Захарна вже мабуть чи вп"яте...

kz

Захарна вже мабуть чи вп"яте, чи в десяте не полізе в крижану воду, хоча героїчний настрій був всі роки: от я січас як наберусь відваги, та залізу в морозну пекучу воду, та сьорбну повітря, та як занурюсь! мухахаха!!!
Вже одного разу навіть роздягатись почала, пуховичок розстебнула, але тоді був мороз - 19 і для першого разу було досить морозючно) вопщим, з температурними показниками мені в цей день чомусь постійно не контачило, та я й і в +5 не полізла б, чо там кривити і корчить з себе казна що...
Загалом, дива не сталось і Захарна так і не змогла влізти в крижану воду, не дивлячись на те, що вся сім"я щороку занурювалась.

Вопщим, нє шмагла я, котани... 
Мороз то не моє. Я дитя тепла, асвальту та дупла повище. Птаха вопщим, раняна, яка відстала від рейсу на теплі краї і змушена зимувати в морозі і скреготати клювом)

Згадала! Але що у мене є!
У Захарни є свіжайша!!! Йорданська вода та свічки з Гроба Господнього. А все завдяки двом куріпочкам-подружкам, які в листопаді були на Святій Землі та про Захарну не забули, привезли водички та свічок, мої дівчатка, дві Оленки, цьомки вам!
такщо Захарна сьогодні змиє свої гріхи не простою водою, а Йорданською! Та і гріхів у Захарни всього два: патологічна лінь на оправдатєльній основі та схильність до кріпкого матюкального слівця, ну ще пара цигарок в день, а так все, чиста, що роса карпатських гір та водограю)

пси: ні, всетаки не бачу необхідності людям, які не моржують лізти в крижану воду, кричать у воді, як раптом їх гаспид за дупу вжалив, а потім чарку за чаркою вкидає в черево... ні, недобре оцей показушний флешмоб на свято...

Докладніше

Василь не те щоб сильно пив...

lp2

І Оксана не те щоб була вже такою противною..
Просто якось так склалося. Ще молоді, але вже далеко не юні вони пов’язали свої життя в той момент, коли обидвоє почувалися страшенно самотніми. А потім звикли бути самотніми разом. Раз по раз розбавляли рутину тим, що один напивався до чортиків, а інша відривалася по повній в ці моменти. 
І плило життя рік за роком. Пішли з хати, прийшли в хату, повечеряли, полаялись, лягли спати. Оксана колись ніжною була, а тепер говорила крізь зуби і не втрачала нагоди шпильок підпустити, коли Василь, від нічого робити, йшов до кав’ярні з Іваном і пропускав гальбу другу пива. Так і жили.
З часом відстороненість ставала глибшою, претензії більшими, життя нестерпнішим.
- Знову?
- Що знову?
- Напився знову, що?
- А тобі що?
- А нічого мені. Однаково, так само як і тобі. Ти мені довго будеш життя псувати, довго будеш нерви висотувати. У всіх чоловіки, як чоловіки, а у мене хто зна що. Тобі ні до чого діла немає. Ти ж як сновида живеш, щось робиш, так автоматично щось. Не дивишся навіть, що їсиш.
- Угу, - бурчав зазвичай на то Василь. А Оксану від тієї байдужості аж скручувало у вузол.
- Ах ти ж курвисько! Ти скільки сьогодні грошей пропив? Я мушу за хатою дивитися, їси варити, прати, прибирати, а ти ррраз і півзарплати процвиндив. Мабуть надто легко тобі живеться, що ні за що не відповідаєш, а лиш душу мені висотуєш по частинам! Ти егоїст! Очі би мої тебе не бачили ніколи.
Василь зазвичай спокійно піднімав погляд на Оксану і дивлячись посоловівшими очима прямо їй в обличчя, язиком що заплітався питав,
- А на хороби тобі гроші?

