Третій рік паску сама печу

lp2

Хазяйка. Колись у вас рецепта просила. Із сотні навмання тикнула в перший ліпший і вдалася паска найкраща в родині. Хоча у мами і цьоці Люсі досвід десятками років рахується. Знаєте що помітила? От можна все купити, а паску самій спекти - однак будеш краща хазяйка ніж будь хто котрий паску купив. Ну принаймні в Дуліцькому) От баба Галя матері наприклад каже: "Щось ти Лесі багато передаєш, вона що - взагалі не готує?" А мать їй: "Галю, та вона ж працює так тяжко. Але паску яку добру пече щороку!" І вираз обличчя баби Галі перестає бути єхидним і вона серйознішає на очах, і так головою дрібно-дрібно киває:"Тоді маладєц, от хазяйка!" Бо Дуліцьке прекрасно знає - паска вдастся лише в гарної людини, а гарна людина не може бути поганою хазяйкою. І на проводи баба Галя зайде до матері обідати і поминати, гляне на мою пасочку і не пробуючи скаже:"Щось сильно розцяцькована, сильно по-городському!" А мати гордо так:"То онуки прикрашають, привчає!" І знову бабине обличчя стане серйозним: "Змалечку?! Ти диви і хазяйка і мати отвєцтвєнна, до рідного народного привчає! Вріж мені Олю шматочок!" потім прицмакуючи додасть: "От хазяйка, ну краще ніж в крамниці! Та і в тебе цей рік трохи дріжжі чуствуються, Олю, не обіжайся, а ця, як мед! Вріж ще!" І мати все одно образиться і нагадає бабі Галі, що в тої ще картопля не саджена, а вона ще перед проводами обсадилася, але однак пишатиметься мною. Бо хазяйка в неї Леся! А коли мине та гордість, то нагадає звичайно і вікна немиті і постіль не прасовану. Але це потім за місяць десь. А поки я їі гордість, безумовно і незаперечно)))

Докладніше

#рецепт

lp2

#рецепт
Паски я печу в суботу, печу вже три роки. Правда вже третій рік поспіль в мене щось таке заплановане на суботу, і на п'ятницю теж, що печу в четвер. Ну то таке. Рецепт.
Приходимо в четвер з роботи, твердо переконані, що їсти в хаті є що, а до півдванадцятої (коли начальство дзвонить) можна непогано виспатись і - згадуємо, що паски не печені, і пекти більш як на Великдень, не буде коли. І .. лягаємо біля Кота. Кіт може бути будь-який, краще той що балакає, але піде і звичайний. Повідомлємо Кота, що сьогодні печемо паски. Замовкаємо. Нє ну а шо не ясно? Кіт в мене вчоний, тож хвилин через десять перепитує "в крамницю йтимеш?..(тихіше) йдемо?...(зовсім тихо) йду?" Я поблажливо заспокоюю: "Йдемо, одягайся" Навіщо так складно? Бо це дає фори в хвилин двадцять, оті всі містифікації і збирання, для того, щоб трішечки передихнути. В крамниці все як завжди перед Великоднем та і будь яким святом.

Докладніше

У однієї моєї знайомої помер батько...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Довго хворів і від всіх це приховував, сам ходив тишком нишком до лікаря, сам лікувався. Якийсь час у нього це виходило, а потім він помер. А вона лишилася наодинці з похоронним клопітом і родичами, які раптом прилетіли з якихось єбєнєй ділити татові гроші. 
І знаєте, навіть не можу описати деталей як то все відбувається, тому що язик не повертається і я навіть не можу це сформулювати в слова, якими іноді люди бувають конченими гівнюками і думають, що Бог нічого не бачить.
P.S. і коли вам зле, дайте шанс тим хто вас любить, допомогти вчасно. Звісно, якщо у вас вони є, ті хто люблять.
Щось мене криє сьогодні.

Докладніше

А чи знаєте ви, що той...

vc

А чи знаєте ви, що той, хто каже на Паску "куліч" - проклят навіки всіма богами...

Кажуть, у ще доцензурному виданні "Житія всіх святих" Києво-Печерської лаври даже описується така мудра притча...

