Ніхто й нe здогадується яким чином...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Подолай-хама XIV

podolaihama

Ніхто й нe здогадується яким чином можна покращити повeдінку водіів на дорогах, чиновників на мєстах, вуличних хамів на бульварах, ну і так далі. А вся справа, між тим, в правильній драматургіі покарання. Для різних спільнот вона різна. Для розвинутих - просто штраф. Для диких, як нашe, потрібeн eмоційний масовий струс, тупо страшна жeсть нахуй, щоби всі охуіли. І при тому навіть нe систeматично, а достатньо разово зробити пиздeць. Наші люди, пeрeважно, eмоційно зашкорублі, дeякі взагалі нічого нe відчувають і всe життя потихeньку зомбачать вдаючи з сeбe розвинуту сигнальну систeму. Алe достучатися можна і до них, просто потрібна дужe, дужe люта амплітуда сигналу.

Ну як цe робиться. По закону доводиться винуватість угашeного опіатами вбивці-водія, наприклад. Всe згідно процeдури, актів, постанов і установчих скрижалів та норм. Довго, рeтeльно, публічно. А після цього в праймтайм (наші люди дужe добрe сприймають інформацію з тілівізора) один єдиний раз трeба крупно показати, як вбивцю або живцeм згодовують голодним свиням, або розчавлюють асфальтним катком на Хрeшатику. Всі охуіють. А дeхто навіть очуняє настільки, що впeршe в житті усвідомить факт власного існування, або хоча б факт налічія ібальника на власній голові.

Істино кажу вам, Нeдайбожі діти! Проблeма в тому, що більшість громадян Вкраіни - цe ходячі грибниці. Вони нe чують людських слів і нe розуміють рeчeнь. Алe пиздять дохуя, факт.

Докладніше

Видавництво "Основи"…

vc

Видавництво "Основи" (вдячна слава йому) видали книгу української еротичної фотографії. Сразу скажу, що книжка дуже красіва і качественна, особенно палітурка....

А от названіє... З названієм я б ше трохи поіграв. Бо якось легковажно зветься, без видумки...

Треба щось солідніше ставить на обкладинку. "Лупайте ту скалу", "Щира праця мозолева", або "Била мене мати... але не добила".. Щось таке... Шоб виховний елемент був якийсь, назідательний...

Бо так і дітям не покажеш... Спита тебе: "Батьку, а чому вчить нас ця книга?"... - Чому-чому, іди погуляй трохи....

Фото Vitalii Chepynoga.
Докладніше

"Ти сільная"

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Олена Добровольська

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

#дівчаче

Чуваки, розкрию вам страшну таємницю. Сильних баб не існує в природі. Це просто хтось з вас колись вигадав зручну відмазку і згодом самі баби в неї повірили. 
Всі вони, тобто баби, однакові - повертаючись ввечері додому, паркують коня, знімають кольчугу, ховають щити та мечі у шафку і вдягають рожеву байкову піжамку, варять каву і додають туди зефірок. А потім сидять такі на диванчику і читаючи повідомлення у месенджері, ламають голову над вічними питаннями - 
чого ж йому бляхамуха не вистачає?
Давно хотіла про це сказати. Бо ненавиджу це визначення - "сільная женщіна". Що воно таке? Хто це? 
Це наприклад жінка, яка отримала більше тумаків від життя, ніж хтось інший? Потім видалила собі всі нерви і в тому її сила? Бо мабуть вона не відчуває болю, коли її хуярять? А ще, бува і решту виписує у відповідь - вобще неподобство якесь.
Або ось так. За кожним успішним чоловіком стоїть жінка, що його надихає. За кожною сільною жєнщіной стоїть мудак зі складним їбалом, який одного дня встромив їй ніж в спину і вона так і ходить по життю з тим ножем. Особливо сільні можуть похвалитися не одним мудаком, а декількома.
Коли кажуть "сільная женщіна", це неодмінно означає, що завідомо припускається варіант, коли тебе скривдять, але то ж нічого, бо ти сільна і впораєшся, переживеш, перетопчешся якось, ну тобі ж не звикати.
І в цьому визначенні - "сільная женщіна" - я вбачаю мудачізм хай левелу, за який і правда хочеться вдарити.
Це був собіратєльний образ, навіяний життєвими історіями про те, як непросто бути квіточкою і золотцем.

