Про любов

gorovyi

В нас на заводі був камазіст Льоня і влюбився в норміровщицю Катю. І він завжди до її цеху під'їжджав І ліхо паркував Камаза і вони йшли в столовку їсти.

І от одного разу Льоня наважився зробить пропозицію. Купив кольця і букет квітів і бігом до її цеху бо вже обідня перерва закінчується, а він затримався.

Він летить на Камазі, а вона така стоїть біля цеху, чекає його, виглядає. Платтячко шифонове розвівається, каштани пахнуть.
Вобщєм відмовили в Камазі гальма.

 

Докладніше

Обзор 14 лютого 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! День сьогодні необичний, всюди сєрдєчки, хотя помниться у давньому Римі в цей день празнувалися Луперкалії. Це коли жінок били батогами, бо щиталося, шо це способствує дєторождєнію. Не пройшло і якихось дві тисячі років, як найбільш кмітливі з граждан просікли, шо для дєторождєнія нужно коє-шо другоє. От дівчат і женщин окружили 14 лютого сєрдєчками, цьомочками і прочими атрибутами кохання, сподіваючись, шо хоть так діток стане більше. Однако, на демографічну ситуацію даже День святого Валентина не сильно вліяє, хотя празник вроді прижився, многим подобається. І раз так, то дід вітає всіх закоханих з професійним святом, а хлопцям намекає – хватить уже їй голову морочить, женись давай!

На цій ноті якось не дуже хочеться писать про політіку, но нада. Тому заварюєм собі якоїсь кавоньки, чи якогось там чаю, зручно вмощуємося і дивимося, как там Трамп? Дихає ще? Вроді да. Но якось учащонно і п’є якісь таблєтки. Чи то валідол, чи то віагру, понять пока невозможно.

Травля Трампа со сторони бойових ЗМІ США продовжується, учора в небі над Вашингтоном авіація преси збила восходящу звізду політичного небосхилу Майкла Флінна. Накануні служба радіоперехвату газєти “Вашингтон пост” розшифрувала переговори Флінна з послом РФ Кисляком, послє чого в небо над американською столицею взмила ескадрилья газєтних істребітєлєй. Майкл Флінн попитався було уйти на бреющем, розказуючи, шо разговор состоявся ще у грудні, шо він вообще з Кисляком не разговарював, особенно не разговарював із ним про санкції. Но істребітєлі, при поддержці зенітной артілєрії блізлєжащих теле- і радіокомпаній Флінна нагнали, і несамовито поливаючи з усіх бортових орудій цель поразили – Флінн, потєрявши управлєніє повреждьонним самальотом був винуждєн катапультіруваться і вчора поклав Трампу на стіл заяву про отставку з должності помощніка по вопросам безопасності. Первий пошол.

Істребітєлі без потєрь вернулися на аеродром основного базірованія, малюють на фюзеляжах мордочку Трампа і п’ють сто грам за збитий. Лучші аси фронтової авіації з СNN та The New York Times колег із Washington Post поздравляють і дуже їм завідують. Та мечтають виравнять рахунок, азартно пеленгуючи всі тєлодвіженія нової адміністрації на предмет любих контактів із Хуйлом.

Докладніше

якщо ти любиш свою країну, негайно приєднуйся!..

kz

вчора започаткувала флешмоб і пропоную приєднуватись!

#я_вас_не_розумію
Всім нам приходиться таскатись по абирвалгам в пошуках прокорма, прикрити жолу гопу і т.д. і Захарна не виключення.
Вчора при відвідуванні 3 магазину мене так дістало "чьто вам прідлажіць", що я вже готова була кинуця і загризти "прідлаґаторов" разом з верхнім одягом і залишити від них тіко місце мокриці чи розчавленої скалапєндри, але це не мій метод! Хитрість, вишуканість і жіноча підступність - це ті девайси, які абсолютно не обтяжують майстерність, зате підіймають вас як мінімум до 60 левела! 
Захарна зібралась з думками, чуть не задиміла від перенапруги і в неї, як в містера Фікса визрів підступний плян!
-Містер Фікс у вас є план? - подумки звернулась Захарна до містера Фікса, але містер Фікс мовчав, вроді води набрав до писка, - а в мене єсть! - Захарна з дитинства відрізнялась кмітливістю та розумом і завжди намагалась бесідувати з містером Фіксом на що він завзято закивав уявною головою.