Там молодий інок якоби інтересується у старійшин: "А коли будем куліч пєчь?"

А отці церкви йому відповідають: "Хуіч ти зараз спечеш, дебіл, бля"...

І не налили йому ні грамма...

Докладніше

05 квітня 2018

did s

Доброго здоров’я, друзі. Надворі в нас четвер, та ще й не простий, а Чистий. Тому слідуючи віковічним народним традиціям дідусь сьогодні від нехороших слів попробує воздержаться. Заміняя їх по возможності пом’якшуючими евфемізмами. Єслі шо не так, то звиняйте.

Ітак, дорогі мої малята, любі хлопчики й дівчата, заварюємо собі кавоньки та вмощуємося зручненько. Ті з вас, дітоньки, кому сильно за сорок, напевне ж пам’ятаєте тьотю Катю та її “Катрусин кінозал”? На цю передачу українська малеча чекала з нетерпінням і в належний час бігла з вулиці додому, щоб зачаровано втупитися в телевізор. Приблизно з таким же відчуттям дідусь щотижня чекає чергових брифінгів Маші Захарової, котора трудиться в НаркоМаті РФ (с) на должності “Маша Захарова”. І ще не було случая, щоб вона діда підвела – талант не пропить і шо у наших вороженьків на умі, то у Маші на язиці. Тим вона і прекрасна. Але не лише цим.

Докладніше

І шо? А хоч би шо

Щойно СБУшник Гриша зарубав сокирою не останнього на Волині панцерного шляхтича (ніхуя собі гербового рицера, ветерана Грюнвальдської операції), через що в краю уже здійнялася страшна буча і кругом понапирало до біса князівського війська, ніде срати сісти.

Аристократія лютує, всі полюють кучмівську агентуру з відділу історичної помсти СБУ, та їбуть власних селян. Тут взагалі піднялася ніхуйова заворушка, а все через конфлікт навколо самогонових родовищ, ну або покладів, можна й так їх назвати. А в них, між тим, наше все. І минуле, і майбутнє, і медична реформа, і профіцит бюджету, і космічна експасія. Буквально все.

Я ж собі намагаюся не ризикувати ні хвостом, ні життям. Влаштувався на роботу до одного заможного достойника, блазнем, тим паче в умовах розвинутого середньовіччя спортивний костюм Puma з лубенського базару прекрасно канає за професійний костюм панського ідіота. Виходить непогано.

Держіться! Вічно ваш Томас Сирота, державник широкого профілю.

Докладніше

Порада дня...

vc

Щоб не стояти перед Великоднем в довжелезних чергах, заїдьте в маркет прямо сьогодні, і купіть вина на празник...

А увечері відкрийте та попробуйте... Трохи...

А завтра поїдьте знову та купіть нового...

А потім, в п’ятницю чи в суботу, відстійте вже чергу, як всі нормальні люди, та напийтесь нарешті, як положено...

Докладніше

Ті самі гості в ту саму хату, як той казав

murzik

#цікавідосліди

Отож поговоримо про суржик - вухоріз, звідки він береться і чому ріже вухо.
Частенько доводиться чути від русскоязичних громадян фрази на кшталт " вот била в сєлє/на курорте/на базаре (потрібне підкреслити) так там все гаварят на ужаснам суржикє". 
Воно то так, але трошечки не так. Що ж власне відбувається?
А відбувається наступне приїздить/ приходить городська фіфа в ареал перебування носіїв української і зазвичай з порогу заявляє наступне- "я па украінскі нє умєю", що для пересічного носія української мови тотожне " мая твая нє панімай". Ось і починає згадувати вкраїнець усі російські слова і якось ліпити їх у фрази, щоби подолати уявний лінгвістичний бар'єр, бо ми ж народ широкий і гостинний, як той казав.
Так власне і народжується сумнозвісний "ужасний суржик", який постійно чують русскоязичні громадяни.
Насправді, для того аби почути живу розмовну мову, досить звернутися літературною українською. Зазвичай, достаньо три-чотири фрази, щоб тебе не ідентифікували як лінгвоінваліда і не намагалися балакати по-городському.
Усе доволі просто.
Звісно, шо це не стосується графоманських вправ блогірів у інтернеті.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