Докладніше

Колись у Конотопі біля трамвайного парку...

gorovyi

Колись у Конотопі біля трамвайного парку жили два сусіда - Коля й Льоня. І той Льоня був такий жуткий спорщик шо аж страшне. І от раз шось вони заговорили за мусорки біля Макдональдса в Києві ті шо такі великі бетонні. І Коля каже класна вєщ оце на подвір'я но важка, не піднямеш даже. А Льоня одразу давай на спор на ящик коньяку я тобі її газелькою привезу. Ну забилися, а Коля саме в Київ їздив за товаром через день. І на Севостопільській площі саме ремонт був, розвязку робили і Макдональдс був тіпа в ізоляції через всякі щіти загородки і робочі штуки. То пізно ввечері Льоня підігнав ближче Газельку і з другом пішов до мусорки. Вони її вдвох і так і так то ледь змогли на бік покласти. Потім чуть пупки не порвали перекотили до Газельки но піднять так і не змогли. То Льоня приїхав до сусіда і каже, ладно з тебе тільки пів ящика коньяку, бо мусорку я тобі за ларьком в Києві лишив, місця не було, сам забереш.

#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

Шо хочиси сказати по чесному

adam

1. Смашно і відносно не дорого (Черновіци зі своїми понтами най куря в сторонці).
2. Афігенний вибір віскаря для поціновувачів.
3. Бармени - ідеальні люди, йкі готові підібрати по вашому смаку і вашій кишені луччий напій вашої жисті. І ще професійно вміють вповісти про кожний сорт віскаря.
4. Інтерйєр, музика і атмосфера відповідають назві "віскі-паб"
В опшем, рекомендації од мене 10+.
Зайдіть, коли будете в Станіславі - не пожалієте, гарантую.
П.с. пост проплачений жареними свинячими вушками з фетою і перцем чілі в соєвому соусі. (таки да, поки кращих вух жо пива я не їв!)
https://www.facebook.com/pages/%D0%92%D1%96%D1%81%D0%BA%D1%96-%D0%9F%D0%B0%D0%B1-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9-%D0%9F%D0%B5%D1%81/809802149061156

Паб · Ивано-Франковская область, Ивано-Франковск
Это место посетили 1 289 человек
Докладніше

Гуляю я значіть сіводня с пітомцем...

kz

Гуляю я значіть сіводня с пітомцем (сусідська бультер"єрка Жульбарс, в міру Жиробас) в частному сєкторі, де хатинкам років по піздісят, а то й всі сто.
З всяким псо я завжди дружила і оці свинячі сорти бійцівських порід мене рідко бентежать, стараюсь з ними завжди по-доброму спілкуватись. Вопщим жиробас з дєцтва мені подавав лапу, а іноді його балувала желатиновою кісточкою. підлизувалась)))
Сусід попросив пару днів придивитись за псінкою, бо крім мене на всіх незайманих старушок напада енурез во всьому кварталі від вигляда Жиробасіка.
От шо саме головне у псо з точки зрєнія банальної ерудіції кошатніка? правильно! Посракать і посікать вчасно, щоб пітомєц не напудив у диван, а потім нагодувати його, ну ще за вушною раковиною качіствінно чуханути, ну і погратись чуток, щоб не скучав...

Йдем гуляти.
Жульбарс смішно закидає кривими лапами по прочищеному від снігу проходу, іноді оглядається, чи я ще жива теліпаюсь на повідку, ну і качєствєнно сєрєт під каждим деревом і не менш якісно підсикає. Я самосабой ходю з лопаткою і збираю тепленькі гівняки у цалахванчік прямо з снігу
Жульбарс після каждої лічінки замисловато на мене лупиця свинячими очицями, видає хрюкокашель, чи кашлехрюк і всім виглядом демонструє, шо я самашечча на всю голову, ну не привикла собачька, коли за нею прибирають і всьо тут! Організувала псо когнітівний дісонанс, бідося аж від вечері відмовився.
Вчора цей паразіт нагло раз вісім срав під кожним кущем, а сьогодня псінка мене чи пожаліла, чи трагічно сказалось на о"бємі вчорашня голодівка, вопщим вичавив три кавелка за раз і вже не лупився, а сприйняв, як должне)

Докладніше

"Живи так, аби нікого не скривдити..."

dl

Але як?