На чергове "чьто вам прідлажіць" я раптом заволоділа всіє своєю нервовою системою і видала "я вас не розумію!", хоча в мене був і час і натхення, але ці тупі комахи майже ні в чому не винні, бо коли їх беруть на роботу - ніхто їм не ставить правильно завдання і не вчить мислити стратегічно, бо для роботодавця основне - щоб найманий працівник був зовнішньо-привабливим і водночас тупим, як ополоник.
Загалом, мушу констатувати, що вчора мені прислали наймилішого накачаного красеня, що володіє не тільки вишуканою українською, він володіє й звивинами в мозку і ми мило, з шаленою теплотою поспілкувались українською!
Я правда ніц не купила, бо не було мого розміру лапки, зате пообіціяла, що я навіки їхній клієнт!
Єс, єс, єс!!!
Лупаймо цю скелю з розумом і нам воздасться, Слава Україні!

Докладніше

ПРАВО НА БИДЛО

dl

В Черкасах п'яний депутат облради побив ветерана Афганістану, розхєрачив чужу машину і збив ще кількох людей, намагаючись втекти з місця подій. Про це більш детально написано на УП, з подачі ще одного "журналіста", котрий уже давно працює політиком по інтересам певних місцевих сил і тому, власне, має гордо іменуватися "політологом", наслідуючи київських колег... Але мова про інше.

Часто можна почути, що немає більшого ката, аніж вчорашній раб, якому надали право катувати собі подібних. Випадкова влада зводить людину з глузду, змушує шурупати іржавою "елітарністю", спотворює відчуття реальності... Для учорашнього раба, чий паспорт роками лежав в сільраді, а вічно п'яний голова колгоспу безроздільно володів його долею, два зовсім різні поняття - "чиновник" і "пан" - міцно переплелися у підсвідомості. А пану завжди можна було усе, бо державою гарантоване право на землю та кріпосних...

Ілюзія ця підтримується зверху до низу. Якийсь миршавенький депутатишко міської ради може з ноги відчинити двері в будь-яку школу чи іншу бюджетну установу і, важно спацеруючи між рядами вишикуваних рабів, з насолодою плювати в обличчя кожному, відмічаючи, як ті радісно посміхаються, не сміючи втертися.

Тому що батьки учили: начальство потрібно слухаться. Начальство має ключі до твоєї долі. Начальство - це той же бог, тільки у плоті й крові, та без зайвих заморочок відносно любові...

Соціальні ліфти, відхекуючись, вперто виносять нагору вчорашніх чмошників. Котрі, раптом ставши "начальством", починають вести себе відповідно із розумінням "начальственності". Їздять п'яними, хєрачать людей з вогнепальної / травматичної зброї, гвалтують дівчат, забльовують ресторани, примушуючи прибирати за собою зубною щіткою... І вперто-вперто гвалтують-гвалтують закон, коли їх зненацька хапають за руку.

Докладніше

Вигідна угода

bg

#чтивонаніч

Ліза Сміт - приваблива блондинка з довгим, гарним волоссям, тридцять два роки, зріст сто шістдесят сім сантиметрів, успішний агент з продажу нерухомості або іншими словами ріелтор, незаміжня.
Так можна коротко описати молоду жінку, яка сиділа зараз за столиком в барі "Синій носоріг" і зі швидкістю звуку знищувала текілу. Ліза вже була добряче напідпитку, але, по всій видимості, зупинятися на досягнутому вона не збиралася. І на те у неї була вагома причина...

Почалося все зі звичайного телефонного дзвінка. Черговий клієнт хотів швидко продати свій будинок. Звичайна робота, не більше того. Ліза попросила залишити контакти і домовилася про зустріч.
Вона приїхала за зазначеною адресою трохи раніше, не любила запізнюватися. Красивий, не дуже старий двоповерховий котедж. Ліза навіть посміхнулася. Такий будинок легко продати і заробити на угоді пристойні гроші. Як називала свій заробіток Ліза, чайові. Вона підійшла до вхідних дверей і хотіла подзвонити, але дверний дзвінок був відсутній. Ліза постукала кісточками пальців. Руки замерзли, адже ще зима, кінець лютого, як не крути. Не минуло й хвилини, як за дверима почулися кроки.

- Секундочку! - Пролунав за дверима низький чоловічий голос.

Ліза мимоволі поправила своє шикарне волосся кольору стиглої пшениці, натуральне, між іншим. Масивні дерев'яні двері з тихим скрипом відчинилися. На порозі стояв високий, приємний на вигляд чоловік середніх років. Він був одягнений в синій махровий халат і посміхався на всі тридцять два зуби.