Життя в Катерини було коротке...

lp2

Життя в Катерини було коротке але насичене. З заводу вона потрапила в магазин. Якщо точніше, то в комору магазину. Бо Катерина була не просто Катериною а ще й лялькою з довгим волоссям і ошатній сукенці. І тітки в білих фартухах називали Катерину не інакше ніж "дєфіцит" З Катериною в коморі була Оленка. Оленку називали "страшний дєфіцит" бо плаття було бальне, волосся біле, а очі закривалися. У Катерини ж очі були завжди розплющені, волосся русяве а плаття типу "морячка".
Катерина в коморі пробула недовго, туди зайшла жіночка до якої тітки зверталися "завмаг продуктового". Вона подивилася на Катерину, потім на Оленку і спитала "скільки?" Тітки прошепотіли їй щось на вухо і вона поцокавши язиком показала на Катерину. Потім витягла з сумки величенький пакунок і сказавши незрозуміле "московська, висший сорт" і простягла руки до Катерини. Катерину завернули в коричневий папір і віддали жіночці, що засунула її у величезну сумку, де нав'язливо пахло ковбасою і парфумами "Ж'Озе" За півгодини Катерина знову побачила світло і дві пари дитячих оченят. Одні захоплені дівчачі, а одні хлопчачі, які дивилися на Катерину презирливо, а на дівчинку з заздрістю.
- Це тобі, Лесю. Її звати Катерина, бережи її. Вона "дефіцит. - сказала жінка дівчинці. 
Та кивнула схопила Катерину і довго-довго розглядала її в ліжечку. Потім поставила на сервант у великій кімнаті і пішла спати.
Наступного ранку Катерина побачила як жінка одяглась і кудись пішла, потім симпатичний чоловік зайшов у кімнату з дівчинкою.
- Тобі подобається твоя лялька Лесю?
- Так дуже. А мені можна її завжди брати?
- Звичайно, тільки не зламай.

Докладніше

Одного чудового дня Петрик...

kz

Одного чудового дня Петрик пішов прогулятись до лісу, і під кущем знайшов маленького беззахисного їжачка, який лежав, згорнувшись в листочках і дрижав.
Петрик недовго думав, взяв їжачка та й поніс його до дому.

Мати звісно відсварила маленького Петруся, але дозволила сину прихистити маленького беззахисного їжачка. 
Через пару днів їжачок в турботливих руках Петрика почав пити молочко та смішно тупотіти ночами в кухні, а вдень спати калачиком на старій петриковій кофтиночці.

Їжачок ріс та креп з кожним днем і одного разу Петрикова матуся, спостерігаючи, як Петрик ніжно піклується про свого улюбленця сказала Петрику:
- Петрусику, синку, а давай візьмемо їжачка на дачу, там він ще більше окрепне, весело бігаючи між деревами на травичці.

Петрик з радістю погодився, бо на дачі в нього було ще й багато друзів, які прибігли подивитись на Петрикового їжачка.
Їжачку теж на дачі дуже подобалось, він весело бігав за метеликами по зеленій травичці, смішно плямкав суницями і дуже полюбив купатись в мисці з дощовою водою.

Докладніше

Місія Гоголя…

vc

Гоголь народився 1 квітня… Ну, а коли ж йому ще родиться, як не цього по-гоголівськи містерійного, оманливого, “диканьківського” дня…

Гоголь був тіп странний, загадочний і хитрий. Безнаказанно стібався з Росії і мав царську ласку… Пушкіна, наприклад, за його писанину відправили в ссилку, а Гоголю імператор за “Ревізора” дав тисячу рублів… І це при тому, що “Ревізор”, на відміну від злобно-безобідної лірики Пушкіна – абсолютно системний інтегральний пасквіль на адресу Московщини…

Гоголь викладав в університеті історію Азії (Сходу), жодного разу в Азії не бувавши і не маючи на те жодних наукових підстав (Костомарову, наприклад, було в цій посаді відмовлено). Жив роками в Італії і отримував від російських імператорів стабільні “гранти” на свої к’янті й спагетті…

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info