Бо народився - подарував депресію і образу молодій чи не дуже жінці, у якої "закінчилося життя" й починаються материнські будні.

Почав говорити - образив дитячою безпосередністю тих, хто сам від себе ховає свої думки.

Замислився - образив тим самим кожного, хто має іншу думку.

Перестав думати - знову образив, тільки того, хто чекав від тебе розсудливості й відповідальності.

Замовк - і тим довів людей до істерики, бо конче вже їм потрібно знати твої думки.

Помер - й одразу зайняв чуже місце на кладовищі, образивши мимоволі когось незнайомого, хто замість тебе лежати в землі хотів...

Докладніше

Гдє-то в Крємлє...

bg

- Вот щас начньотся! Вот скоро всєм і піздєц! - Путін глянув на годинник і його ботаксна морда розпливлася в хижій ухмилці. - Пару часов і наш Трампушка станєт лєгєтімним прєзідєнтом... Тогда всє у нас попляшут кантрі под балалайку!

- Ага, один лєгєтімний у нас уже єсть, а толку? - Лавров міряв шагами кімнату і димів цигаркою, як паровоз. - Єст, пйот і ніхєра не робить...
- Лавруша, ти ж не ровняй стєкломой з віскарьом... То отработаний матєріал, мусор. - Путін щьолкнув пальцями. - Пєсо - о - к! 
- Я здєсь, ваше вєлічєство! - Пєсков встав з коврика і потягнувся. - Што прікажетє?
- Отмєтіть надобно такоє собитіє, накривай поляну! - Путін погладив себе по животу. - І не скупись, шоб па-багатому всьо! Гамбургєри, картошка фрі, барбекю... І колу не забуть! А пить віскі будєм!
- Будєт сдєлано, ваше вєлічєство! - сладким голосом відповів Пєсков і пішов до дверей, вихляючи задом, як стара простітутка.
- Отмєтім і освятім, як положено. - пробубнів Гундяєв і потрусив кадилом. - Богоугодноє ето дєло, государь-батюшка...
- А почєму нас не пригласили туда? - обіжено спитав Мєдвєдєв. - Ми ж друзья, ілі как?
- Покашо ілікак... - Лавров випустив кільце диму. - Ну, а дальше видно буде.
- Так, лошадіна голова, ти отето не каркай! - Путін поморщився. - Трампнаш і точка!
- Мєня тєрзают смутниє сомнєнія, по поводу Трампнаш... - пічальна лошадь Лавров сховався в дим. - От Кримнаш, то да... А Сіріянаш, Домбаснаш, то не совсєм наш... І от етіх всєх НАШЕЙ токо одні проблєми. Боюсь, как би і Трампнаш тоже не став нам костью в горлє...

Докладніше

#нічніразмишлізми

bg

Колис давно, коли Бодя був молодим і жив в квартирі, у нього була одна забавка. Ну, як забавка, такоє шото... Вночі покурить на кухні або на балконі, коли тепло, та під каву чи чай, це ж самоє воно. Хто курив, той розуміє, ннда... Так от, сидиш такий, димиш цигаркою і дивишся на будинок навпроти. А він дрсить далеко стояв, до речі, такий довгий був, блочний, дев'ятиповерховий. Ніч, темно, а десь світяться кілька вікон. Хто там живе? Що зараз робить? А можливо, такий же як і ти, хтось сидить, курить і дивиться на твоє вікно... Цікаво було уявляти. А іноді хотілось взяти десь бінокль і заглянути у ті вікна. Це так, наче заглянути комусь в душу, нє? Але так і не дійшла справа до бінокля...

