Ми самі придумуємо стереотипи...

gorovyi

Ми самі придумуємо стереотипи і весь час тестуємо себе, забуваючи що ми схожі лише анатомічно... Та й то не всі.

Зазвичай ми вчимо дітей не будувати власну життєву гору, а дертися на вже створені іншими, а тоді переживаємо, коли їм це не вдається.

Ми часто картаємо себе за свій соціальний статус, що не відповідає власним амбіціям і водночас боїмося втратити навіть його.

Ми весь час пройобуємо головне: посмішку, жест, промінчик крізь хмарку, а навіть коли не пройбуємо то часто боїмося розповісти іншим про те що не проїбали, щоб не заватися дивними.

Це дуже важко пояснити, однак дехто з нас молотить вхолосту чи не все життя. А життя одне.

Звісно, можна було б підписати шо це все сказав наприклад Лінч, або Орвел, або Вакарчук натвітив. Тоді б це автоматом розхапали на цитати. Но блін кажу ж ми самі придумуємо стереотипи... все. Пішов в місто ловить сонечко...

 
Докладніше

І знову я - твій куратор в грі...

podolaihama

І знову я - твій куратор в грі "ахуєнна але значно дешевша торба".

Це, друже, друкований на тканині принт. Принти є різні, в тому числі репліки на текстильні вишиті вручну оригінали. Ось туточки є певний вибір на двох сторінках.

http://semesyukshop.com/uk/42-torby

Класична пляжна торбочка з достатньо цупкої тканини. В таку торбу влазить ноут, якщо він не 1992 року випуску з гніздом для підключення пневмопошти. Знову ж таки три пляшки вина і сирок, або, наприклад, шльопанці-моноліт, трусняки, ліфік, коробочка з круасанами тощо.

Друк якісний, само собою. Ціна питання (аж самому не віриться) якихось 169 гривень. Ось таке хитрожопе ціноутворення.

Добирайте! Semesyukshop - крамниця на з'вязку!

Фото Івана Семесюка.
Фото Івана Семесюка.
 
 
 
Докладніше

Сьогодні о 21.00 на Ofr.fm/Zemlya слухайте...

podolaihama

Сьогодні о 21.00 на Ofr.fm/Zemlya слухайте другу нашу з паном Rostyslav Martynyuk неквапливу бесіду про українські ідентичності в просторі і часі. Які вони бувають, якими вони бували, шо з цим усім робити, і чи треба взагалі щось робити.

Бесіда в цілком демократичному абсолютно любительському форматі, однак насичена цікавими подробицями і скажено влучними зауваженнями.

Слухайте програму Еволюція або Смерть на Old Fashioned Radio щосереди о 21.00 та по неділях.

Спасибі державі, що не розвалилася!

Фото Івана Семесюка.
 
 
 
Докладніше

ото прочитав, шо зненацька виперли...

murzik

#цинічнідумки

Вчонй кіт ото прочитав, шо зненацька виперли з Неньки кремлядь-пропагандіста Шувалова. При чому все це зробили буденно, без софітів і телекамер. Прийшли такі до хати і кажуть: - збирай манатки і їхай нахуй на родіну.
А він шо? - а він нічо, головою в одвірок не бився, слину не пускав, пресуху не скликав, зібрав чумайдан і тихенько з'їбався. Короче, весь празник людям спортив.
Віддавна пишу, шо треба ту всю шушеру московитську, шо обсіла наші ЗМІ, гнати в шию з Неньки.
Але ж робіть то, якось весело, з вогником, а то як не хунта чесне слово. Якісь скучні бюрократи вопшем.
Понудив, спасибі державі, як той казав.

Докладніше

Скоро допиздяться до того...

podolaihama

Скоро допиздяться до того, що не лише слова держи, пожди, крепко і так далі, є русізмами, але й нога, рука, голова, дерево і все, що пишеться так само як у московитів - русізми. А якщо чують щось незрозуміле, моментально реагують - та це польське слово. Звідки ця дебілкувата мода?

Дивно, але часто-густо за це топлять стійко (точніше ідейно) російськомовні громадяни - мовляв балакайте виключно по шкільному по словнику укрмови, інакше ви рагулі, кугути, бикота з села, ви пиздите на суржі - вонючі жлоби, карочє.

З іншого боку, очевидно же, що все навпаки - згадані і подібні їм слова є українізмами в російській, саме тому вона така, яка вона є, і завдяки ним взагалі існує. Крім того, в польській, до речі, повно українізмів ще зі старих добрих часів.

Добре, піду собі в сраку-мотику.

 
Докладніше

Привіт! Я твій куратор в грі ахуєнна торба

podolaihama

Нова пляжна торба з щільного брезенту, повний хендмейд, авторська і моднєйша!

Розмір 41х38 см; міцно пошита, безпосередньо сама вишивка зроблена руками голка-нитка, шви прошиті машинкою (ясна річ).