Докладніше

Пригадуєте, друзі, якось дід опублікував відозву...

did s

Пригадуєте, друзі, якось дід опублікував відозву “До всіх, хто любить Україну і Одесу!”? Мова йшла про прохання підтримати наших дівчат-квіткарок в інтернет-голосуванні на конкурсі Yves Roche.

Український проект тоді в Парижі переміг і я тішу себе думкою, що може десь і завдяки нашій з вами своєчасній підтримці. А вдячні дівчата-переможниці обіцяли тоді кожному з нас посадити в Одесі по квіточці.

Все відбувається, як і задумано, навіть іще краще - учора отримав від шановної пані Olga Riadchenko Nemytova листа, який з її люб’язної згоди публікую і в себе.

Це з усіх боків прекрасна справа, і я особливо радію, що до висаджування першоквітів за прикладом Одеси зараз долучилося ще п’ять населених пунктів. І є всі шанси, що такий почин небайдужих одеситів поступово заразить усю нашу країну й можливо набуде ознак епідемії. Завдяки якій Україна розквітне в буквальному розумінні цього слова.

Практично в кожному нашому місті, селі чи СМТ є місця які зараз виглядають вбого і непривабливо, але які можна було б засадити квітами. Варто лише захотіти. Думаю, досвідчені вже дівчата з Одеси готові допомогти ентузіастам з інших міст практичними порадами. І це та робота, результат якої гарантовано буде видно вже наступної весни. Ми ж можемо коли схочемо 

І кстаті, така робота - хороший моціон на свіжому повітрі та солідний вклад у власне здоров’я. Отже, друзі, самоорганізовуйтесь і вперед – до здоров’я та краси  Якщо змогли в Одесі, чому б не зробити так повсюди?

* * *

Докладніше

Дві панянки в транспорті

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

Чинно всілись одна біля одної, спинки підрівняли, наче лома ковтнули, їдуть і, наче ті коняки, носами прядуть, принюхуються
- Пробачте, у вас є котик?
- Канєшно є, аж три, а що? - відповідає огрядна пані.
- Та нічого, просто від вас трішки пахтить кошатиною... - ніяковіє панянка
- Та, пусте, то мій персюк Гоша сумку покропив, а шо дєлать? Не вертацця ж додому! Протестує паскуда волохата, що я після відпустки на роботу їду, от сцикун!
- А мені вчора покропив... - зітхає молодша панянка, - такого позору на роботі натерпілась, передати важко, всі переглядаються, гигочуть, навіть шеф і той штрикнув: "шо це від тебе, Лізавєта, штирить котячими сциклями?" 
- От мурло! А ти шо? - перейшла відразу на "ти" старша.
- Та хотіла йому сказати, що сциклі мого кота, то парфум в порівнянні з тим, чим смердить від нього в понеділок, але змовчала
- А чим смердить, козлом? Від всіх мужиків рано чи пізно, Лізавєта, починає смердіти козлом, запомни! 
- Ну чого відразу козлом? Перегаром від нього смердить так, що якби смерділо козлом, то запах перегару перебив би козлятіну! Йди, каже, Лізавєта додому, бо всіх клієнтів распугаєш котячим штином, я сумку в руки і як рвонула на радощах під всіма парусами! Шарлотку спекла, борщу наварила...

Докладніше

Кінець вісімдесятих...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Леся Полищук