- Доброго дня, я Ліза Сміт. Агент з продажу нерухомості. - ріелтор простягнула руку з красивим манікюром. - Ви мені дзвонили вранці.
- Так, так, я пам'ятаю. Проходьте будь ласка. - чоловік легенько потиснув руку молодій жінці і відійшов в сторону. - Проходьте, роздягайтеся. Ви трохи раніше прийшли, тому вибачте за зовнішній вигляд. Ви можете оглянути будинок, а я поки перевдягнусь.

Докладніше

Коли мала, збираючись народити...

lp2

Коли мала, збираючись народити, влаштовувала перманентні допити "Це було боляче??" А я, абсолютно щиро, в сотий раз раз казала "Ні". То в день народження її Арсенія на третю годину її пологів я отримала дзвінок з вереском "Ти ж казала що не буде болячееее!!! Ти мене обманула!!!" Я звичайно розуміла, що без толку пояснювати їй в цей момент те, що я казала, що мені не було боляче і абсолютно не обіцяла, що не буде боляче їй. Але вона сприйняла своїм наляканим сердечком все саме так. Тому не дивуйтеся, коли хтось наляканий почне вам закидувати претензії про трабли, яких по вашим словам не мало би бути. Він просто боїться, а ви ні. Підтримайте, заспокойте і прийміть як даність... 
Погано те, що до вас не справедливі. Добре те, що ви реально міцніші. 
Ловіть промені душевної сили. Люблю вас. Цьом.

Фото Леси Поліщук.
Докладніше

Руський писатель Прілєпін Захарій...

vc

Руський писатель Прілєпін Захарій став командіром ДНР, щось тіпа замполіта...

Норвежський письменник, лауреат Нобелівської премії Кнут Гамсун симпатизував Гітлєру. Коли останній врізав дуба, то навіть послав сочуствующу телеграмму. Непонятно кому і непонятно нашо...

Після війни Гамсун, як і належить, зазнав заслужених репресій, утисків та гонєній...

Ото така судьба... А к чему це я?

А!!! Так то ж - Гамсун!!! А це якесь чмо... :-

Докладніше

Жаль, що я музику не пишу

dl

Вірніше, писав колись, але то було так, побалуватись... Іноді хочеться закинути якусь пісню, що резонує в наушниках прямо під настрій. Тільки одразу хапаю себе за руку: це МІЙ настрій, МОЇ відчуття. Навіть якщо вони виникли після перегляду стрічки / сайту новин / якогось переосмислення... Навряд чи хтось саме зараз розділяє цей самий настрій.

"Натягуючи" на себе інших у прагненні зрозуміти ніколи не відчуємо правильно. Роздивимося тільки самих себе через них.

Велика проблема у тому, що людина, маючи гордість від своєї неймовірної скромності, майже ніколи не просить, чого бажає. Не каже, що їй потрібно. Воліє обходитися натяками чи взагалі прийняти мовчазну позу, закутавшись у загадковість...

І дметься, жалібно натякаючи, що зовсім не розуміють...

Життя тим часом минає з космічною швидкістю. І кожен, хто не навчиться ясно висловлювати свої бажання або думки, ризикує геть нічого не встигнути...

Докладніше

Русскій путь

vc

Росія – доволі символічна страна. Вона побудована на символах та атрибутах. Все в них завжди мало бути найбільше, найстрашніше, найбезтолковіше, найогидніше, але “в ногу со врємєнєм” по возможності…

За Івана Грозного будували якусь найбільшу церкву з дерева, та недобудували, бо згоріла
Фьодор Іоанич заказав царь-пушку з бронзи, яка ніколи не стріляла
За Анни Іоановни склепали з заліза цар-колокол, який ніколи дзвонив. 
За совіцької влади будували атомні станції, які час від часу взривалися і атомні підводні лодки, які періодично тонули…

Нині символи Росії це – величезний мерзлий цар-півень із гавна, десь в тундрі. І велетенський цар-сталактіт в одному з житлових будинків Свердловської області… Тоже із гавна… Які часи – такі й символи… Перше - творєніє рук чєловєчеських, друге - напополам: чіловєк і природа :-) ... Чиста іділія...