В торбу влазе великий ноут і груба папка з планами на майбутнє, або три-чотири пляшки вина і сирок. Ззаду є кишеня для Кобзаря, чи іншого святого писання.

Таких торб, друзі, більше ніхто не робе на цій планеті, тому вона не так щоби дуже дешева, як для просто торби. Однак, як для авторської роботи з моїм підписом - вважай безкоштовна.

Якшо шо - пишіть в приват. Ціна питання - 150 долярів Трампланду.

Підкреслюю, що це не витрата, а, скоріш, вдала інвестиція.

Завчасно вітаю з оборудкою!

Фото Івана Семесюка.
Фото Івана Семесюка.
Фото Івана Семесюка.
Докладніше

традиційно всі пишуть пости після дня народження

І я не буду виключенням.
Це було щось неймовірне, такого шквалу позитиву у мене давно не було і я вирішила, що цей день належатиме лише мені і тим моїм друзям, що виявили бажання бути поруч. І за це їм окрема вдячність. Це був день сюрпризів, таких, що непересічні, зворушливі і саме те чого б ти бажала. День орхідей. День несподіваних вітань від несподіваних людей. День рожевого заходу сонця на морі.
Я ніби нікого не пропустила у приватних повідомленнях і всім відповіла. І поки ще не прочитала до кінця всі ваші коментарі, але це задоволення я трохи розтягну у часі, адже воно того варте.
Даруйте за короткі відповіді)
Дякую всім, хто виявив до мене увагу.

Фото Олены Добровольськи.
 
Докладніше

Дійсно, в якихось коментах хтось зауважив...

podolaihama

Дійсно, в якихось коментах хтось зауважив, що я кондовий вишиватник.

Але ж нетрадиціоналіст, тим паче дарвініст, вишиватником бути не може. Йому навіть звичайний патріотизм дається не так легко, не кажучи вже про дідухопоклонство.

Моя ідіотська вигадка під назвою націонал-дарвінізм, в принципі, окреслює моє ж світосприйняття, але досить таки умовно.

Локальний історичний досвід + глобальний цивілізаційний маневр = націонал-дарвінізм.

Це якщо коротко. А якщо докладно і широко, то тут справа пахне грубим томом сторінок на вісімсот, плюс примітки, а для цього я надто тупий.

Ну і добре

Докладніше

Жив у Конотопі Льончик...

gorovyi

Жив у Конотопі Льончик. З самого дитинства був такий метикуватий Но нещасливий. Вєчно шось вимучував, хотів зекономити, а воно не виходило, вєчно виходило ще дорожче ніж у всіх. То побачить, шо коли цілу коробку черевиків купить, шість розмірів, то одна пара на двадцять процентів вийде дешевше. Купить, думає тіпа продам комусь і зароблю, а потім ті черевики лежять роками. То шукав собі на машину диски, побачив шо дешево аж десь у Воронежі, домовився, а потім з пересилкою вийшло по ціні космос та ще й один диск тріснутий.
Ну ото раз на тряпошному, шо ото на виїзді як в бік Вирівки, фірмачі відкрили оптовий секонд-хенд. Тіпа беріть тюками, а вже шо там буде ніхто не знає, лотерея. Льончик спочатку боявся, бо ж мало лі там шо? А тоді побачив шо й Галька купчиха брала то всіх своїх шістьох дітей красіво повдівала, тоді Свирид шо на Воронцова магазін тримав теж взяв то казав шо там даже нове з етікєтками буває. Вопщім рішився Льончик, приїхав туда, а там як на зло з цього дня ціну на тюк підняли. І майже вдвічі. Кажуть інфляція. І він баче шо з Козацького бариги гребуть в Іфу майже цілий кузов натовкли. Він тик-мик, грошей не вистачає, баче дівчина якась на Жигулях з причепом стоїть зажурена курить. Попросив запальничку, розговорилися, каже шо оце приїхала аж з Кролевця і теж не вистачає грошей на тюк. Вопщєм рішили взять один на двох і поділить. Ледь у бариг останній вирвали. Винесли, розрізали кріплення пластикові а там ґвалт, фактично одні дитячі колготи та ще й діряві. Сидять обоє і майже плачуть так розстроїлися, а бариги з Козацького шо на грузовіку ще й ржуть. Ох як кинувся на них Льончик, хотів колеса попрорізать, єлі втекли. А та дівчина як побачила те, так в нього і влюбилася. І досі разом, вже ціла мережа секонд-хендів і в Кролевці і даже в Шостці. Шоправда обидва невезучі, вєчно в них якісь негаразди, но в кого їх нема?

Докладніше

В принципі, я неодноразово чув таку думку...

podolaihama

В принципі, я неодноразово чув таку думку, що в моїх книжках канкретний перебор з матюками. І що це, мовляв, робить їх дєшовкой і одноднєвкой. Це свята правда, бо зважаючі на високу якість поліграфії Люта Справа - ціни дійсно помірні.

