іван почухав потилицю, - про секс.
- Про секс? - дід на мить завмер, - ну нормальне питання, ти вже ж не дитина. Питай.
- А правду кажуть шо раніше... - онук опустив очі до землі, - жінки собі там не голили, а всі волохаті були?
- Де це там? - дід відклав косу.
- Ну де, там! - кивнув хлопець кудись вниз.
- А, там? - посміхнувся дід, - ну да, раньше не голили.
- А чого?
- Чого? - дід на деякий час замовк глвдячи свою пишну сиву бороду, - та все просто онучку. Не голили шоб час від часу самий молодий та безвусий парубок міг відчути себе справжнім козаком.
- Як це? - Кліпнув очима онук.
- А отак це! Сядь і подумай, раз вже дорослий, - дід посміхнувся в вуса і знову взявся за мантачку.

Докладніше

ще вчора ютуб підсунув в стрічцы

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

ще вчора ютуб підсунув в стрічцы прямой ефір "украинские метаморфозы Марии Максаковой. Беглянка "легкого поведения"
А ну дай, думаю, гляну, шо за птіца ця Максакова "льогкого повєдєнія", цікаво які українскіє мєтаморфози її плющать.

Дама вийшла по скайпу в прямий ефір і досить жваво відбивалась від нападок вєдусчєва, який плив, як сир в мікроволновці. Потім на ефір запустили нашого бєглєца, олійника, для пущєй травлі, де товаріщ затянув скульожну заунивну пєснь про винуждєний побєг і звєрствах хунти
за олійником запустили нєчто, тоже бєглоє от хунти, бувше ведуче інтера юрій кот, яке теж пропєло скульожную пєснь о звєрскіх піндосах, касєтних бомбах і о том, што ана пріступніца, прєдавшая свою родіну
Вопщим тріпали ту Максакову весь ефір шо ті шакали, тявкали з піною у пащі, але дама устояла
ще тоді чогось подумалось: нє, таких фінтов товарісчям нє простят, мабуть когось завалят і сьогодні вуаля, пазлік не заставив себе довго ждать і склався

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info