Як бачимо, з часом міняється лише “матер’ял”, яким росіяни торують дорогу в майбутнє… Суть і напрям дороги не змінюється…

Докладніше

Народе мій...

lp2

Ті хто прокинувся від летаргічного сну. Ті хто віднайшов в собі ледь жевріюче полум'я гідності і роздмухав його повітрям свободи і волелюбності. Ті хто почув биття сердець своїх братів і сестер. Ті хто простягнув свої руки однодумцям і міцно тримає долоні їхні в своїх долонях. Ті хто скинув шори з очей своїх. 
Невже і справді ви, такі величні в своєму прозрінні, маєте ще в серцях своїх стільки дитячої наївності, стільки міщанської самовпевненості, стільки української довірливості, що вірите їм. Тим хто влаштовує гучні виступи і клоунаду. Тим хто кидає однією рукою владі звинувачення, а іншою ховає зароблені за це, у цієї ж влади, тридцять срібних монет у кишеню свою. Тим хто влаштовує вам "видовища". Хіба ж ти забув, народе мій, що було століття тому? Хіба забув що було три роки тому? Хіба болюча історія не показувала тобі безліч разів що влада лишається лиш твоєю тінню і робить лиш копію рухів твоїх? Ти живеш правдою - влада змушена переходити на правдиву сторону. Ти прагнеш справедливості - влада змушена діяти справедливо. Ти хочеш свободи - влада працює на твою свободу. Але... 
Тобі стає байдуже - влада починає ігнорувати свої обіцянки. Ти хочеш проігнорувати якийсь закон на вигоду собі - влада починає ігнорувати безліч законів на вигоду собі. Ти починаєш пустопорожні балачки - влада виставляє перед тобою клоунів з вилами, які голосно кричатимуть твої слова на догоду твоєму глупству. 
Народе мій... Ти весь вік свій пожинаєш посіяне. Згадай! Зрозумій! Закарбуй у серці своєму! Влада, тінь твоя, що зникає лиш у темряві і мороці. Але, якщо ти вийдеш під яскраве сонце правди і справедливості, саме ти і саме для себе це маєш зробити, тоді влада опиниться там де їй і місце - малою і майже невидимою, припнутою до ніг твоїх. Ти це можеш зробити, я все ще вірю в тебе, народе мій.

Докладніше

Був в Конотопі Ігор, гонщик...

gorovyi

Дуже людбив мотоцикли. Навіть коли один раз попав під КАМАЗ то все одно як з реанімації вийшов то на Яві гасав тільки ногу в гіпсі на руля клав. І от він ще в совку почав скуповувати мотоцикли, ну яви там, ІЖі. Де мо хто розбився чи там бува помер то він викупляв у рідні за невеликі гроші. Купляв, підшаманював, розбирав і складав в підвалі в гаражах. Хлопці заздрили, бо казали, шо в нього десь сорок штук тільки чезет, а ще й ІЖі "планета спорт" і яви різні були. Ну а дорослі крутили пальцем біля скроні, тіпа нашо ото йому стільки? А потім як совок розпався то він на тих мотоциклах дев'яності пережив, бо запчасті всім нужні, а потім ще й хату побудував красіву з коричньової цегли і металопластиковими вікнами. І на харлєї тепер їздить.

#КонотопЗемляЛегенд

 

Докладніше

От приходите ви в гості

md

До кумовєй напрімєр. Туда-сюда, поїли всякого, випили, потом опять випили. Ну і начинаються теревені. Мужикі розказують хто де служив, якого звіра хто на охоті вбив, за рибалку ще буде базар і за машини. Баби, значить, тоже своє варнякають, де дешевше шо купить. Їстєствєнно, всі трохі прибріхують, особенно мужикі, шоб справить враження. Но ви мовчіть. Мовчіть і слова не кажіть. Ждіть. Слухайте кума і справно ківайте головою, мол тіпа вірю, як родному. Ждіть. Коли кум гротескно забрешеться (напримєр скаже, шо гнався за кабаном сто кілометрів босим по снігу), от тут і настав ваш час. Кажете куму так ніби міжду прочім:
- А ти знаєш куме, шо птічка стриж літає без посадкі на землю шіснадцять місяців?
Кум трохі охрєнєває і питається вас призвать к порядку:
- Може шеснадцять часов?
- Нє, - так вальяжно отвічаєш, - шіснадцять місяців, - і тут же добиваєш кума, - а спить прі єтом в польоті. Научний факт.
І тут же зїдаєш бліжайший до тебе бутерброд з шпротами.
Кум вибалушує очі мов стара хвойда, а равно, як і решта гостєй і начинає тобі доказувать, шо такого не може буть аж ніяк.
- Може, - спокойно отвічаєш і тут же їси другій бутерброд.
Всі начинають лаяться, спорить і возмущаться, но уже позно - це такі дійсно в ітогє оказується правдою.
Після цього, можеш розказувать шо завгодно - віритимуть.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info