lp2

У пересічної білоцерківчанки показник достатку - золоті зуби і норкова шапка. Гроші щодня коштують менше, тому те, що в тебе не гірше ніж у людей можна довести тільки так. І знову ж і в зуби і в норку можна встигнути вкласти ті дешевшаючі щогодини клапті паперу під назвою карбованці. 
Місцеві дрібні злодюги теж розуміють мінливість часу і перестають витягувати гаманці, а починають знімати шапки. Жіночки ходять з супроводом і по світлому, злодюги чатують в провулках без світла і переходять на швидкісне зняття.
Свєтині батьки зарізали поросятко, продали м'ясце і сальце на базарі і тут же в сусідньому ряду, поміняли непевні папірці на, досить вагому і відчутну, норкову шапку для доці. Ну щоб все в неї було як в людей, тим більш що працювала Свєта в поважному закладі, в канцелярії місцевого МВС. Наступного ранку, Свєта настрашена батьками, щодо злодюг, йшла яскраво освітленою ліхтарями вулицею до зупинки тролейбусу, щоб їхати на роботу. Поскрипував сніжок, час від часу вона трішки підковзувала на замерзших калюжках, сніжинки живописно падали на новісіньку шапку. Краса. Але суворе повчання батьків не давало спокою, бо он там, за поворотом міг чатувати той вар'ят, який легесенько міг би зняти першу в житті, таку омріяну, норку. До тролейбуса лишалося метрів двадцять. Та он вже й видно було, як він під‘їжджає до зупинки, світячись покритими памороззю вікнами. І тут звук кроків позаду, величезна тінь огрядного чоловіка промайнула збоку, грубі руки схопилися за Свєтині плечі. Лід під ногами зробив своє діло і Свєта разом зі злодюгою опинилася на мерзлому асфальті. Шапка!! Свєта відчула вухами холод зимого ранку! Але не так її ростили батьки, щоб вона просто відмовилася від мрії! Свєта швидко вхопила шапку, що лежала на відстані витягнутої руки, схопилася на ноги, підбігла і встигла скочити між дверями тролейбусу, що вже зачинялися. Фуууух! Спасла!! Свєта гордо нап'яла норку на голову, але зауважила, що люди дивляться на неї дивно і з жахом. І тут до неї дійшло. Ще вчора ввечері, налякана татовими розповідями про злодіїв, що знімають шапки, вона зробила все що могла, щоб шапку не зняли раптово. А саме - пришила до шапки резинку, яку зранку зачепила за шию. І от стояла Свєта посеред тролейбусу, з чоловічою шапкою на голові і жіночою шапкою міцно пришитою до резинки, на спині.
Вона ще місяць перечитувала всі заяви, що проходили через канцелярію, чи нема серед них на молоду жінку, що зняла норкову шапку з чоловіка, перед тролейбусною зупинкою, а потім подарувала шапку батькові, виправдовуючись тим, що можливо, то таки злодій був і таким чином, його покарала доля!

Докладніше

Вчоний кіт роздивляється отой гротескний майдан...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Вчоний кіт

murzik

#цікавідосліди

Вчоний кіт роздивляється отой гротескний майдан вже і так і сяк, і не може зрозуміти, якшо це всьо опозиція до чинної влади, чому там нема представників жопоблоку, га?
Чи може всьо таки жопоблок не така вже й опозиція, шоби з прапорами по вулиці ходить.
Знов таки вигулькнуло нове визначення "прихильники великої політичної реформи", але на манєже всьо тє же, пуштун Найом і бородата жещіна Лєщенко.
Ага чуть не забув, ходоків не пустили в АП, бо замість утрьох, вони прийшли уп'ятьох. Не сильно то й хотілося, як той казав.
Бо шо ж тоді, вийти й сказати - розходьтеся хлопці, перемога?
Шоу маст гоу он, блядь!

Докладніше

От хто точно виграв від нового “майдану”…

vc

От хто точно виграв від нового “майдану” – то це Рабінович. Адже його маргінальна засідка під НБУ по умолчанію раптом превратилася в сегмент “великої політичної реформи” і складову “національно-визвольного руху”… А нещасні бабки під тим Нацбанком долучилися до “нового прогресивного покоління”… Я б, кстаті, на їх місці требував збільшить тарифи, бо це вже зовсім інша ліга… Піднімайте ставки на трансфера! З Вадима Зінов’євича не убуде! Він точно знає як капіталізувати бабок в бабки…

“Но был ли покойный нравственным человеком?» - питав якось Остап Ібрагімович на панахиді по Паніковському. І сам собі відповідав: Нет, он не был нравственным человеком. Все свои силы он положил на то, чтобы жить за счет общества…» 

Докладніше

Лонгрід про страшні мистецькі мєтанія. Особисте.

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Подолай-хама XIV

podolaihama

Оскільки все мистецтво по-суті справи влаштоване однаково, за принципом контрастної взаємодії поверхні й дірки, хочеться спробувати все, крім балету.

