Лєбєдь, Рак і Кролік. Сказка по Фройду

Віз був старий.Ще трипільський.Но модернізований і тюнінгований до неузнаваємості. З плином часу і тенденціями мірового глобалізму, -  віз став похожий на мультикультурне чорті-шо, розрисоване у всі цвіта радуги. Тільки , заляпані болотом, номерні знаки ПТН-ПНХ  ще вказували на страну виробника.
Іногда,правда, віз давав національний крен на поворотах історії, но його бистро устраняли силовим антифризом,податковими тягарями і корупційними підвісками.
Вопше-то, віз давно потребував заміни ходової і капремонта. Но ремонтували в ньому тілько пасажирські сідєнія і полірували дишло.


Віз нікуди не їхав. Хотя щитався літаючим. Но стояв на політичному перекрьостку між Сходом і Звходом і балансірував на грані іскрівльонних  міров то вліво, то вправо, залежно від волі кучера.
Кучером зараз був Лєбєдь. Жирний і однотуровий, з досвідом польотів і плавання по фінансових волнах і океанах економічеського безпрєдєла.Достаточно пернатий, но предпочитав, в основному, сидіти на возі, а, якшо і літав,- то по льготному тарифу. І то, в основному : на чужих горбах до раю.
Кучер із Лєбєдя був якийсь непонятний, потому возом управляв Кролік. Сидів коло дишла, посилено пряв вухами і грозно улибався.Як тільки Лєбєдь пробував занять капітанське сідєніє,Кролік тицяв його дзьобом у нормативні документи і угрожав коньституційною реформою.
Вопше-то Кролік був заботлівий, дишлом крутив не просто так, а регулярно збивав ним разні ніштяки у виді безпроцентних допомог на економічну составну воза і кредити на зовнішню обшивку.То всьо спливало по полірованій поверхні дишла і зникало десь на передніх сидіннях.
Шо дуже не нравилось Ракові. «Візьми і зроби!» - сказав собі Рак і вчепився до воза за правий бампер.Но тільки одною клешньою.Другою занімався самопоміччю.Корчив із себе білого і пушистого і рачкував у западному направлєнії. Вопшем, Рак був трохи сєпаром і чекав слушного моменту, шоб послать усіх нахуй і самостоятєльно засвистіти на горі і насрать на всіх з Високого Замку.
Вопшем, віз буксував на точці G, возбуждая нездорове любопитство в озабочених гамадрилів.
- Всьо, договорюємось, - прошипів важно Лєбєдь.
- Ага, - піддакнув Кролік.- А то мені срочно кредіт нада. На ремонт панелі управлєнія.
- Ше сьмо сніг не випав, - пробурчав Рак. – Куди спішити? Мо, попіждемо троха?
- Допіждетесь… - Прошипів Лєбєдь.- Мені он бабки на люстрацію нада. Так шо : коаліція – і всьо. Сідаєм і договорюємось.
- Е, ні! – Закричав Кролік. – Якшо ми сядем , то договорюватись нема смисла.
- Ну, то давайте так : зробим умні ліца, шо тіпа, договорились, напишем якусь хуйню – і в народ, на обговорення.І так виграєм час, шоб возом маневри не виписувать. – Подав ідею Рак.
-Точно, - підхопив Кролік.- Нада шоб віз стояв, но вроді рухався одночасно. Але не сильно, бо, як дишло наїбнеться – тоді хер зіб’єш кредіта.
- Вам шо : Коньституція на голови падала? – Засичав Лєбєдь.- Яке обговорення. Сидіть тихо!  А то ше Щука з води вилізе.
Щука сиділа тихо в річці, в політичному намулі і мовчала. Бо їй не хватало голосів.Тіко іноді рухала жабрами, збурюючи планктон і кидала довірливих верховодок.Часи, коли вона корчила з себе золоту рибку і показатєльно виконувала бажання , минули.Щука старіла, но постоянко полірувала луску і ходила до дантиста точити зуби.Так само регулярно міняла каблуки на задніх плавниках, бо все ще мала надію пересуватись у висшому обществі.Весь цей цирк дорого коштував Щукиному малоБЮТжету, но хто на то звертає увагу? Імідж, блять…
Щука готова була вчепитись у воза, но Лєбєдь, Рак і Кролік постоянко оттісняли її своїм сукупним політичним вєсом і угорожали пустити на суші в японський ресторан.
- Да, Щука – ето серйозно, - почухався Кролік.- Вона шото знає.
- Або грає Шимка, - резюмував Рак. – В неї там шо : пара довірених карасів та прикормлені старі соми.
- Ага, - задумався Лєбєдь._ Но її може підтримати наш Болотний, котрий Нєптуна з вилами корчить і сіроманці з мажоритарки.
- То, може, її назад в акваріум качанівський? – Спитав Рак.
- Стоп! Нє! – Зашипів Лєбєдь. – На нас тоді євротілєгами наїдуть. Ну нах.. Давайте лучче договоримось, шо з возом робити.
- А шо в нас на возі, кстаті? – Озирнувся Рак.
- Народ, - скривив дзьоба Лєбєдь.
- І давно?
- Та постоянко, - улибнувся Кролік. Но ви не нервуйте : всьо під контролем. Як юріст кажу : народ , - він-то на возі, но не в правовом полі.
- А в якому ж?
- Та ні в якому. – Знов улибнувся Кролік. – Можна щитать, що народ – то п’яте колесо до воза.
- Шо : запаска? – Заржав Рак.
- Нє, запаска у нас – риги, - відповів Лєбєдь.
- А Свобода?
- А Свободу ми, вопше-то, на вулканізацію відправили. Так шо у нас тепер – статус-кво по всіх фронтах.
- Та де? – Спохмурнів Кролік. – По всіх фронтах у нас пиздесь. Так шо нада добувать кредити і трусити гуму.
- Так я се і в окремішності можу, - порачкував Рак.
- Ну ви і уєбани, - виглянула з річки Щука. – Я теж на віз хочу. Так шо зробіть перерву, я накрашусь і будем домовлятись про коаліцію.
- Яка нахуй перерва? – Виліз Болотний і став у красіву позу Нєптуна-гноєвєржца.
- От сітуйовіна! -  сплеснув крилами Лєбєдь. – Хуй мамі шо здибались..
- Не нада мене ображати, - обурилась Щука…
- Ладно, - сховав нерви в коробочку Лєбєдь. – Я полетів у Брюссель по льготному, може там шо нарию. А ви тут воза пильнуйте і ізображайте рух у всі напрямки. Шоб усі бачили, шо в нас жизнь б’є ключом. Кстаті, Кролік, а де наш ключ? Розвідний.
- Так ви ж самі сказали лишить його у ЦВК, в системі «Вибори». Ну, шоб до місцевих, тіпа, виборів, нову розводку  не винаходити.
- Ая! – Хитро примружився Рак. – До місцевих треба готуватись…



.
Редаговано в П'ятниця, 14 листопада 2014 17:28



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info