Докладніше

День, коли можна все

dl

- Ну то почнімо, чи як?
Поважно хруснувши пальцями, впер руки в боки й поволі огледівся навкруги. По столітній бруківці блукали люди. Хтось поспішав у справах, зосереджено пробігаючи мимо кремезних стін. Інший же безтруботно роздивлявся величні вежі, геть нічого не помічаючи під ногами. Нарешті яскраві спалахи привернули увагу.
- Прошу сюди, підходьте!
Невеличка група туристів обступила, затуливши собою світ.
- Ось у цьому будинку знаходився королівський бордель. Гляньте на те вікно, - впевнено вказую пальцем. Зацікавлені погляди уважно вивчають новісінький склопакет.
- Сам король любив визирати у нього, досягаючи піку блаженства. Кажуть, у прохолодний день можна похукати на скло і побачити вираз його обличчя, що назавжди закарбувався... Дозвольте?
Турботливо допоміг літній пані націлити фотокамеру.
- Ось де ви! - полегшено вигукнув чоловік із біркою гіда, що гойдалася на шиї, наче ярмо.
- Швидше ходіть за мною, не відставайте!
Туристи якось розгублено переглянулися і слухняною пішли за ним.
 
Юна дівчина нетерпляче тупцювала ногою на розі вулиць, знервовано поглядаючи на годинник.
- Біднесенька... На хлопця свого чекаєш?
- Так, - приязно посміхнулася, з радістю приймаючи співчуття. - Він, знаєте, буває таким...
- Шановні, прошу уваги! Тут дівчина загубилася. Може комусь потрібна, поки не змерзла? - гукаю голосно, вхопивши її долоню й здійнявши вверх.
- Що ви робите? - обурилося дівча.
- Облиште її негайно! - прокричав незнайомий хлопець з іншого боку вулиці, впускаючи з несподіванки цілий букет троянд.
- Знайшлася дівчина, усім дякую! А ти дивися, більше не загуби, - суворо пригрозив пальцем розпашілому юнаку.
Докладніше

Колись був в Конотопі Лєнін

gorovyi

Не весь, канєшно, а пам'ятник. Даже не один а цілих два і ще погруддя одне Но зараз про того шо стояв поруч з вокзалом. На великому значить постаменті сракою до будинку культури луначарського і рукою до залізничного вокзалу. І от на початку буремних дев'яностих вночі хтось тооо лєніна збив з постамента а він віддать був неякісний з гіпсу може то похвалився так шо не зібрать. Ну шо двірники змели шматки з доріжок в парку і все нема тіпа лєніна. Аж місцева молодь придумала розвагу шоб залазить на постамент і замирать в позі лєніна. Іде собі тітка з електрички про своє думає аж тут до неї лєнін з постамента тіпа здгастгуйтє таварісч жєнщіна! Ну баба спереляку бігом а ці дурбелики ржуть. Хароша була гра но потом міліція стала в парку чергувать шоб план робить і все закінчилося а юні лєнінці повиростали.

#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

Сьодні бачив морально незрєлих і духовно слабих людей

md

Під утро, ще по темноті вони виходили з под'єздів і стараясь не дивиться один одному в очі викідували йолкі. Такім нєт місця в суспільстві. Трудові колєктіви їх должни осудить і написать про такіх людей у стінгазетах. Січас даже не март місяць, а вони вже спеклись.
Отже, єслі бачиш, шо твій сусід, родич, або знайомий виносить йолку негайно сообщай куда слєдуєт.

Докладніше

Діалоги на Водохрещу

gorovyi

- А єслі я в бога нє вєрю?

- Значіть заболєєш... пий давай, не задєржуй тару!

- Катя, коли в тебе востаннє було шоб біля тебе одразу четверо парубків роздівалися?

- А вона чого не лізе?
- Вона кашляє!
- І шо? Я теж кашляю.
- Та ти всігда кашляєш...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info