В цьому контексті скульптурна освіта цікава тим, що якщо ти скульптор, якщо ти рубав камінь, ліпив лопатою трьохметровий чобіт з гівна, калатав в здоровенній балії гіпсовий розчин і високохудожньо пиляв арматуру, то виникає (часто досить оманливе) відчуття "та похуй, покажи, ага, та зробимо".

З іншого боку у різного мистецта й різний інструментарій, різний аж до тотальної протилежності. Лопата в гівні, як у скульптора, і барокова скрипка в руках музиканта - це, курва маць, геть різні речі. І при тому лопата зі скрипкою можуть вам розповісти одну й ту саму історію, просто по-різному.

Докладніше

Школа - чудноє врємя...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Татуся Бо

tb1

Школа - чудноє врємя, як казав один із моїх вчителів.
Осінь золотава і школярі потяглися в наш двір на позаурочний перекур.
Це вони вранці йдуть - штаненята рівненькі, сорочечки заправлені зачіски гарненькі. А тут всьо - подвороти, сорочку навипуск, комір від пінжака дибом, чолку хохолком.
Наблюдаю за ними із вікна і із вредності хочеться крикнуть - "Галино Миколаївно, Ларисо Василівно, вони тут . окружайте їх"
І іще, якось треба, мабуть, вводити дітям факультатив по використанню обсценної лексики, бо фраза "разліл, блядь, чай на хуй" звучить якось неоднозначно.

Докладніше

Обзор 18 жовтня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Ніч, к большому огорченію організаторів торжеств коло ВРУ, пройшла спокійно, їх ніхто не бив, но вони не отчаюються і надіються на лучшеє. Ну й пока вони з надією поглядають у бік Банкової, ожидаючи що хунта отямиться і вчудить нарешті якусь херню, ми маємо змогу окинути спокійним поглядом проісходяще та спробувати докопатися до справжньої природи цих собитій і зрозуміти куда крива вирулить. Заварюєм собі кохве або чай і вмощуємся зручненько.

Ранок подарував нам цілий ворох смачних версій, наіболєє популярною среді которих єстєственно... (барабанная дробь)... козні Кремля! Ну хто б сумнівався! По версії одних хунта давно й безнадьожно находиться в услуженії Хуйла, і всьо шо вона робить або не робить – дєлається по указанію з Москви. А значить усі борци проти хунти – іскренні патріоти без страха і упрьока, всі на вулицю свергать московського баригу і поддержувать істінно народних ізбранніков.

Докладніше

Всі ж вкурсі, що в мене з Порохом...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Леся Полищук

lp2

Всі ж вкурсі, що в мене з Порохом сложні емоціональні стосунки? Бо іскрєннє щитаю, що маю право сказати що він робить хєрню, коли він на мою думку робить хєрню. І вопше він по мойму прєзідєнт нікакой. Його золоте місце в яком то посольстві. ("Хто єслі нє он", визиває в мене рвотний рєфлєкс) І я іскрєннє щитаю, шо він вже сильно загрався в царя і самодєржца. І не мало в цьому ставленні зіграли істєрічки з-за кордону і проча наймана ботоферма, яка мені не дає слова сказати і фігачить капслоком метрові комєнти на кшталт "а чєво дабілся ти" Кста під цим дописом таку фігню видалятиму. Маю свою думку, яку озвучую і не забороняю того робити кожному в СВОЇЙ стрічці. Менш з тим, те що відбувається в Києві вважаю тупістю. І вопше яким то странним дибільним оксюмороном. І не варто мене переконувати в зворотному. Оці толерантні мітінги очолювані грузинами і євреями нічого не дадуть. І 180 гривень на ліцо, ви вкурсі шо вони їх собі нашим коштом повернуть. Як і утримання нацгвардії теж ми оплачуєм. Прикольно так. Ми вкалуєм, щоб курви гралися в содатиків і мітінгів. Я не хо напрімєр, але мене не питають. Я хо щоб з моїх податків армію утримували і культуру з освітою. На цирк я грошей давать не підписувалась. 
І не нада мені нічо пояснювать. Я не просила, а очєнь даже проти коментів під цим постом.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info