Кількість матюків - теж цілком свідомий і обдуманий вибір. Їх рівно стільки, скільки їх є в простій механізаторській мові, а саме з цим інструментом я й працюю. Сама по собі механізаторська мова дуже добре піддається модернізації, її можна зробити пишною, суворою, лагідною, гострою, якою завгодно. Однак без матюків, і не просто без матюків, а без певної кількості (дійсно, доволі значної кількості) все це миттєво перетворюється на підробку і загравання.

Не зазіхаючі на нєтлєнку, не полишаючі поле нонконформізму заради невідомо чого, не пірнаючі в літературні процеси (котрі я їбав), не розраховуючі на плюшки визнання, гранти, премії, критику і рецензії, ми псуємо хороший шведський папір накладами середнього розміру і на цьому стоїмо.

Пан Aleś Plotka у свою чергу додав всій цій колотнечі нового звучання, переклавши матюки "Пригод павіана Томаса" на матюки. Прочитавши переклад я помітив, що й тут є свої нюанси, і відповідний пласт лексики має у білоруській мові свій тон і своє, інакше, забарвлення.

І це само по собі прикольно.

Фото Івана Семесюка.
 
 
Докладніше

Обзор 22 травня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі – понеділок надворі. У багатьох із нас мишечна кріпатура та мозолі на долонях, шо й понятно: птахи щороку літають у вирій, риби пливуть на нерест, а українці – масово вирушають на поля й огороди. І цей зов предків особенно нестєрпім наприкінці травня, ето генетична пам’ять і з цим нічого не поробиш.

Але зараз усі ми на робочих місцях посилено імітуємо трудову діяльність, хоча більше хочеться кави та байдикування. Якщо дуже вже хочеться, то не треба себе стримувати, заварюємо собі смачні та запашні напої і вмощуємося зручненько.

Да... в дідуся у блозі додалося чимало нових підписників і я так підозрюю, що це наслідок Книжкового Арсеналу. Де читачі придбали другий том “Історії України від діда Свирида” і їм стало цікаво, шо то за дідуган такий і про що він пише. Тому буде правильно, якщо я дам деякі пояснення, щоб ні в кого не виникало, як кажуть умні люди, когнітівного дисонансу. Бо мова мого блогу кардинально відрізняється від мови моїх книг.

Тут ось яка справа. Блог цей дід почав вести у червні 2014-ро року, в гарячу фазу війни. Бо повернувшись якось із чергової волонтерської поїздки в АТО застав у фейсбуці ад кромешний, стєнанія, паніку й істерику. Лозунгом тих днів було “Всьо пропало, нас слівают”, панічні настрої впливали на ситуацію в країні й на фронті, з цим треба було щось срочно робити. Панічні настрої часто виникали внаслідок явних ворожих інфовбросів, атаки йшли за атаками, тож і дідові довелося хапати у руки лома і спішно включатися в пропагандистську самооборону, гемселячи тим ломом направо й наліво, наводя на ворогів ужас і приводя схильних до істерики громадян у чувство. Та розповідати про реальний стан справ, часто не добираючи слів. Іноді вживаючи й міцні, бо врем’я воєнне, тут не до політесов.

Докладніше

Русь, а шо дає УБД...

gorovyi

- Русь, а шо дає УБД, шо дехто за нього так жили рве?
- Ну як? Знижка на комуналку, проїзд безкоштовний , першочергова можливість взяти землю. Багато чого. Честь і повага, зрештою.
- Все як завжди, нічого не змінилося…
- Тобто?
- Після аварії на ЧАЕС я, як спеціаліст у галузі, їздила в зону вахтовим методом на роботу. Не одна, разом з колегами. Звісно, ми там не байдикували, однак нас не можна порівнювати з тими, хто лазив на дах реактора чи робив іншу важку і небезпечну роботу. Пізніше, коли пішла кучмсівська тема розбити з ліквідаторів «цвіт і гордість», всі мої колеги не моргнувши оком зробили собі посвідчення, бо ж це теж і пільги і повага і все підряд. Я відмовилася. Навіть не так, я просто нічого не робила і не получала. Коли ж казала колегам, шо так не чесно, вони крутили пальцем біля скроні. В результаті в Україні виявилося понад шістсот тисяч ліквідаторів. І ті, хто втратив здоров’я і ті, хто просто був там пару разів в різний час, отримали від держави однаково. Якби ж була диференціація, то всі чорнобильські гроші тоді пішли на вужче, значно вужче коло людей. Може б і врятували більше, хто зна?
- Ті ж самі граблі.
- Абсолютно. Нічому не навчилися. В результаті буде великій кількості, но по три копійки… або й нічого. Ну і чимале поле для корупції.

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info